Організація обліку і аудиту капітальних інвестицій і відтворення основних засобів підприємства

     короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки за депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невелика тривалість інвестиційного лага спостерігається при здійсненні реальних вкладень у сферу торгівлі. Водночас при реалізації великих довгострокових проектів реального інвестування він може становити п'ять, десять і більше років.

     Величина  лага у сфері реального капітального інвестування складається з двох частин: а) будівельного лага, то дорівнює періодові, необхідному для перетворення інвестиційних ресурсів в основні засоби та інші активи; б) лага освоєння, що дорівнює тривалості часу на досягнення передбаченого проектом рівня віддачі від введення в експлуатацію виробничих потужностей та об'єктів. За підрахунками спеціалістів для середнього за потужністю промислового підприємства загальна тривалість інвестиційного циклу становить 8,5 - 10 років, з них майже 3 роки триває виготовлення, експертиза та затвердження проекту; 4 — 4,5 роки — будівництво; 1—2 роки — освоєння підприємством виробничих потужностей [96,с.103]. Тому майбутній результат від здійснених інвестицій повинен стимулювати додаткову винагороду для інвестора за певний ризик, насамперед, економічний, пов'язаний з інфляцією та іншими економічними чинниками, а також соціальний, політичний, екологічний та інші. Чим довшою є тривалість інвестиційного лага, тим більшою повинна бути винагорода за ризик. Ця ситуація є однією з причин того, що більшість підприємств приватного бізнесу в Україні воліють працювати у сфері торгівлі, ніж здійснювати вкладення в перспективні галузі матеріального виробництва.

     У вітчизняній та зарубіжній літературі питанню визначення суті поняття інвестицій надається значна увага. Серед вітчизняних вчених глибокі теоретичні дослідження в даному напрямі проведені Бланком І.О., Пересадою А.А. та ін. Велику увагу цьому питанню приділяють російські вчені [37,48,51], а також багато науковців інших країн.

           Незважаючи на те, що світовою економічною теорією вироблені більш-менш стабільні трактування сутності інвестицій, у практиці зустрічаються випадки вузького однобокого, а іноді і нелогічного визначення даного поняття. Найбільш характерними неточностями щодо цього, на нашу думку, є:

     1. Ототожнення інвестицій з капітальними  вкладеннями, з капітальним будівництвом, про що вже говорилося. У світовій і вітчизняній практиці, крім вкладень в довгострокові активи (основні засоби), інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення можна вважати однією з форм реального інвестування, яке характеризує більш вузьку сферу діяльності, ніж інвестиційна діяльність в цілому.

     2. Старик Д.Е., Шилов Е.І. та інші  науковці зараховують до інвестицій не тільки капітальні вкладення, але й матеріально-технічну базу будівельного комплексу (виробничі потужності будівельних організацій, матеріали, конструкції, устаткування будівельної індустрії). За їх трактуванням, інвестиції повинні охоплювати  повний  науково-технічний  і  виробничий  цикл створення    будівельної    продукції    [80,с.5;    95,с.7].    Дане визначення,   з   одного   боку,   знову   ж   таки,   звужує   суть інвестицій    до    капітальних    вкладень.    З    іншого    боку,  необгрунтовано розширюється сфера інвестиційної діяльності на матеріальне виробництво, яке для підприємств будівельного комплексу    є    основною    операційною    діяльністю,    а не інвестиційною.

     3. Єсипов В.Є., Коссов В.В., Ліпсиц І.В. та інші зводять інвестиції лише до довгострокових вкладень, встановлюють мінімальний інвестиційний лаг на рівні одного року [37,с.22 48,с.1]. На нашу думку, поряд з довгостроковими мають право на існування і короткострокові інвестиції терміном до одного року.   Це  стосується   насамперед  фінансового   інвестування через розміщення коштів у банках на депозитних вкладах, використання   таких   джерел   фінансування   інвестицій як короткострокові     позичкові     кошти.     Розширення     сфери інвестиційної діяльності в бік скорочення інвестиційного лага є особливо   важливим   у   країнах   з   перехідною   (подекуди кризовою)   економікою.   Надто   високі   ставки   банківських відсотків, інфляційні процеси, високий інвестиційний ризик змушують   інвесторів   здійснювати    вкладення   у   невеликі короткострокові   проекти  з  коротким  терміном  повернення

     капіталу. Тому строк, на який вкладаються власні чи залучені позикові ресурси, не може бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної і операційної діяльності.

     4. Зустрічаються трактування, за  якими будь-яке залучення чужого  капіталу прирівнюється  до інвестицій [22, 210]. Звідси випливає,   що   будь-яких   кредиторів   можна   зарахувати   до інвесторів, а всю кредиторську заборгованість підприємства (в т.ч.    заборгованість    перед    постачальниками,    бюджетом, працівниками)   -   до   інвестицій.   На   наш   погляд,   поточна заборгованість не може бути інвестицією з тих причин, що вона:

     а) зумовлена поточною (операційною), а  не інвестиційною діяльністю;

     б) часто є формою перерозподілу  національного доходу ( зарплата, податки тощо);

     в) не дає доходу кредиторові, щодо неї  встановлені інші умови і визначення термінів повернення коштів;

     г ) не дотримується принцип добровільності вибору об'єкта інвестування.

           В     окремих    визначеннях    інвестиційна    діяльність ототожнюється лише з грошовими вкладеннями. З такою точкою зору не можна погодитися, оскільки інвестиції    можуть     здійснюватися    як    в    грошовій,    так матеріальній чи нематеріальній формах.

