Організація і облік грошового обігу і розрахунків

Тепер касою  може вважатися і робоче місце  касира, де зберігається готівка і  ведеться, як правило, касова книга, навіть якщо воно знаходиться в приміщенні разом з іншими працівниками бухгалтерії. Однак у Положенні № 72 міститься вимога, відповідно до якого керівники підприємств повинні забезпечити надійне збереження готівкових коштів у касах, а також їхня схоронність у випадку доставки з установи банку і здачі в установу банку. Якщо з вини керівників не були створені необхідні умови для забезпечення схоронності коштів під час їхнього збереження і транспортування, то вони несуть за це — відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідальною  особою у касі підприємства є касир. Він несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих їм цінностей.

Для призначення  працівника на посаду касира адміністрацією підприємства видається наказ. Крім того, він зобов’язаний під розписку ознайомити працівника з нормами, передбаченими Положенням № 72, викладеними в посадовій інструкції касира. Після цього з касиром укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

У випадку  відсутності касира (у зв’язку  з хворобою і т. ін.), цінності, що знаходяться в нього в підзвіті, терміново перераховуються іншим  касиром, якому вони передаються, у  присутності керівника і головного  бухгалтера чи підприємства в присутності  комісії в складі осіб, призначених  керівником підприємства. Про результати перерахування і передачі цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

На підприємствах, що мають велика кількість чи підрозділів  обслуговуються централізованими бухгалтеріями, оплата праці, виплати посібника  по тимчасовій непрацездатності, стипендій  і премій можуть здійснюватись за письмовим наказом керівника  підприємства, іншими, крім касирів, особами. З цими особами полягає договір  про повну матеріальну відповідальність і на них поширюються усі права  й обов’язки, установлені для  касирів.

На тих  підприємствах, де по штатному розкладів  посада касира не передбачена, обов’язку  касира можуть виконуватися чи бухгалтером  іншими працівниками за письмовим наказом  керівника підприємства. З особою, на яке покладені обов’язки касира, також полягає договір про  повну матеріальну відповідальність.

 

1.2.2. Ліміт залишку  готівки у касі

Одним з  головних показників контролю і регулювання  наявного звертання є ліміт залишку  готівки у касі.

Ліміт залишку коштів у касі (далі — ліміт каси) — це граничний обсяг готівкових коштів, які можуть залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, що мають  рахунки в установах банку  і здійснюючим операції з готівкою. Порядок установлення підприємствам  ліміту каси, порядку і термінів здачі наявного виторгу регулюється  Інструкцією № 69. Розмір ліміту каси для кожного підприємства визначається установами банків з урахуванням  режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, установлених термінів і порядку здачі наявного виторгу, тривалості операційного часу установи банку, наявності домовленості підприємства з установою банку на інкасацію і здачу наявного виторгу у вечірню касу банку і т.п. Ліміт готівки в касі розробляється на основі документу «Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі» (додаток 2)

Ліміт каси встановлюється підприємствам з  урахуванням наступних особливостей:

• для підприємств, що мають наявний виторг із терміном здачі її в банк щодня в день надходження в касу підприємства, — у розмірах, що необхідні для забезпечення їхньої роботи ранком наступного дня;
• для підприємств, що мають наявний виторг із терміном здачі наступного дня, — у рамках середньоденного наявного виторгу;
• для підприємств, що мають наявний виторг з іншим терміном здачі її в банк, — у розмірах, що залежать від установлених термінів здачі виторгу і її сум;
• для підприємств, ліміти каси яким установлюються відповідно до фактичних витрат готівки (крім виплат, зв’язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів) — у рамках середньоденної видачі готівки.

Ліміт каси підприємствам (крім підприємств торгівлі, суспільного харчування і послуг) встановлюється установами банків за узгодженням з керівниками підприємств  на підставі розрахунку середньоденного  надходження наявного чи виторгу  середньоденної видачі готівки.

У деяких випадках відповідно до особливостей діяльності підприємств і на підставі їхній відповідних обґрунтувань по письмовому рішенню (наказу, розпорядженню) керівників установ банків цим підприємствам  може встановлюватися ліміт каси в розмірах більших, ніж середньоденний наявний чи виторг середньоденна  видача готівки.

При висновку договору на розрахунково-касове обслуговування підприємство повинне подати в установу банку заявка-розрахунок у двох екземплярах для встановлення загального ліміту каси (з урахуванням потреби його відособлених підрозділів), термінів і порядку здачі наявного виторгу, що є невід’ємною частиною договору й оформляється як додаток до договору, чи копію заявки-розрахунку з оцінкою іншої установи банку про встановлений загальний ліміт каси для внесення розміру ліміту в договір на розрахунково-касове обслуговування, що є невід’ємною умовою цього договору.

