Організація обліку і аудиту капітальних інвестицій і відтворення основних засобів підприємства

  • вартість зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів (за високого їхнього рівня вигідніше використовувати прибуток, і навпаки).

     До  внутрішніх факторів, що справляють вплив на пропорції в розподілі прибутку, належать такі:

  • рівень рентабельності підприємства, за низького значення якого і відповідно невеликої суми прибутку, що розподіляється, більша частина її йде на створення обов'язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями і т. ін.;

  • наявність у портфелі підприємства високодохідних інвестиційних проектів, здатних забезпечити акціонерам високі доходи в перспективі;

  • необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів;

  • рівень коефіцієнта фінансового  левериджу (співвідношення позичкового і власного капіталу), який є одним із індикаторів фінансового ризику і факторів, що сприяють збільшенню власного капіталу при низькій ціні позичкових ресурсів. Залежно від співвідношення між дохідністю бізнесу і ціною позичкових ресурсів підприємство може регулювати його рівень, збільшуючи або зменшуючи частку капіталізованого прибутку;

  • наявність альтернативних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів (амортизаційного фонду, виручки від реалізації основних засобів і фінансових активів тощо);

•   поточна платоспроможність підприємства, за низького рівня якої підприємство має скорочувати споживану частину  прибутку.

     У процесі аналізу необхідно вивчити  дані  про використання чистого  прибутку в динаміці і з’ясувати  фактори, що визначають розподіл прибутку (табл.. 3.1).

     Таблиця 3.1

     Аналіз  розподілу чистого  прибутку, тис. грн..

 

Продовження таблиці 3.1

 

     Наведені  дані в таблиці 3.1 показують, що протягом аналізованого періоду значно зріс  чистий прибуток , а саме на 398,8 тис. грн.. порівняно з 2002 роком, та на 176,9 тис. грн.. — з 2003 роком, що призводить до зростання величини дивідендних виплат на 57,4 тис. грн.. На капітальне інвестування кошти зросли на 187 тис. грн.. порівняно з 2002 роком, та на 52,5 тис. грн.. порівняно з 2003 роком. Це дає змогу підприємству вилучати неефективне обладнання та вводити нову техніку. Також дані таблиці показують, що підприємство у звітному році спрацювало краще, ніж у минулому, а саме зріс відсоток капітальних вкладень (10%), відрахувань в резервний фонд— 3,7%.

     Чистий  прибуток розподіляється  згідно зі статутом підприємства. За рахунок  чистого прибутку виплачуються дивіденди  акціонерам підприємства, створюються  фонди накопичення, споживання, резервний  фонд (індивідуальне, колективне), частина прибутку йде на реновацій ний фонд та інші цілі.

           Для аналізу використовується інформація форми №2 „Звіт про  фінансові результати”, розрахунки та кошториси використання фондів, баланс підприємства.

           У процесі аналізу  вивчається виконання плану з використання прибутку, для чого фактичні дані звітного року про використаний чистий прибуток за всіма напрямками порівнюються з даними плану, з даними минулого року або з даними, одержаними протягом кількох років, і в разі відхилень з’ясовуються їх причини по кожному напрямку використання прибутку

     При аналізі формування фондів необхідно  визначити, наскільки і за рахунок  яких факторів змінилась їх величина. Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення  і споживання, є зміни суми чистого прибутку (ЧП) та коефіцієнтів відрахувань у відповідні фонди (Кі).

           Для розрахунку факторів складається аналітична таблиця 3.2.

Таблиця 3.2

Аналіз  впливу факторів на розмір відрахувань  у фонди підприємства

 

      З таблиці 3.2 видно, що сума відрахувань  до фонду накопичення збільшилось  порівняно з минулим роком  на 52,5 тис. грн.. Це сталось за рахунок збільшення чистого прибутку на 176,9 тис. грн.. та за рахунок збільшення коефіцієнта відрахувань до фонду. Сума відрахувань до фонду споживання стала більшою на 57,4 тис. грн.. за рахунок збільшення прибутку на 124,4 тис. грн.. Аналогічна ситуація й з резервування фондом, який збільшився на 67 тис. грн.. за рахунок збільшення прибутку на 67 тис. грн..

      У процесі аналізу необхідно також  вивчити динаміку частки прибутку, яка йде на виплату дивідендів по акціях (якщо це акціонерне товариство), самофінансування підприємства (реінвестований прибуток), фонд соціального споживання, матеріальне заохочування робітників і таких показників, як сума зарплати і виплат на одного робітника. Ці показники треба вивчати в тісному зв’язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного робітника, на одну гривню основних виробничих фондів.

      Важливим  завданням аналізу є вивчення питань використання засобів фондів накопичення і використання. Засоби цих фондів мають цільове призначення  і витрачаються згідно з затвердженим кошторисом. Фонд накопичення використовується в основному для фінансування витрать на розширення виробництва, його технічне переоснащення, впровадження нових технологій та інше.

      Фонд  споживання може використовуватись  на колективні потреби (витрати на утримання об'єктів культури й охорони здоров'я, проведення оздоровчих та культурно-масових заходів) та індивідуальні (винагорода за результатами роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинки відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, допомога у зв'язку з виходом на пенсію та інші).

      У процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з'ясовуються причини відхилень від кошторису за кожною статтею, вивчається ефективність заходів, які проводять за рахунок засобів цих фондів.

      Аналізуючи  використання засобів фонду накопичення, слід вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їх виконання й отриманий ефект.

     Для аналізу коштів капітальних інвестицій використаємо таблицю 3.3.

     Таблиця 3.3

     Аналіз  коштів капітальних  інвестицій, тис. грн..

 

     Як  свідчать дані таблиці 3.3 обсяг коштів на капітальне інвестування значно зросли протягом аналізованого періоду, а саме на 377,4 тис. грн. порівняно з 2002 оком та 295,8 тис. грн.. — з 2003 роком. Дана ситуація склалась за рахунок зростання коштів на капітальне будівництво на 117,4 тис. грн.. (2002 р.) та 59 тис. грн.. порівняно з 2003 роком. Збільшилась величина  коштів на придбання основних засобів, а саме на 240 тис. грн. порівняно з 2002 роком, ат 222,8 тис. грн. — з 2003 роком. Дана ситуація свідчить про те, що підприємство дотримується політики оновлення і введення нових основних засобів і тільки тому збільшує кошти на капітальні інвестиції. 
 
 

     3.3. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного  стану основних        засобів. 

      Аналіз  основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для  цього необхідно з’ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

      Велике  аналітичне значення мають показники  структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення.

      Основні виробничі засоби головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере на себе участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення

      Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

      Усі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

— перша група — будівлі, споруди, передавальні пристрої;