Організація обліку і аудиту розрахунків з оплати праці

Комплексний підхід до з'ясування сутності заробітної плати створює вихідну методологічну базу для аналізу і з'ясування значення органічно притаманних їй функцій.

Отже, заробітна плата виконує  такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну, вимірювально-розподільчу, ресурсно-розміщувальну, функцію формування платоспроможного попиту населення, функцію забезпечення матеріального стимулювання працівників.

Відтворювальну функцію заробітна плата виконує як основне джерело доходів населення. Розміри заробітної плати повинні забезпечувати відновлення працездатності населення, розвиток їх фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Функція забезпечення матеріального стимулювання працівників у збільшенні виробництва високоякісної продукції і підвищенні продуктивності праці обумовлена взаємозв'язком витрат праці на виробництво окремих видів продукції та її результатів.

Як відомо, важливою умовою високопродуктивного  використання робочої сили на підприємствах є послідовне здійснення принципу особистої матеріальної заінтересованості. Практика показує, що на підприємствах з високим рівнем заробітної плати, як правило, вища продуктивність праці, краще використовуються трудові ресурси, вища питома вага кваліфікованих кадрів, краща організація й дисципліна праці, вища дохідність виробничої діяльності.

Високооплачувана праця створює  матеріальну заінтересованість виробничого персоналу підприємства в трудовій активності, підвищенні своєї кваліфікації і закріпленні кваліфікованих кадрів на даному підприємстві. Висока заробітна плата спонукає персонал підприємства підвищувати свої знання в галузі техніки, технології, удосконалювати методи праці, упроваджувати у виробництво нові засоби праці і технологічні прийоми.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Високооплачувана праця створює матеріальну зацікавленість персоналу підприємства в трудовій активності і підвищенні своєї кваліфікації.

Регулююча функція заробітної плати встановлює залежність оплати праці від кваліфікації, ступеня її складності, напруженості завдань.

Соціальна функція заробітної плати  характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, а й моральним фактором. Сам факт отримання більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у створенні продукції, більшої ваги трудового вкладу працівника в суспільне виробництво.

Соціальна функція реалізує принцип соціальної справедливості щодо одержання доходів, тобто за однакову роботу робітники одержують однакову зарплату.

Заробітна плата сприяє вихованню працівників, формуванню в них певного позитивного ставлення до праці, заінтересованості в підвищенні культурно-технічного, освітнього рівня, розвитку творчих здібностей, зміцненні трудової дисципліни, співробітництва тощо.

Вимірювально-розподільна функція призначена для відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і власниками засобів виробництва.

Ресурсно-розміщувальна, її зміст полягає в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах (міграції).

Функція формування платоспроможного попиту населення – ув'язування платоспроможності попиту і виробництва споживчих товарів. Платоспроможний попит формується під впливом двох основних факторів потреб і доходів суспільства. Тому за допомогою заробітної плати встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом [47].

Всі перелічені функції тісно взаємопов'язані, й лише при їх сукупному виконанні  досягається ефективна організація  заробітної плати. Будь-яке протиставлення, якоїсь із перелічених функцій сприяє розвитку кризових явищ в країні.

Для підприємства-роботодавця заробітна  плата його працівників є однією з найбільших статей витрат. Основним нормативним документом, що визначає склад витрат з оплати праці є  Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державним комітетом статистики України від 13.01.2001 р. №5. Відповідно з нею фонд на оплату праці включає:

1. основну заробітну плату;
2. додаткову заробітну плату;
3. інші заохочувальні і компенсаційні виплати [82].

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна  плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні  і компенсаційні виплати, до них  належать виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [66].

Важливими складовими організації  заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними) (рис.1.2). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2 – Форми і системи заробітної плати

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша – кількості виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу [15].

Погодинну форму оплати праці застосовують для нарахування зарплати керівникам, спеціалістам, службовцям.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника [6]. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. Розрахунок проводиться за формулою (1.1).

 

 З = Тф` Тс                                                  (1.1)

де, З – заробітна плата;

     Тф – фактично відпрацьований час;

     Тс – тарифна ставка.

 

При погодинно-преміальній системі зарплату нараховують шляхом помноження фактичного часу на тарифну ставку і додаванням премії [42].

Вона є продовженням простої почасової. Розрахунок проводиться за формулою (1.2).

 

                                                    З = Тф` Тс+Пр                                        (1.2)

де, З – заробітна плата;

     Тф – фактично відпрацьований час;

     Тс – тарифна ставка;

     Пр – премія.

Відрядна форма оплати праці використовується для нарахування зарплати основної праці. Вона має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, непряма відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-преміальній виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнення результатів роботи.

При відрядно-прогресивній формі оплати праці зарплата нараховується так: продукція встановлена у межах плану оплачується по звичайних розцінках, а продукція виготовлена понадпланово, оплачується по розцінках вищих, причому вони прогресивно зростають.

При акордній системі зарплату нараховують за весь обсяг виконаної праці (без визначення розцінок). Проте на практиці дана система застосовується рідко.

Непряму відрядну систему застосовують для нарахування зарплати допоміжним робітникам зайнятих в автоматизованих виробництвах.

Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують [57].

Форми заробітної плати  мають відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості  працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами  застосування тієї чи іншої форми  заробітної плати є рівень технічної  озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної  або почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва [15].

Таким чином, форми i системи оплати праці, норми праці та їх розцінки, тарифні сітки та ставки, схеми посадових окладів, умови винагороди й інших виплат встановлюються підприємствами самостійно, за допомогою визначення в колективному договорі, але з дотриманням норм i гарантій, передбачених законодавством.

Отже, заробітна плата як економічна категорія належить до числа найскладніших. Ми вважаємо, що її сутність в сучасних економічних умовах повинна зводитися до таких критеріїв:

• заробітна плата відображає взаємовідносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (продукту);
• вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також господарської діяльності підприємства;
• у сучасних умовах господарювання вона виступає як елемент ринку і праці, який має ціну товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу. Отже, заробітна плата відображає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

 

1.2 Особливості обліку розрахунків з оплати праці

 

 

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та

інших нормативних актів; генеральної  угоди на державному рівні; галузевих,

регіональних угод; колективних  договорів; трудових договорів.

Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та

місцевого самоврядування і власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Бухгалтерський облік праці й заробітної плати ґрунтується на системі показників, документації та розрахунків [74].

Основними показниками обліку праці  та її оплати є чисельність працюючих  різних професій, їхня кваліфікація, витрати  робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами [73].

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік  особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність  усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом.

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про  прийом, переведення, звільнення, надання  відпусток.

Облік за використанням  робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному  працівнику, а також по цехах і  відділах тощо. Ці дані необхідні для  контролю використання робочого часу та складання звіту.