Організація обліку і аудиту капітальних інвестицій і відтворення основних засобів підприємства

— друга група — автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

— третя група — машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп.

      Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини засобів, також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі засоби безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

      Наявність, рух та динаміку основних засобів можна простежити, склавши таблицю (3.4).

      Для підвищення ефективності виробництва  темпи зростання активної частини  основних засобів мають випереджати  темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин  і обладнання — темпи зростання інших видів активної частини основних засобів. 
 
 

     Таблиця 3.4 в додатку 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Так, за даними таблиці 3.4 вартість основних засобів ДП „Чортківський КХП” зросла на 1013,8 тис. грн.. порівняно з 2002 роком та 440,3 тис. грн.. порівняно з 2003 роком. Це відбулось за рахунок зростання основних виробничих фондів на 197,6 тис. грн..

      Аналіз  складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

      Постійно  змінюється і обсяг основних засобів  підприємства, він збільшується_за_рахунок  уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання.

      Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства обумовлюються їх надходженням і  вибуттям.

      Аналізуючи  основні засоби, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об’єктами.

      Проаналізувавши динаміку та структуру основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

     Для характеристики технічного стану основних засобів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

      Амортизаційні відрахування —  частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів.

      На  практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що основні засоби зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках.  Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

      Підприємство  може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством.

        Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації: (1) прямолінійний метод; 2) метод зменшення залишкової вартості; 3) метод прискореного зменшення залишкової вартості 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання, а також цей метод може переглядатися. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

  Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО.

     Для науково обгрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці. (табл.. 3.5).

      Коефіцієнт  зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

      Коефіцієнт  зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.

      Так коефіцієнт зносу (Кзн) визначаємо за формулою:

                                                                          (3.1)

де  Зн — сума зносу основних засобів;

     ОЗп — первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнт  придатності (Кприд):

                                    

                        (3.2)

де  ОЗз — залишкова вартість основних засобів;

    ОЗп — первісна вартість основних засобів. 

Таблиця 3.5

Аналіз  зносу основних засобів

 

Продовження таблиці 3.5

 

      За  даними таблиці 3.5 можна зробити  висновок,  що  вартість основних засобів зросла на 391 тис. грн.. (2002 роком) та 384,9 тис. грн.. (2003 роком), то їх знос за час експлуатації збільшився на 457,1 тис. грн.. порівняно з 2002 роком та 255,6 тис. грн.. — 2003 роком. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,03 од. або на 3%, що свідчить про погіршення їх стану.

      Взаємозв’язок видів зносу основних засобів  і форм їх заміщення показано на рис. 3.2.

      Аналіз  технічного стану основних засобів  проводиться за схемою, поданою на рис.3.3.

      Технічний стан і відповідність основних засобів  науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

      Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкцій, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

      Коефіцієнт  оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

      Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих  груп основних засобів. Більш високий  коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі. 

      

Рис. 3.2. Схема аналізу форм заміщення зносу основних засобів. 

Коефіцієнт  оновлення (Кон):

                                        Кон = Озо                                 (3.3)

                                                   ОЗк

        де Озо — вартість введених основних засобів за звітний рік;

                 Озк — загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.  Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.

      Коефіцієнт  вибуття (Квит):

                                          Квиб = ОЗв                                                               (3.4)

                                                  ОЗп

                  де ОЗв — вартість основних засобів, які вибули;

                       Озп — вартість основних виробничих засобів на початок періоду.

      Коефіцієнт  вибуття доцільно розраховувати  для всіх основних засобів, промислово-виробничих засобів, активної їх частини, окремих  груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання.

     

Рис. 3.3. Схема аналізу технічного стану та тенденції розвитку основних засобів.

      Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від  темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан  нашого умовного підприємства.

      Коефіцієнт  приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період. Коефіцієнт приросту (К_п):

                                          Кп = ОЗ пр                                                          (3.5)

              ОЗп

      де  О3_пр — вартість приросту основних засобів;

       ОЗ_П — вартість основних засобів на початок періоду.

      Методика  порівняльного аналізу цього  коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення та вибуття основних засобів (табл.. 3.5).