Отчет по практике в ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»

 

Актуальність теми визначається тим, облік виплат працівникам займає важливе місць у системі бухгалтерського обліку, є невід’ємною частиною діяльності будь-якої організації, тому правильність та достовірність відображення в обліку інформації про оплату праці чинить значний вплив на фінансовий результат підприємницької діяльності.

Предметом дослідження  є сукупність теоретичних засад  бухгалтерського обліку оплати праці  працівникам і соціального страхування  на підприємстві.

Об’єктом  даного дослідження  було ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»

За результатами дослідження  сформульовані висновки:

 – веденням бухгалтерського обліку, податкового обліку та складанням фінансової звітності на підприємстві займається головний бухгалтер, який включає всі необхідні департаменти для повного, достовірного і оперативного відображення операцій в обліку;

– на підприємстві встановлена погодинно-преміальна система оплати праці з оплатою фактично відпрацьованого робітниками часу;

– первинний облік здійснюється на підставі первинних документів, а саме: наказ (розпорядження) про прийом на роботу, особова картка, табель обліку використання робочого часу, наказ (розпорядження) про надання відпустки, розрахунково-платіжної відомості на інші. Аналітичний облік ведеться на основі розрахункової відомості, оборотно-сальдової відомості. Синтетичний облік нарахування і розподілу виплат працівникам здійснюється на активно-пасивному розрахунковому рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»;

– охорона праці та безпека життєдіяльності на підприємстві розвинена недостатньо. Підприємство має досить вузьку нормативно-правову базу щодо цього питання, зустрічаються нещасні випадки;

– для того, щоб витрати на виплату відпускних працівникам розподілялися між звітними періодами рівномірно створити на підприємстві резерв для виплати відпускних. Резерв виплати відпусток створювати шляхом щомісячного нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка враховується при середній заробітній платі;

– так як, у ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»

Одержані результати можуть бути використані підприємством  для покращення проведення інвентаризації і підвищення ефективності обліку діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Облік виплат працівникам  займає важливе місць у системі  бухгалтерського обліку, є невід’ємною частиною діяльності будь-якої організації, тому правильність та достовірність відображення в обліку інформації про оплату праці чинить значний вплив на фінансовий результат підприємницькой  діяльності.

В рамках сучасного політичного становища все більше уваги приділяється питанням організації обліку оплати праці працівникам. Проведення повноцінного економічного аналізу використання трудових ресурсів, зростання продуктивності праці є неможливим без адекватної оцінки витрат на оплату праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати і при цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Лише за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів розширеної діяльності.

Проблематикою обліку оплати праці працівникам підприємства займаються чимало відомих вчених-економістів, таких як Пушкар М.С., Задорожний З.В., Крупка Я.Д., Редько О.Ю., Сопко В.В., Фаріон І.Д., Рудницький В.С., Никифорак Я.Д., Никифорак В.А. та інші. Разом з тим з постійними змінами умов господарювання вітчизняних підприємств, що спричинені економічною кризою, постають нові проблеми обліку виплат працівникам.

Для будь-якого підприємства важливою ланкою його успішної діяльності є забезпечення охорони праці та безпеки життя працюючих в процесі виробництва. Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів та своєчасні методи їх попередження забезпечують покращення умов праці, підвищенню продуктивності, перешкоджають професійним захворюванням, виробничого травматизму, аварій.

Метою дипломної роботи є дослідження, висвітлення та узагальнення відомостей про теоретичну та практичну  сторону організації обліку оплати праці і соціального страхування та шляхи його вдосконалення на підприємстві.

Для досягнення вище поставленої  мети в дипломній роботі повинні  бути вирішені такі завдання:

•      Висвітлити законодавчо-нормативні аспекти бухгалтерського обліку оплати праці і соціального страхування на підприємствах України;
• Огляд теоретичних аспектів бухгалтерського обліку оплати праці і соціального страхування на підприємствах України;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Об’єктом  даного дослідження  було ДАХК «Чорноморський суднобудівний  завод»

Предметом дослідження є

 

 

 

Методологічну основу дослідження  склали

 

Інформаційною базою  для написання дипломної роботи стали теоретичні розробки українських  та зарубіжних учених з питань обліку та аудиту виплат працівникам, періодичні статті, законодавчо-нормативні акти. Практична частина дипломної роботи виконана на базі внутрішніх нормативних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності та іншої документації, яка характеризує особливості розрахунків за виплатами працівникам КП «Лебединське будинкоуправління  «Черемушки» виконавчого комітету Лебединської міської ради.

Основні аспекти роботи, висновки та пропозиції базуються на дослідження, використанні та узагальненні даних періодичних видань, законодавчої бази України та інших електронних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНОГО  СТРАХУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

 

1. Законодавчо-нормативні аспекти бухгалтерського обліку оплати праці і соціального страхування на підприємствах України

 

В умовах переходу України  до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду  виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної  кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.

