Організація і облік грошового обігу і розрахунків

Зміст

Вступ……………………………………………..………………………………4

Розділ 1 Організація руху грошових коштів і розрахунків на підприємствах України……………………………………………………………………………6

1.1.Економічна  сутність грошового обігу і  розрахунків……………………….6

1. 2 Організація  готівкових розрахунків на підприємствах  Україн……………..................................................................................................8

       1.2.1 Організація збереження грошових  коштів…………………………………………….………………………………8

       1.2.2. Ліміт залишку готівки у       касі………………………………………………………….……………………12

1.3. Організація  безготівкових розрахунків в  Україні……………………………16

Розділ 2 Облік руху грошових коштів і розрахунків………  ………………...42

2.1 Облік і документальне оформлення  касових операцій……………………….42

      2.1.1 Облік надходження  готівки в касу……  …………………………….…..42

      2.1.2 Видача готівки  з каси……………………………………………..……….48

      2.1.3 Касова книга  та її призначення…………………………………..……….54

      2.1.4 Книга  обліку прийнятих і виданих  касиром коштів……………………58

2.2.Облік наявності і  руху коштів на рахунках в  банку…………………………..59

2.3. Облік валютних операцій на  поточному рахунку……………………………61

2.4 Облік інших грошових коштів…………………………………………………64

2.5.Відображення операцій  з грошовими коштами в регістрах  бухгалтерського обліку і звітності………………………………………………………...…………..65

Розділ 3 Практична частина……….……………………….…………………..67

 

Висновки……………………………………………………  ……………………..   70

Список використаних літературних джерел…………………………………..…73

Додатки

 

Вступ

Моя курсова  робота на тему “ Організація і облік грошового обігу і розрахунків ” покликана розкрити суть системи грошового обігу в національній практиці.

Відповідно  до статті 3 пункту 2 «Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні», бухгалтерський облік  є обов’язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського  обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою  ведення бухгалтерського обліку (стаття 3 пункт 1) представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої  і неупередженої інформації про  фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини  з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і  достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому  і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво  продукції, виконання робіт, надання  послуг, а також їхній продаж і  одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах  контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність  коштів засновників, але і кредитоспроможність  підприємства. Внутрішній контроль включає  не тільки бухгалтерський облік, а усю  фінансово-господарську діяльність структурних  підрозділів і підприємства в  цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських  процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

У даній  роботі дається детальне розкриття  основних концепцій і елементів  системи організації  і обліку грошових коштів і розрахунків.

Розглянуто  особливості організації структури  й оцінки внутрішнього контролю, організації і обліку грошових коштів і розрахунків. Також надана увага документальному оформленню грошових операцій.

Метою даної  роботи є поглиблення знань про організацію  і облік грошових коштів і розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Організація руху грошових коштів і розрахунків на підприємствах  України

 

1. Економічна сутність грошового обігу і розрахунків.

 

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства сутність     постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - з одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

Відносини між підприємствами, які виникають  внаслідок кругообігу господарських  засобів називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

Згідно  з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовим коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.

Платежі  готівкою  підприємств,  підприємців  і  фізичних осіб за реалізовану  продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо  не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки  можуть здійснюватися не тільки в  готівковій, але й в безготівковій  формі.

Безготівкові  розрахунки - це перерахування грошових коштів з розрахунку підприємства-платника на рахунок підприємства - отримувача.

Фінансовим  посередником у цих розрахунках  виступає банк, який надає послуги  своїм клієнтам-підприємствам.

За економічним  змістом безготівкові розрахунки бувають  товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок    безготівкових    розрахунків    суворо    peгламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування,  забезпечує  їх  збереження  і  ефективніше  використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий  і безготівковий грошовий обороти  органічно пов’язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка  надходить до каси підприємства, а  потім здається до установи банку

зарахування на поточний або інший рахунки. З  цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

Основними завданнями бухгалтерського обліку   грошових коштів і розрахунків є:

• правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;
• своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових і розрахунків;
• забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;
• контроль за витрачанням грошових коштів;
• своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;
• періодичне    проведення    інвентаризацій   грошових   коштів   і горської заборгованості.