Відповідальність  за вірогідність даних у заявці-розрахунку даним касової книги і бухгалтерського  обліку несе підприємство. Підприємства повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Інструкції № 69 відповідальність за не установлення лімітів каси покладається на банки тільки в тому випадку, якщо при наявності поданої підприємством заявки-розрахунку ліміт каси установлений не був. При цьому банки не несуть відповідальність за неповідомлення підприємством своїм відособленим підрозділам розміру встановленого банком ліміту каси, порядку і термінів здачі наявного виторгу.

Підприємство  може звернутися (при наявності обґрунтованих  причин — зміна розмірів касових  оборотів, режиму функціонування, умов здачі виторгу і т.п.) у банк із проханням про перегляд ліміту залишку готівки у касі. Крім того, ліміт каси може бути переглянутий з ініціативи банку. Підприємство, що бажає переглянути ліміт каси, повинне подати в банк заявка-розрахунок, що є підставою для перегляду діючого ліміту каси (у випадку обґрунтованості її даних), і оформити додаткова угода до договору на розрахунково-касове обслуговування. До дати перегляду і встановлення нового ліміту каси й одержання його підприємством діє встановлений раніше ліміт каси.

Такий загальний  порядок установлення ліміту каси.

Сума  готівки, включаючи кошти, отримані з установ банків, виторг і інші надходження, що знаходяться в касі підприємства, на кінець робочого дня не повинна перевищувати встановлений ліміт. Уся готівка понад установлені ліміти здається підприємствами в банк для зарахування на поточний рахунок. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлений, то вся наявна в касі готівка здається наприкінці дня в банк (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлений).

У визначених випадках підприємства можуть зберігати  готівка в касі понад установлені ліміти. Це стосується готівкових коштів, отриманих підприємством в установі банку для виплат, зв’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів. Такі кошти можуть зберігатися в касі тільки в дні виплат таких сум протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку.

Для проведення цих виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів наявні можуть зберігатися в їхніх касах  понад установлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.

Наявні, отримані в установі банку на інші виплати, повинні видаватися підприємством  своїм працівникам у той самий  день.

Суми  готівки, отримані в установі банку  і не використані по призначенню  протягом установлених термінів, повертаються підприємством в установу банку  не пізніше наступного робочого дня установи банку і чи підприємства можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися тільки на меті, на які вони отримані.

Наявні  для оплати праці, що здійснюються за рахунок виторгу, підприємство має  право зберігати в касі понад  установленого йому ліміту протягом трьох робочих днів із дня настання термінів цих виплат у сумі, зазначеної в переданих у касу платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Організація безготівкових розрахунків  в Україні.

 

Безготівкові розрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Одна з актуальних наукових проблем — визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових  розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:

—   принципи безготівкових  розрахунків;

—   вимоги до організації  розрахунків;

—   форми розрахунків;

—   розрахункові документи;

—   способи безготівкових  розрахунків;

—   механізм контролю за станом розрахунків.

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяють за об'єктом  розрахунків, тобто залежно від  призначення платежу, на дві групи:

—   розрахунки за товарних операцій — платежі за товарно-матеріальні

цінності, надані послуги  і виконані роботи;

—   розрахунки за нетоварних операцій — сплата податків та перерахування

інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських  позичок,

страхових сум тощо.

В залежності від  місця проведення безготівкових  розрахунків виділяють:

—   внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного

пункту, і міжміські —  за межами цього пункту);

—   міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які  знаходяться на

територіях різних держав)

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

—   гарантовані, тобто  такі, що забезпечують гарантію платежу  за рахунок

депонування грошових засобів;

—   негарантовані, тобто  такі, за яких платіж не гарантується. Залежно від

способу реалізації продукції  безготівкові розрахунки можуть бути:

—   прямі — здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцями;

—   транзитні —  здійснюються за наявності проміжних  структур (ланок).

У сучасних умовах досить чітко  проявились основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових  розрахунків у народному господарстві України.

Серед них:

—   оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації;

—  вибір найраціональніших  у певних економічних умовах форм розрахунків, які б давали найбільший ефект;

—   проблема оптимізації  в широкому розумінні зачіпає  всі складові системи

безготівкових розрахунків;

—   інтенсифікація і  прискорення розрахунків;

—   чим швидше обертаються  гроші і здійснюються платежі, тим  більше

можливостей для одержання  вищих доходів і прибутків;

—   неплатежі —  це справжній "тромб" кризової економіки;

—  зекономлені внаслідок  прискорення розрахунків кошти  можуть додатково

спрямовуватися у сферу  виробництва;

—   підвищення самостійності  господарських суб'єктів за умови  досконалої

організації і здійснення безготівкових розрахунків у  господарському обороті;

—   грошова відповідальність підприємств за недоодержання грошових коштів після відправлення товарів  чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

—   постійний пошук  нових механізмів організації безготівкових  розрахунків, які б дозволяли  на економічній основі подолати кризові  явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків  має бути найтіснішим чином пов'язана  з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься  безперебійний кругооборот коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.