Структура та обсяги валютних операцій з фізичними особами в Херсонській обласній філії „Укрсоцбанку”

    В аналізі можливостей одержання  прибутків або збитків точкою відліку може бути «беззбитковий спот - курс», що характеризується нульовим прибутком і збитком як для продавця, так і для власника опціону. При здійсненні опціону «кол» – це ціна виконання плюс премія, а при здійсненні опціону «пут» – ціна виконання мінус премія, сплачена власником опціону.

    Для розрахунку прибутків і можливих збитків важливе значення має  визначення ціни виконання опціону. Для біржових опціонів вона визначається опціонною біржею на день закінчення дії опціону. Причому, у залежності від тривалості опціонного періоду, установлюється кілька показників ціни виконання. Інформація про такі ціни і суму опціонної премії регулярно публікується в системах «Рейтер» і «Телерейт».

    Ціна  опціону складається з двох головних елементів: внутрішньої і тимчасової вартості. Внутрішньою вартістю називають різниця між ціною виконання опціону і поточним валютним курсом. Таку вартість мають тільки опціони з виграшем. Тимчасова вартість (ціновий баланс) відображає імовірність того, що до дати виконання опціон буде з чи виграшем без виграшу; вона тим більша, ніж більший термін від висновку угоди до моменту реалізації опціону. 

    Таблиця 12

Порівняльна характеристика валютних опціонів і  форвардних контрактів 

 
 

    Таблиця 13

    Види  опціонів в залежності від одержання  прибутку або збитків 

 

    У день такої реалізації невиконаний  опціон не буде мати тимчасової вартості, а виконаний буде опціоном з виграшем, тимчасова вартість якого буде дорівнювати  внутрішній вартості. Це обумовлено тим, що опціони є вичерпними активами, що втрачають свою вартість після закінчення терміну їхньої дії.

    Для позабіржових опціонів ціна виконання  і розмір премії визначаються покупцем і продавцем за домовленістю. Останнім часом з'явилася специфічна форма  позабіржових опціонів з нульовою вартістю – їх ще називають «циліндром» чи «коларом». Це обумовлено подальшим розвитком ринку опціонів, посиленням партнерства і довіри між корпораціями і банками, що дозволяє уникнути в торгівлі опціонами спекулятивних мотивів і зосередити увагу на головній функції опціонних угод – хеджируванню валютних ризиків.

    Для опціонів «європейського» стилю  практично не існує додаткових варіантів  вибору, оскільки ціна і дата виконання  зафіксовані заздалегідь. Що стосується «американських» опціонів, то тут  покупець і продавець одержують додаткові можливості для прибутків, стежачи за динамікою обмінного курсу, оскільки опціон може бути здійснений протягом дії опціонного періоду.

    Головними факторами, що визначають суму опціонної  премії, є:

• поточний курс валют;
• термін дії опціону;
• очікувані зміни валютних курсів;
• внутрішні процентні ставки;
• стиль опціону («європейський» чи «американський»);
• розмір банківського спреду (різниця між преміями на опціони «пут» і «кол») і інше.

    Але головним фактором, що визначає розмір опціонної премії, є динаміка ціни виконання опціону щодо поточного спот - курсу на момент продажі опціону власнику. Премія буде тим більшою, ніж вигідніше ціна виконання відносно спот - курсу. У будь-якому випадку, якщо імовірність здійснення опціону висока, то підвищується й опціонна премія. З іншого боку, якщо власник опціону заплатив значну суму премії, то майже завжди йому вигідніше буде здійснити (завершити) опціон, щоб мінімізувати збитки.

    З метою контролю динаміки валютних курсів за опціонними угодами і визначення їхньої ефективності дилери використовують такі коефіцієнти:

• дельта-коефіцієнт;
• гамма-коефіцієнт;
• тета-коефіцієнт [7].

    Дельта-коефіцієнт відображає співвідношення між зміною розміру опціонної премії і поточного  валютного курсу, характеризуючи певним чином імовірність здійснення опціонної угоди. Значення цього коефіцієнту може змінюватися від 0 до 1 (100 %). Для опціону з ціною виконання значно менш вигідною, ніж поточний спот - курс, значення коефіцієнта буде наближатися до нуля, а з ціною виконання, вігіднішою від спот - курсу і з менш коротким проміжком часу до моменту здійснення опціону, – до одиниці.

