Організація обліку і аудиту капітальних інвестицій і відтворення основних засобів підприємства

           4. Ті     вкладення,     що    здійснюються    в    конкретне підприємство   у   формі   будівництва,   придбання   основних засобів, розширення економічного потенціалу, розглядаються з позиції даного суб’єкта як капітальні інвестиції.

           На рис. 1 .2 нами запропонована структурно-логічна модель інвестування, що враховує ринковий механізм, правову основу, структурні форми та інші параметри, що вкладаються у поняття і суть інвестицій.

     У   ній   показано   взаємозв'язок   між   двома   складовими частинами, що визначають сутність інвестування, - вкладенням  капіталу і одержанням вигод. Ці складові окреслюють рамки одного інвестиційного циклу і в часовому вимірі визначають інвестиційний   лаг,   тобто   проміжок   часу   між   вкладенням капіталу і одержанням вигод. Треба відзначити, що інвестиції в діюче  підприємство,   особливо   за  рахунок   власних  джерел (капіталізації прибутку), на практиці важко обмежити окремими циклами   з  чітким   виділенням   моменту  вкладення   капіталу, одержання       ефекту,       тривалості       інвестиційного       лага. Самоінвестування     підприємства     можна     розглядати     як безперервний процес, що зумовлює нагромадження капіталу за рахунок класних ресурсів.

     Модель    визначає    основні    правові    норми,    що    є характерними як у міжнародній,   так  і у вітчизняній практиці інвестування.    Серед    них   - добровільність і вільний вибір об’єктів інвестування, право на одержання певних вигод, ризик і невизначеність,    самостійність    рішення    про   припинення інвестування, державний захист інвестицій. За видами  виділяються  реальні  та  фінансові  інвестиції. Деякі автори дану  класифікацію узагальнюють за ознаками форми інвестування    [65,с.11].   Однак   форма   інвестування повинна  характеризувати    спосіб    здійснення    інвестування грошову, майнову, інтелектуальну, у формі оренди, лізингу, тощо). Поділ інвестицій на реальні та фінансові - це основна класифікація, яка розрізняє ці види інвестицій не тільки за формою внесення коштів, але й за визначеністю об'єктів вкладення капіталу, участю інвестора в реалізації інвестицій, способах вкладення та повернення капіталу.

     Пересада  А.А. крім реальних та фінансових інвестицій виділяє ще й інноваційні та інтелектуальні інвестиції. На наш погляд, сферою інноваційних

Рис. 1.2.Структурно-логічна модель інвестування. 

І І / Інвестиції та їх оцінка

та   інтелектуальних вкладень, можуть бути лише конкретні об'єкти, реальні активи, тобто ці способи інвестування стосуються реальних інвестицій.

      У     Законі     України     "Про    оподаткування    прибутку підприємств"  виділяються капітальні,  фінансові  інвестиції та реінвестування [32]. Застосування терміна "капітальні" замість „реальні інвестиції”   звужує   дане   поняття   до   капітальних вкладень, робить його невизначеним щодо об'єкта інвестування. Недоречно  також,  на  нашу думку,  виділяти  в окремий вид процес реінвестування. Під реінвестицією, зазвичай, розуміють спосіб перетворення нерозподіленого прибутку у інвестиційні ресурси, а не вид чи форму інвестування.

      Нелогічним  є поділ за даним Законом фінансових інвестицій на прямі і портфельні. Він стосується різних класифікаційних ознак. Так, за участю інвестора в інвестуванні виділяють: прямі інвестиції, коли інвестор бере безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів; непрямі інвестиції, коли вкладення капіталу здійснюється за участю фінансових посередників (рис. 1.2.).

      Визначене    Законом    поняття    "портфельні    інвестиції" стосуються  фінансових інвестицій,  що здійснюються  шляхом придбання  невеликих  пакетів цінних паперів на фондовому ринку.