 

 

2. Організація готівкових розрахунків на підприємствах  України

Основними документами, що регламентують порядок  здійснення операцій з наявними коштами, а також застосування штрафних санкцій  за порушення порядку ведення  операцій з готівкою, є:

1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ от 19.02.2001 № 72 (далі — Положення № 72);
2. Інструкція про організацію роботи з наявного звертання установами банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69 (далі — Інструкція № 69);
3. Указ Президента України від 12.06.95 № 436/95 „ Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання звертання готівки ” у редакції Указу Президента України від 11.05.99 № 491/99.

 

1.2.1 Організація збереження  грошових коштів

Усі підприємства й індивідуальні підприємці, що мають  поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків.

 Однак  для здійснення господарської  діяльності (для виплати заробітної  плати й оплати командировочних  витрат, для придбання товарів,  канцтоварів і т.д.) їм необхідно  визначена кількість готівкових  коштів.

Розрахунки  наявними коштами між собою і  з громадянами підприємства можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так  і за рахунок виторгу, отриманої  від реалізації товарів (робіт, послуг), і інших касових надходжень. Однак  при цьому варто враховувати, що Положенням № 72 установлений граничний  розмір розрахунків готівкою одного підприємства (підприємця) з іншим  підприємством (підприємцем), що встановлений у сумі 1000 грн. протягом одного дня по одному чи декільком платіжним документам.

У випадку  здійснення підприємствами розрахунків  готівкою з іншими підприємствами (підприємцями) понад 1000 грн., засобу, що перевищують дану суму, додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня здійснення даної операції. Потім отримана сума порівнюється з затвердженим лімітом каси, і у випадку його перевищення до підприємства застосовуються штрафні санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі в розмірі дворазової суми понадлімітної готівки за кожний день.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків  готівкою підприємств в оплату за товари, придбані для виробничих (господарських) нестатків за рахунок коштів, отриманих  по корпоративних картках.

При цьому  кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі підприємства понад установлену  суму відповідно до п. 2.3 Положення № 72 повинні здійснюватися тільки в безготівковому порядку.

У Положенні  № 72 приведене наступне визначення поняття „ розрахунки готівкою ” — це платежі наявними підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і по операціях, безпосередньо не зв’язаним з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна.

Виходячи  з даного визначення „ розрахунки готівкою ” передбачають не тільки розрахунки за реалізовану продукцію  і т.п., але і будь-які інші наявні надходження в касу підприємства, зокрема надходження від позареалізаційних  надходжень.

Відповідно  до п. 1.2 Положення № 72 позареалізаційні надходження — надходження від операцій, безпосередньо не зв’язаних з реалізацією продукції (робіт, послуг) і іншого майна (включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного й обслуговуючого виробництва), у тому числі від погашення дебіторської заборгованості, заборгованості по позиках, безкоштовно отримані засоби, відшкодування матеріальних збитків, внески в статутний фонд, платежі за надання в лізинг (оренду) майна, роялті, доход (відсотки) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Таким чином, Положення № 72 розставило всі крапки над «I» у питанні: які платежі  підприємств (підприємців) між собою  обмежуються сумою в 1 тис. грн. у день. Тепер це не тільки розрахунки за продукцію (товари, роботи, послуги), але і позареалізаційні надходження в касу підприємства.

Підприємства (підприємці) і фізичні особи можуть здійснювати розрахунки готівкою за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) через установи банків. Зазначені  розрахунки здійснюються шляхом внесення готівки в установи банків для  подальшого перерахування їх на рахунки  підприємств (підприємців) чи фізичних осіб. Такі розрахунки є для покупців (платників коштів) наявними, а для підприємств-продавців (одержувачів коштів) — безготівковими. Завдяки закріпленню в Положенні № 72 зазначеної норми, розрахунки за продані товари (роботи, послуги) через касу банку, минаючи касу підприємства, для підприємства-продавця вважаються безготівковими, а стало бути, не вимагають наявності торгового патенту.

Для прийому, збереження і витрачання готівки  коштів підприємство повинне мати касу. Касою називається приміщення чи місце, призначене для прийому, видачі і збереження готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга (додаток 1). Дане визначення є досить ліберальним стосовно вимог, пропонованим раніше Порядком № 21, до приміщення й устаткування каси. Вимоги Порядку № 21 щодо відособленості, ґрат і іншого спеціального устаткування приміщення каси викликали досить багато складностей, особливо в малих підприємств.