Організація і облік грошового обігу і розрахунків

— надати повноваження іншому (виконуючому) банку  здійснити цей платіж. Ці два види операцій є головними акредитивними  операціями. 
При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб’єкти: 
— платник заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

— банк емітент банк платника, і що відкриває акредитив своєму клієнтові;

— бенефіціар юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

— виконуючий банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку емітента виконує акредитив.

Отже, при  розрахунках акредитивами платіж виконує  банк постачальника за рахунок коштів, спеціально заброньованих для цієї мети в банку платника. Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника (банку емітенті) і в банку постачальника (бенефіціара).

Положення про безготівкові розрахунки в народному  господарстві України передбачають відкриття покритих і непокритих акредитивів. 
Покритим(депонованим у банку постачальника або банку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк емітент перераховує кошти платника або надану йому позичку, в розпорядження виконуючого банка на окремий балансовий рахунок “ акредитиви ” на весь строк дії зобов’язання банку емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли між банком емітентом і виконуючим банком немає кореспондентських відносин. Покритим, депонованим у банку платника, є акредитив, який враховується в банку платника на окремому балансовому рахунку “ акредитив ”, а прийнятий для виконання акредитив в банку постачальника враховується на позабалансовому рахунку “ Акредитиви до оплати ”.

Непокритий  акредитив може відкриватися, при  встановленні між банками кореспондентських  відносин, у виконуючому банку шляхом надання йому права списувати суму акредитива з рахунку банка емітента. Ніякого договору гарантії жоден банк не укладає. Відкриття банком емітентом непокритих гарантованих акредитивів у банку постачальника здійснюється за домовленістю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків. Використання таких акредитивів банком постачальника здійснюється у встановленому порядку. Заява клієнта про встановлення непокритого акредитива записується на приход банком емітентом на окремий за балансовий рахунок “ Гарантії, поручительства, видані банком ”. Ніякого договору гарантії, як це прийнято в цивільно-правових відносинах, не укладається.

Акредитиви  ще поділяються на відзивні та без відзивні.

Відзивний акредитив, який може бути змінений або анульований банком емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Без відзивний акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. 
В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку емітента можуть виконуватися такі акредитиви:

— депоновані списання коштів із спеціального окремого рахунка №720 “Акредитиви”, відкритого у виконуючому банку;

— гарантовані  наданням виконуючому банку права  списувати кошти з кореспондентського рахунка банкуемітента, відкритого при встановленні кореспондентних відносин між банками.

Відносини між банком емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за візуванням та інші витрати, пов’язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіцеаром і не може бути переадресований.

Для відкриття  акредитива підприємство-покупець надає банку емітенту заяву, де повинен вказати: номер договору, за яким відкривається акредитив; строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитиву); найменування постачальника; вид акредитива; умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо); суму акредитива.

У разі відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк емітент перераховує кошти платника на балансовий рахунок №720 у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком емітентом на позабалансовому рахунку №9931 “ Акредитиви до оплати ”. У разі, коли акредитив депонований у банку емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунка на балансовий рахунок №720 у цьому банку. Повідомлення банку емітента про відкриття акредитива та зміни до нього надсилаються до виконуючого банку. У повідомленні мають бути чітко зазначені повноваження виконуючого банку. У повідомленні мають бути чітко зазначені повноваження виконуючого щодо виду акредитивної операції.  
Здійснення платежів за акредитивом відбувається таким чином:

1) після  відвантаження продукції, виконання  робіт або послуг бенефіціар подає необхідні документи, передбаченні умовами акредитива виконуючому банку;

2) виконуючий  банк ретельно перевіряє подані  бенефіціаром документи на предмет дотримання усіх умов акредитива і надсилає повідомлення банку емітенту для отримання згоди на виконання акредитива;

3) виплати  бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку;

4) списання  коштів з цього рахунка виконуючий  банк здійснює на підставі  реєстру документів за акредитивом  та інших документів, що відповідають  умовам акредитива;

5) при  використанні акредитива, депонованого у банку емітенті, цей банк списує кошти та перераховує їх на рахунок бенефіціара;

6) банк  бенефіціара у свою чергу після отримання коштів від банку емітента списує суму за акредитивом з позабалансового рахунка.  
Банки мають здійснити контроль за строком дії акредитивів. Строк дії акредитива в банку емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками.