      Таке    трактування    суперечить    відомій    у    сфері  інвестиційного    менеджменту    "теорії    портфеля" ,   яка    ґрунтується    на   тому,    що    для    здійснення інвестиційної діяльності інвестор вибирає більше ніж один реального чи фінансового інвестування. Бланк І.О. визначає інвестиційний портфель як сукупність об'єктів реального чи фінансового інвестування, сформовану для здійснення інвестиційної діяльності [4,с.219]. Отже, до інвестиційного портфеля підприємства можуть входити як об’єкти реального, так і фінансового інвестування.

      Дана  модель  окреслює  такі  структурні  параметри, як форми здійснення інвестицій, об'єкти і суб'єкти інвестування, термін вкладення капіталу.    Вона визначає можливі варіанти організації    процесу    та    участі    інвестора    в    управлінні інвестиційними проектами залежно від того, чи є інвестиції прямими, чи непрямими.

         Накінець, у ній  відображені наслідки інвестування — одержання прибутку чи інших вигод, показано процес реінвестування, капіталізації прибутку, а також поверне капіталу: основної суми, дивідендів, відсотків.

         У світовій і вітчизняній  практиці поняття інвестиційної діяльності трактується  неоднозначно. Відповідно до Закону "Про інвестиційну діяльність" під такою діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [33] Таке формулювання 
характеризує найбільш загальні риси інвестиційної діяльності 
на державному, макроекономічному рівні.

         Важливо визначити  суть і сферу інвестиційної діяльності, що стосується окремих підприємств, фірм, компаній. Бланк І.О. характеризує     інвестиційну     діяльність     "...     як     процес обґрунтування    і    реалізації    найбільш    ефективних    форм вкладення капіталу, спрямований на розширення економічного потенціалу підприємства" [6,с.290]. Пересада А.А. ототожнює дане поняття з терміном "інвестиційний процес", виділяючи такі   його   основні   стадії   як   мотивацію   та   прогнозування інвестиційної       діяльності,      обгрунтування       доцільності, планування, страхування інвестицій, державне регулювання і фінансування,     проектування,     забезпечення     матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, передача об'єкт в експлуатацію [66,с.13].

         Бочаров В.В. розглядає інвестиційну діяльність підприємств через призму перетворень (метаморфоз): перетворення ресурсів у капітальні вкладення, останні спричиняють приріст капітальної вартості у формі доходу (прибутку) [7,с.7].

         Деякі автори діяльність щодо інвестування зводять лише до операцій, пов'язаних з використанням грошових коштів (виплатою грошей) [13,с.741]. З цим не можна погодитися, тому що, по-перше, не всі грошові виплати можна назвати інвестиціями. По-друге, крім операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, інвестиційна діяльність охоплює багато інших господарських операцій. Вчені відзначають, що діяльність будь-якого суб'єкта складається з багатьох фактів господарської діяльності, які призводять до змін у складі господарських засобів, характеризують певні процеси в господарському житті, наслідком яких є зміна господарсько-правових відносин.

         Відповідно  до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Звіт про рух грошових коштів" (П(С)БО 4) інвестиційна діяльність    визначається як придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. У свою чергу, даний стандарт визначає еквіваленти грошових коштів як короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Як бачимо, в самих визначеннях виникає суперечність. Перше визначення не включає короткострокові вкладення до інвестиційної діяльності. Водночас у другому визначенні дані вкладення зараховані до фінансових інвестицій. Як відзначалося вище, строки, на які вкладає кошти інвестор, не ні бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної та операційної діяльності.

      Загальноприйняті  принципи обліку США (GААР) включають до інвестиційної діяльності цілу систему різнобічних операцій, зокрема, одержання і видачу кредитів; придбання    і    продаж    боргових    і    дольових    фінансових інструментів;   придбання   і   продаж   нерухомості,   основних засобів, устаткування та інших активів, що не належать до оборотних  засобів  [15,с.40].  Аналогічні складові  входять до інвестиційної діяльності згідно з національними стандартами обліку.

   Реалізація  реальних інвестиційних проектів, крім цього охоплює значну кількість операцій, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, придбанням господарську засобів, їх фінансуванням, деякі інвестиції призводять до зміни права власності на майно і т.д.