На кожному підприємстві, галузі, в Україні має бути реальна  й достовірна інформація про трудомісткість вироблюваної продукції, про нарахування  заробітної плати. Таку інформацію повинен  забезпечити бухгалтерський облік.

В сучасних умовах заробітна  плата з однієї сторони, є елементом  доходу найманого працівника, формою реалізації права власності на ресурс праці, що йому належить, а з іншої - стосовно роботодавця заробітна  плата є платою за куплений ресурс праці, що використовується ним як один з чинників виробництва і є одним з елементів витрат виробництва.

Нарахування, виплату, облік  і контроль оплати праці мають  проводити згідно із чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Правове регулювання  оплати працівників підприємств, установ  та організацій всіх форм власності  й видів господарювання в Україні  здійснюється Законом України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року (із змінами і доповненнями); Кодексом законів про працю України – главами ІІ, VІ, VІІ, VІІІ; Законом України “Про колективні договори і угоди” від 15 квітня 2008 року, а також іншими численними нормативно-правовими актами, колективними договорами й локальними положеннями конкретних підприємств. Вказані акти регулюють оплату праці тільки найманих працівників, діяльність яких охоплена трудовим договором. Оплата праці інших визначається угодою між роботодавцем і працівником [].

В результаті дослідження  основних законодавчих актів, які регулюють оплату праці в Україні встановлено, що вони поділяються на дві групи: ті, що регулюють безпосередньо оплату праці, і які, регулюють податкове навантаження на неї, що більш детально представлено на рисунку 1.1.

 

 

 

 

ОСНОВНІ ЗАКОНИ УКРАЇНИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ПИТАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

Організація, облік, порядок нарахування  виплат працівникам

Податкове навантаження на заробітну  плату

Кодекс законів про працю  України від 10.12.1971 р. № 322-VII	«Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV
ПСБО 26 «Виплати працівника» від 28.10.03	«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ
«Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95	«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV
«Про індексацію грошових доходів  населення» від 07.03.1991 № 1283-ХІІ	«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23.09.1999 р. № 1106-XIV
«Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96	«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ

 

Рисунок 1.1 – Основні Закони України, які регулюють питання обліку виплат працівника

Основним законодавчим актом України є Конституція  України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство  про працю.

Відповідно ст. 43-46 Конституції  України  кожен член суспільства має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні та здорові умови праці й на заробітну плату не нижче встановленого мінімуму.

Кожен громадянин має  право на працю, але реалізувати  це право кожна людина повинна  самостійно. Держава повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата – це винагорода, що обчислюється, як правило, у грошовій формі, яку власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний виплачувати працівнику за виконану ним роботу[]. У даному нормативному документы зазначено, максимальна межа заробітної плати не встановлена, але при цьому в будь-якому випадку повинні бути дотримані мінімальні гарантії щодо оплати праці, передбачені у трудовому законодавстві.

Закон України «Про оплату праці» [] дає майже таке ж саме визначення заробітної плати і також встановлює, що розмір заробітної плати залежить від важкості й умов роботи, що виконується, професійних, ділових якостей працівника, результатів його праці і діяльності підприємства. Даний закон визначає економічні, правові й організаційні основи оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на основі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також з окремими громадянами.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" (ст. 5) до основних суб'єктів організації  заробітної плати належать органи державної влади місцевого самоврядування. Сфера державного регулювання оплати праці відповідно до статті 8 Закону України "Про оплату праці" поширюється на встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників [].

На думку В. С. Жарікова [], визначення заробітної плати, наведене в ч. 1 ст. 94 КЗпП та у Законі України «Про оплату праці», є дещо неповним. У цьому визначені словосполучення «за виконану ним роботу» не зовсім відповідає дійсності трудових відносин, що виникають міє власником та працівником. Трудове законодавство передбачає випадки, коли заробітна плата виплачується працівникові не за реально виконану ним роботу чи не лише за її обсяг. Наприклад, ст. 113 КЗпП передбачає, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку розряду (окладу). У цьому випадку заробітна плата виплачується не на підставі виконаної роботи, а тому, що є відповідне положення у трудовому законодавстві, яке зобов’язує  власника вчинити належні дії.

Ст. 114 КЗпП закріплює, що при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня проведення. У тих випадках, коли в результаті перміщення працівника зменшується заробіток з незалежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення. У цьому випадку заробітна плата не є виключно результатом виконаної роботи.

23 жовтня 2003 року було  прийнято ще один бухгалтерський  – П(С)БО 26, в якому розкрито  порядок відображення в бухгалтерському  обліку і фінансовій звітності виплат працівникам. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями – підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності. Таким чином, основним завданням П(С)БО 26 є забеспечення чіткої і повної інформації про всі виплати працівникам [].