Організація і методика аудиту обліку виробничих запасів на підприємстві

4.Організація і методика аудиту обліку виробничих запасів на підприємстві.

ВСТУП

РОЗДІЛ1.Теорико–економічна сутність виробничих запасів та їх характеристика як об’єкту обліку та аудиту

 

1.1. Економічна  сутність запасів та іх класифікація

 

1.2. Оцінка  виробничих запасів для цілей  обліку 

 

1.3. Нормативно-правова  база з обліку та аудиту  виробничих запасів 

 

1.4. Загально-економічна характеристика ТзОВ „Уніплит”, як базового підприємства

 

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК  ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ 

 

2.1. Характеристика  первинних документів з обліку  виробничих запасів та їх руху  на підприємстві 

 

2.2. Організація  синтетичного і аналітичного  обліку виробничих запасів 

 

2.3. Облік  надходжень та вибуття запасів  на виробництво 

 

2.4. Особливості  обліку результатів інвентаризації  та переоцінки виробничих запасів 

 

2.5. Облік  виробничих запасів в умовах  використання інформаційних систем  та комп’ютерної технології 

 

РОЗДІЛ 3. АУДИТ  ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

 

3.1. Аудит виробничих запасів

 

3.2. Аналіз забезпеченості виробничих запасів на підприємстві

 

3.3. Аналіз ефективності використання виробничих запасів

 

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТЗОВ “УНІПЛИТ” 

 

ВИСНОВКИ 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів  підприємства.

 

Виробничі запаси займають особливе місце не лише у  складі майна підприємства, а й  особливе місце їм належить у структурі  витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу  і аудиту виробничих запасів.

 

 Для забезпеченості  підприємства виробничими запасами  та ефективного їх використання  необхідно вживати комплекс заходів,  щодо виявлення, кількісного вимірювання  та реалізації виявлених заходів.  Для цього необхідно здійснювати  систематичний облік і аудит,  якісний аналіз рівня та динаміки  забезпеченості, а також ефективності  використання виробничих запасів.  В цьому полягає актуальність  теми проведеного дослідження.  Основним джерелом інформації  є дані бухгалтерського та  фінансової звітності. 

 

 Метою   роботи є вивчення методичних  аспектів обліку, аналізу і аудиту  виробничих запасів. Для досягнення  вказаної мети були поставленні  і вирішені наступні задачі:

 

- досліджено  економічну сутність виробничих  запасів як об’єкту обліку, аналізу  та аудиту;

 

- вивчено  методику аналізу забезпеченості  та ефективності використання  виробничих запасів; 

 

- досліджено  методичні аспекти зовнішнього  (незалежного) аудиту виробничих  запасів. 

 

 Предметом  дослідження є методика обліку  і організація аналізу і аудиту  виробничих запасів підприємства.

 

 В якості  об’єкта дослідження виступає  ТзОВ „Уніплит”.

 

 Теоретичною  і методологічною основою дослідження  є нормативні документи, які  регулюють питання обліку і  аудиту виробничих запасів ; а  також підручники, навчально-методичні  посібники, наукові статті.

Курсова робота складається з вступу, 4-ох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

 

 У вступі  обґрунтована актуальність вибраної  теми, визначена мета, задача, об’єкт  дослідження. 

 

 У першому  розділі досліджується економічна  сутність виробничих запасів,  оцінка виробничих запасів для  цілей обліку та аудиту виробничих  запасів, дається загально-економічна характеристика базового підприємства.

 

 У другому  розділі роботи висвітлюється  облік виробничих запасів. Спочатку  дається характеристика первинних  документів з обліку виробничих  запасів та їх руху на підприємстві, розкривається організація синтетичного  обліку виробничих запасів, потім  розкривається облік надходження  та вибуття запасів на виробництво  та вказується особливості обліку  результатів інвентаризації та  переоцінки виробничих запасів. 

 

 У даному  розділі також висвітлюється  облік виробничих запасів в  умовах використання інформаційних  систем та комп’ютерної технології.

 

 У третьому  розділі висвітлюється методика  аналізу і аудиту виробничих  запасів. Насамперед визначаються  завдання та інформаційне забезпечення  аудиту виробничих запасів та  аналізу ефективності їх використання.

 

 Визначаються  методичні аспекти зовнішнього  (незалежного ) аудиту: досліджується  методика проведення аудиту виробничих  запасів, здійснюється узагальнення  результатів аудиторської перевірки. 