           6. Чедвик Л. та  деякі інші спеціалісти стверджують,  що до інвестицій слід відносити лише вкладення капіталу в об’єкти інвестування, що знаходяться на стороні [89]. Тим самим не призначається    реінвестування    або    самоінвестування,    тобто направлення    частини    прибутку    від    діяльності    суб'єкта господарювання   на  фінансування   власного   будівництва чи придбання необоротних активів, поповнення оборотних коштів. У даному випадку інвестиції зводяться лише до фінансових вкладень в придбання акцій інших підприємств.

     7. Жимиров В.М., Чумакова І. й надалі використовують „затратний   метод”   трактування   сутності   інвестицій,   тобто зводять їх лише до затрат економічних ресурсів без визначення кінцевої мети - одержання прибутку чи іншої вигоди [29, 202].

     8.   Окремо   слід  зазначити   про   так  звані   „споживацькі інвестиції”, - придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти   витрачені   на   придбання   об'єктів   довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

           Оригінальним    є    трактування    капітальних    інвестицій Дерілом Норкоттом, під якими він розуміє прийняття рішень про довгострокове ризикове вкладення коштів в активи підприємства.   Майкл  Бромвіч   під   інвестиційним   рішенням розуміє відмову від поточного споживання, сподіваючись на збільшення споживання в майбутньому [8,с.68]. Ці визначення надають   поняттю   „інвестиції”   певної  динамічності.   Однак прийняття   рішень   про   здійснення   інвестицій   входить до передінвестиційної фази загального інвестиційного циклу, який крім   цього   охоплює  ще   й   інвестиційний   етап   (вкладання капіталу, а у реальному інвестуванні — будівництво, придбання основних   засобів   і   оборотних   активів),   а   також   процес повернення  капіталу, де в результаті експлуатації введених активів   чи   використання   наданих   інвестиційних   ресурсів досягається необхідний ефект: прибуток чи інші вигоди.

           Водночас, вкладення  капіталу не завжди зумовлює його зростання в майбутньому. Це стосується інвестицій в соціальну, екологічну сферу та інші.

     Дещо  однобоко трактується поняття „інвестиції” в окремих нормативних актах. Так, відповідно до Закону України "Про оподаткування     прибутку     підприємств"     під     інвестицією розуміють господарську операцію, що передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно [32]. Дане визначення   не  враховує  інвестиційних  вкладень  в  оборотні засоби.   Крім цього, обмін коштів на майно, чи майна на майно може означати лише зміну форми активів, а не нову інвестицію.

           У національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (П(С)БО 2 "Баланс") фінансові інвестиції трактуються як активи,    що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку   (відсотків,   дивідендів   тощо),   зростання   вартості капіталу  або інших вигод для інвестування. Дане визначення, на

     нашу  думку,   містить   певні   неточності.   Якщо   розглядати поняття активів взагалі, то за П(С)БО 2 активами визнаються контрольовані підприємством ресурси, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звідси виходить, що будь-які активи повинні приносити вигоду для

     власників, засновників, інвесторів, а, отже, їх можна прирівняти до інвестицій. На наш погляд, фінансовою інвестицією можуть бути визначені вкладення, здійснені в інші (сторонні) суб'єкти господарювання   з   метою   одержання   прибутку,   зростання вартості капіталу тощо.

           Міжнародні стандарти обліку, зокрема МСБО 25 "Облік інвестицій",     трактують     інвестиції    як     частину     активів, необхідних     підприємству    для     нагромадження     багатства капіталу шляхом  вкладення  коштів,  амортизації капіталу  і одержання інших вигод. Отже, інвестиції - це вилучення коштів з метою нагромадження капіталу або одержання інших вигод.

           Досить повним і вичерпним є визначення даного поняття в Законі України "Про інвестиційну діяльність", згідно з яким "... інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається   соціальний ефект" [33]. Разом з тим до даного визначення доцільно було б внести деякі уточнення.

           По-перше,         інвестиційні         вкладення         переважно здійснюються у грошовій формі,  через придбання акцій та інших цінних    паперів,    внесків    до    статутного    капіталу підприємств,   реінвестування   прибутку,   надання  кредитів  та інших позичкових коштів.  Це доцільно було б виділити у трактуванні поняття "інвестиції".

           По-друге, у визначенні необхідно відзначити мотивацію  рушійну   силу,    що    спонукає   інвестора   до    відмови від споживання нагромаджених коштів, підкреслити, що будь-яка інвестиції здійснюються   з   метою  одержання   прибутку або досягнення майбутніх вигод.

           По-третє,   неточним   і   неповним   є,   на   наш   погляд, трактування  відносно  соціального  ефекту.  Крім досягнення соціальних благ,  інвестиції можуть здійснюватися  з  метою ліквідації   аварій,    стихійного   лиха   (наприклад,    наслідків Чорнобильської аварії), поліпшення екологічного стану тощо. Здійснення соціологічних програм мало залежить від прямих інвестицій в підприємство, залежність між ними може бути виражена лише на загальнодержавному рівні через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до   бюджету,   за   рахунок   яких   здійснюється   фінансування соціальних програм. Крім цього, поняття "ефект", зазвичай пов'язане з грошовим   виміром результату,  як різниці   між одержаними доходами і здійсненими витратами. У практиці не всі   наслідки   від   здійснення   інвестицій   можна   подати у грошовому вираженні. Тому більш правильно такі наслідки називати не ефектом, а вигодою.

           У    цілому,    з    врахуванням    даних    уточнень    поняття "інвестиції"    можна    трактувати    як    вкладення    грошових, матеріальних    та    інтелектуальних    цінностей    в    об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод.

           Узагальнюючи різні  визначення поняття і сутності інвестицій можна виділити ряд специфічних рис, характерних для інвестиційного процесу:

     1. Інвестиції, як правило, вимагають  значних фінансових витрат.

     2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана лише у майбутньому на стадії експлуатації об'єкта інвестування.

     3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.