Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Ноября 2011 в 22:51, дипломная работа
Актуальність теми.
Розв'язанню теоретичних і методологічних питань формування, аналізу та прогнозування фінансової звітності присвячена значна кількість досліджень вітчизняних вчених (Ф.Ф.Бутинця, С.В.Голова, М.Я.Дем'яненка, Г.І.Кірейцева, В.К.Савчука, В.В.Сопка, В О Шевчука, П.Я.Хомина, Л.В.Чижевської та інших вчених).
Таблиця 3.6
Аналіз відтворення основних засобів
Коефіцієнти |
2002 |
2003 |
2004 |
Відхилення | |||
2004 від 2002 | 2004 від 2003 | ||||||
Коефіцієнт оновлення | 0,02 | 0,01 | 0,04 | 0,02 | 0,03 | ||
Коефіцієнт вибуття | 0,01 | 0,01 | 0,01 | — | — | ||
Коефіцієнт приросту | 1 | 0.9 | 1 | — | 0,1 |
Так, протягом аналізованого періоду зріс коефіцієнт оновлення (0,03), а коефіцієнт вибуття залишився незмінним (0,01), що свідчить про високий рівень зносу основних засобів і погіршення їх технічного стану. Приріст основних засобів протягом 2002-2004 років фактично не відбувався. Отже, підприємство має резерви до нарощування і оновлення основних засобів.
Групування
за технічною придатністю
Наступний етап аналізу — вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами.
Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.
Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.
Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.
Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників.
Темпи
зростання фондоозброєності та технічної
озброєності порівнюють із темпами
зростання продуктивності праці.
3.4.
Аналіз ефективності
використання основних
засобів
Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП), до середньорічної вартості основних виробничих засобів ( )]. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:
Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати_використання окремих частин основних засобів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).
Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.).
Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.
Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.
Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Т і продуктивності їхньої праці П, а вартість основних засобів — через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Ф3, то матимемо відношення:
ФВ - ТП : ТФГ = П : Ф3. (3.7)
Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно — від її фондоозброєності.
Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.
У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).
Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів — на їхню переоцінку.
Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат — фондовіддачу основних виробничих засобів.
Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов’язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).
Вплив факторів, можна відобразити за допомогою структурно-логічної схеми (рис.3.4).
Рис.3.4. Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу.
Проведемо
розрахунки фондовіддачі за даними таблиці
3.7.
Таблиця 3.7
Аналіз рівня фондовіддачі.
Показник |
2001 |
2002 |
2003 |
Відхилення | |
2003 від 2001 | 2003 від 2002 | ||||
1. Обсяг випуску продукції, тис. грн.. | 6101,6 | 16081,7 | 49363,4 | 43261,8 | 33281,7 |
Продовження таблиці 3.7
2. Середньорічна
вартість тис. грн..:
—основних виробничих засобів —активної частини — одного верстата |
7689,2 2262,2 15,3 |
7693,3 2740 18,2 |
7936,1 2944 20,4 |
246,9 681,8 5,1 |
242,8 204 2,2 | ||
Питома вага активної частини засобів, % | 29 | 35,6 | 37.1 | 8,1 | 1,5 | ||
Фондовіддача,
грн.:
—основних виробничих засобів —активної частини |
7,5 12 |
8,2 12,5 |
8,8 12,9 |
1,3 0,9 |
0,6 0,4 | ||
Середньорічна кількість верстатів | 58 | 60 | 63 | 5 | 3 | ||
Відпрацьовано за звітний період усіма верстатами, тис. год. | 172 | 185 | 191 | 19 | 6 | ||
У тому
числі одиницею обладнання:
— годин —змін —днів |
2180,2 431 236,8 |
3189,7 542 288,5 |
4017,2 471 290 |
1837 40 53,2 |
827,5 19 1,5 | ||
Коефіцієнт змінності роботи обладнання | 1,82 | 1,84 | 1,9 | 0,08 | 0,06 | ||
Середня тривалість зміни, год. | 7,2 | 7,4 | 7,7 | 0,5 | 0,3 | ||
Випуск продукції на 1 верстато-годину, грн.. | 45,4 | 49,4 | 50,1 | 5,1 | 0,7 |
Аналіз даних таблиці 3.7 показує, що фондовіддача в 2004 році зросла на 1,3 грн. порівняно з 2002 роком та на 0,6 грн. — 2003 роком, а активної їх частини на 0,9 грн.— 2002 роком та 0,4 грн. порівняно з 2003 роком. Дане зростання випуску продукції (33281,7 тис. грн..) проти зростання вартості основних засобі характеризує зниження фондомісткості та підвищення фондовіддачі, що свідчить про ефективність виробництва. На зростання фондовіддачі основних засобів впливають такі фактори як зміна частки активної частини засобів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної частини засобів.
Завершальним
етапом аналізу ефективності використання
основних засобів є підготовка проектів
рішень керівництва щодо збільшення
випуску продукції і
1.
Уведення в дію
2. Зменшення цілоденних простоїв обладнання.
3.
Підвищення коефіцієнта
4.
Скорочення внутрішньозмінних
5.
Підвищення середньогодинного виробітку
обладнання за рахунок його модернізації,
інтенсивнішого використання і т. д.
Бібліографія
1. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Зкономикс: принципи, проблеми й политика. — К.: Хагар-Делюс, 1993. — 785с.
2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту/ пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 998 с.
3. Ришар Ж. Бухгалтерский учет: теория й практика / Пер. с фр. Под ред. проф. Я.В. Соколова. — М.: "Финансу й статистика", 2000. — 158 с.
4. Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи. —Житомир: ЖІТІ, 1998. — 340с.
5.
Міжнародні стандарти
6.
Посібник з бухгалтерського