         Для визначення суті і сфери інвестиційної діяльності підприємства необхідно окреслити її рамки серед інших видів діяльності з врахуванням відповідних фаз реалізації конкретних інвестиційних проектів і напрямів (об'єктів) здійснення інвестицій.

         Будь-який бізнес, як динамічний процес, можна зобразити  у вигляді взаємозв'язаних ланок, циклів, що становлять єдине ціле   (рис.   1.3).   Для   започаткування   бізнесу   повинні   бути сформовані певні фінансові джерела (стартовий капітал), що вкладаються з метою створення матеріально-технічної бази. На основі     створеного     потенціалу     здійснюється     операційна діяльність, у результаті якої власник одержує прибуток. Цей прибуток може бути  вилучений       ним       на    споживання (дивіденди, відсотки), або повторно спрямований на розвиток, розширення бізнесу.

   Рис.1.3. Динаміка кругообігу ресурсів у бізнесі.

      В останньому випадку здійснюється процес реінвестування, коли одержаний прибуток спрямовується на формування власних фінансових ресурсів, які є джерелом для подальшого здійснення інвестицій. Цей процес постійно повторюється, може мати циклічний характер, відображає створення нової вартості від бізнесу. Функції і рамки даного процесу більш детально окреслені на рис.1.4, де подана динаміка обігу ресурсів при створенні ринкової вартості для власника.

      Незважаючи   на   відмінності   між   окремими   елементами господарського процесу, його напрями і фази тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок вбачається в цілях і мотивації усіх видів діяльності, які коротко можна виразити як вкладення ресурсів держання очікуваної економічної вигоди. Отже, базове визначення поняття інвестицій (як здійснення вкладень з метою одержання вигод) можна розповсюдити на весь господарський цикл, на весь бізнес, який охоплює, крім інвестування, ще й виробничу      (операційну)      діяльність,      а     також      сферу фінансування.

            Відомий  американський  економіст Ерік Хелферт зводить  систему     прийняття    рішень    у    сфері    бізнесу    до    трьох взаємопов'язаних фаз [87,с18]:

      —інвестування ресурсів;

      —використання    даних   ресурсів   з    метою    здійснення основної виробничої діяльності;

      —розумне      поєднання      джерел      фінансування,      що

      забезпечують  створення даних ресурсів.

            Головною економічною  метою розумного менеджменту будь-якої компанії, зазначає він, є заплановане використання обраних ресурсів для створення через деякий час нової ринкової вартості, яка здатна покрити всі затрачені кошти і забезпечити достатній рівень доходу [87,с.19].

      Отже, інвестиції і діяльність, пов'язана з ними, визнаються головною рушійною силою будь-якого бізнесу.

      Перший   сегмент   ринкової   моделі   бізнесу   (рис.    1.4) чує, що інвестиційна фаза пов'язана з двома складниками які символізують    рух    (процес)    у    сфері    інвестування: здійснення  нових  інвестицій   і   вилучення  старих.   Перший складник означає вибір ефективних інвестиційних проектів і  вкладення у них нагромаджених ресурсів. Другий (вилучення інвестицій) - зворотний процес, який полягає у "виході" з інвестиційного проекту.  Це може бути вихід з будь-якого ринку , відмова від діяльності тощо. У практиці вилученням _інвестицій може бути продаж об'єктів реального інвестування  (основних  засобів,     незавершеного     будівництва,     інших необоротних  активів),  а також

Рис. 1.4. Ринкова модель діяльності підприємства, фірм, компаній. 

      повернення  довгострокових фінансових вкладень.

      Інвестиційна      база      (портфель)      може      постійно змінюватися за рахунок введення до неї одних об'єктів і вибуття інших.

      Враховуючи  сказане,      не      можна     погодитися      з трактуваннями,   за    якими    під    інвестиційною    діяльністю  вбачаються дії     інвесторів,     спрямовані     на     здійснення (реалізацію) інвестицій [5, 33, 66]. Це лише   один бік загального  процесу. Іншим   -  є   вилучення   інвестицій,   тобто   вихід   з інвестиційних      проектів,      списання,      продаж      об'єктів інвестування.