    На  основі практичного застосування показників дельта-коефіцієнту розроблена визначена система правил торгівлі опціонами, що використовують продавці опціонів (переважно банки) для хеджирування своїх валютних ризиків. Ця система одержала назву дельта - хеджирування. Аналіз валютних ризиків на основі дельта - хеджирування розглянутий у третьому розділі даної роботи.

    Валютними ф’ючерсами називають контрактні угоди  на покупку чи продаж стандартизованої суми іноземної валюти зі стандартизованою специфікацією валют і погодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов'язання обміняти обумовлену стандартизовану суму визначеної валюти на іншу у встановлений термін у майбутньому по курсам, визначеним на момент укладення угоди.

    Здійснення  валютних ф’ючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування  валютних ризиків. На відміну від  товарних ф’ючерсів, що широко використовуються з кінця XIX ст., валютні ф’ючерси з'явилися в середині 70-х рр. XX ст., що збігається за часом з формуванням Ямайської валютної системи. На міжнародних валютних ринках вони особливо активно використовуються в останнє десятиріччя.

    Особливостями валютного ф'ючерсного ринку є:

• високий ступінь стандартизації контрактів;
• обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;
• висока ліквідність контрактів;
• надійність укладених угод;
• можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

    Фінансовий  зміст хеджирування за допомогою  валютних ф’ючерсів полягає в  тому, що хеджер може перевести визначену  частку ризику на професійних спекулянтів, що забезпечують ліквідність ринку. Адже можна стверджувати, що застосування валютних ф’ючерсів, зрештою, дозволяє знизити собівартість і ціни виробленої продукції і підвищити ефективність експорту та імпорту. 

    Таблиця 14

Характеристика ф'ючерсних і форвардних валютних угод  

 

    Основними учасниками ф'ючерсного ринку є  великі фінансові центри і клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, значні фінансові організації, що працюють на фондовому ринку, члени і фахівці  ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори і приватні особи.

    Ціною покупки валютного ф’ючерса  є взаємопогоджений між продавцем  і покупцем обмінний курс, виражений  у доларах США за одиницю іншої  валюти, що ввійшла в стандартний  перелік валют даної біржі. Основою  виникнення збитків чи одержання прибутків є різниця між поточним і погодженим за ф'ючерсною згодою валютними курсами. Ця різниця називається базисом.

    Наприклад, якщо червневий контракт на французький  франк має таку ж ціну, що і  його спот - курс, то говорять, що базис дорівнює нулю. Фактично зміна базису відображає зміна співвідношення процентних ставок двох валют, що є предметом угоди, протягом періоду до дня здійснення угоди. Зміна валютних курсів характеризують пунктами. Так, якщо курс USD/EURO складав $ 0,6500 за EURO 1, а потім підвищився до $ 0,6661, то говорять, що курс зріс на 161 пункт. Така зміна курсу долара до німецької марки в розрахунку на один стандартний контракт (EURO 125000) буде означати, що покупець одержить доход, а продавець зазнає збитків сумою $ 762,5.

    Базис рівноваги розраховується за формулою: 

    

, (10) 

    де  Б_р – базис рівноваги;

    К_с – спот - курс валют;

    С_д – євродоларова процентна ставка за депозитами;

    Св  – євро ставка за депозитами для  валюти, що обмінюється на долари США;

    D – тривалість періоду між висновком  і здійсненням угоди. 

    Як  бачимо, ціна ф'ючерсних контрактів залежить від динаміки валютних курсів. Але  в підсумку вона визначається співвідношенням  процентних ставок обмінюваних валют. Це можна записати у вигляді формули 

    

 (11) 

    де  Ц_ф – ціна ф'ючерсного контракту через t місяців, $ за EURO 1;

    К_спот – спот - курс, $ за EURO  1;

    С_д – євродоларова річна процентна ставка, %;

    С – річна процентна ставка на німецькі марки, %.

    Операції  «своп». Угоди «своп» являють собою валютні операції, що поєднує куплю або продаж валюти на умовах наявної угоди «спот» з одночасним продажею або купівлею тієї ж валюти на термін за курсом «форвард». Черговість проведення цих операцій має свою назву. Так, угода, при якій відбувається продаж іноземної валюти на умовах «спот» з одночасною її покупкою на умовах «форвард», називається Репорт, угода, де мають місце покупка іноземної валюти на умовах «спот» і одночасна продаж її на умовах «форвард» – Депорт.