Акредитив закривається:

• за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку емітентові надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонували кошти;
• після закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття акредитиву банкемітент повідомляє виконуючий банк;
• за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову акредитива повністю або частково акредитив закривається або зменшується у день одержання повідомлення від банку емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові емітенту. 
  Розрахунки акредитивами широко використовуються в міжнародних економічних відносинах.

Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого боку, вона сповільнює обіг (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суму ще до того, як здійснений сам акт купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у наших умовах є засобом адаптації системи безготівкових розрахунків до нових ринкових відносин в умовах кризової економіки. На жаль, акредитивна форма розрахунків у господарському обороті України обмежена і не дає належного економічного ефекту.

• Вексель

Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється  Положенням “ Про переказний і простий вексель ”, прийнятим відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 10.09.92р. №528. Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється “ Порядком проведення банком операцій з векселями ”, затвердженим Правлінням НБУ від 25.02.93р.

Порядок випуску і обігу векселів у  багатьох країнах світу визначається Женевською вексельною конвенцією, прийнятою  у 1930р. У колишньому СРСР 07.08.1937р. було прийнято Постанову ЦВК та РНК  СРСР “Положення про переказний і  простий вексель”, яке в основному  діє й тепер.  
Вексельцінний папір, який засвідчує безумовне грошове забов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

В Україні  використання векселів у господарському обороті почалося з 1992 року. вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві є знаряддям комерційного кредиту  та поліпшення розрахункових відносин між суб’єктами господарської діяльності. важливою є роль векселів для покриття взаємної забргованності господарських суб’єктів. Однак обсяги вексельного обігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується. 
Головні особливості векселя полягають у тому, що він є по-перше, абстрактним борговим забов”язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге властива беззастережність, обов’язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізичні та юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов’язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель випускається на порівняно короткий строк. Формально він може випускатись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 13 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п’яте, виникнувши на основі кредитної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.  
Випускаються два види векселів: простий і переказний.

Простий (соло-вексель) вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Розрізняють два види простих векселів: комерційні векселі, що мають відношення до торгових кредитних операцій, а також банківські векселі, які оформляють надання готівкових коштів комерційними банками своїм клієнтом.

Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача ( трасанта ), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основною  від’ємністю простого векселя від  переказного є те, що при розрахунках  за допомогою простого векселя векселедавець  і платник є однією особою.

У практиці обігу векселів склалися кілька їх різновидів:

• По-перше, вексель авізований (adrice bill) вексель, поставлений на облік у податковій інспекції або в митній службі;
• По-друге, вексель авансовий ( advance bill) вексель, що застосувався у кредитних відносинах СРСР у 19221929рр. Він передбачав взаємне кредитування господарських організацій шляхом авансування майбутніх поставок чи надання послуг;
• По-третє, вексель бланковий вексель, котрий випускається покупцем як чистий формуляр векселя, що в майбутньому буде заповнений продавцем. Тобто в момент укладання угоди про купівлю ще не встановлено остаточну ціну товару і строк його поставки;
• По-четверте, вексель безтоварний вексель, у тексті якого зазначено, що валюта отримана не товаром, а готівкою або будь-якими іншими способами.
• По-п’яте, вексель бронзовий (accommodation bill) вексель, що не має майнового забезпечення. Він переважно видається з метою штучного збільшення боргів особи у випадку її неспроможності відповідати за зобов’язаннями;
• По-шосте, вексель дружній вексель, що його акцептує хтось із дружніх мотивів і сподівається, що йому не доведеться відповідати за зобов’язаннями даного векселя. Такий акцептант просить надати дружню послугу підприємству, що відчуває фінансові труднощі, щоб воно змогло покрити свої зобов’язання акцентованим векселем, а потім уже забезпечити виконання своїх зобов’язань і за даним векселем.

В обігу  можуть перебувати також векселі  іногородні (bill on another piace). Вони передбачають місце здійснення платежу, що не є місцем перебування векселедержателя чи місцем обліку даного векселя. 
Покриття видатків держави спричинило появу векселів казначейських один із видів державних цінних паперів строком до 12 місяців. 
Основними суб’єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

• векселедавець (трасант, перший набувач векселя);
• векселедержатель (ремітент);
• платник (трасат).

Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцентує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним  виконавчим документом. Вексель може виписати як платник, так і постачальник. Якщо вексель випускається постачальником, то платник повинен обов’язково акцентувати такий вексель.