 

 Проводиться  аналіз забезпеченості виробничих  запасів на підприємстві, визначається  ритмічність постачання та оптимальний  розмір партії поставок. Крім  того, здійснюється аналіз ефективності  використання виробничих запасів  та визначається вплив факторів, які вплинули на ефективність  використання виробничих запасів. 

 

 У даному  розділі застосовуються наступні  методи аналізу: складання аналітичних  таблиць, обчислення абсолютних  та відносних показників, методи  факторного аналізу. 

 

 У 4-ому  розділі розкривається питання  охорони праці на підприємстві.

 

 У завершенні  сформовані висновки і пропозиції  за результатами дослідження. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРИКО –  ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ  ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ОБ’ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

1.1 Економічна  сутність запасів та їх класифікація 

 

 Для здійснення  виробничо-господарської діяльності  підприємствами всіх форм власності  та галузей економіки використовуються  товарно-виробничі запаси, які є  найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце  у складі майна та домінуючі  позиції у структурі витрат  підприємств різних сфер діяльності.Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.     

 

В обліковій  літературі зустрічаються багато різних понять, пов’язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них  має власне тлумачення. Так, в обліковій  літературі часто застосовуються поняття  “виробничі запаси”, замінене поняттям “матеріали”. Деякі автори при визначенні поняття “матеріальні оборотні активи”  застосовують термін “цінності”. Однак, поняття “цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для  їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

 

 Запаси  відносять до складу оборотних  активів, тому що вони можуть  бути перетворені на грошові  кошти протягом року або одного  операційного циклу. 

 

 Застосування  терміну “матеріально-виробничі  запаси” пов’язано з певними  суперечливими моментами, адже  матеріальними запасами є не  тільки предмети праці, але  й засоби праці. Тому це поняття  є ширшим, оскільки охоплює усі  активи, що мають матеріальну  форму та використовуються у  виробничому процесі. 

 

 Терміни  “товарно-матеріальні активи” і  “товарно-матеріальні запаси” не  досить прийняті для застосування  з причини охоплення ними активів,  що мають матеріальну форму,  які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому  акцент робиться на можливість  продажу таких активів. 

 

Термін “товарно-виробничі  запаси” найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне  призначення яких – обробка у  процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів  на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

 

 Поряд  з цим не можна не враховувати  існування терміну “запаси”, який  згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, об’єднює основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя , які пов’язані із його тлумаченням в обліковій літературі. Так більшість авторів під терміном “запаси” розуміють резерв метеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття “запаси” є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін “товарно-виробничі запаси” є найбільш прийнятним у застосуванні термін “запаси” набув широкого вжитку.[с.328] (Бутинець)

 

Запаси – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємства або  в період одного року.

 

 Запаси  становлять основу виготовлювальної продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

 

 Методологічні  засади формування інформації  про визнання, оцінку запасів  та їх розкриття у фінансовій  звітності визначено у П(С)БО 9 “Запаси”. Згідно П(С)БО 9 запаси  – це активи які: 

 

- зберігаються  для подальшого продажу за  умов звичайної господарської  діяльності (товари, готова продукція);

 

- перебувають  у процесі виробництва з метою  дальшого продажу продукту виробництва  (незавершене виробництво);

 

- зберігаються  для споживання під час виробництва  продукції та надання послуг, а також для управління підприємством  (сировина, основні і допоміжні  матеріали).

 

 Норми  П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються  на такі запаси:

 

1. Незавершені  роботи за будівельними контрактами,  включаючи контракти з надання  послуг, що безпосередньо пов’язані  з ними;

 

2. Фінансові  активи (цінні папери, що утримуються  з метою продажу тощо);

 

3. Молодняк  тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового  господарства, корисні копалини, якщо  вони оцінюються за чистою  вартістю реалізації.

 

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих  випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть урахуватись  і такі, що вже відвантажені з  підприємства (право власності на які в нього залишилось), і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю  перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

 

 Перехід  права власності на товари  в дорозі і пов’язані з ним  ризики та вигоди визначаються  умовами постачання. Перелік умов  постачання наводяться у Міжнародних  правилах інтерпритації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС”, якими користуються в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Найбільш поширені з них – FCA, EXW, FOB та інші.

 

Можливі такі форми здійснення посередницькиї операцій, що визначаються умовами укладених договорів: комісії, консигнації, схову, довірчого управління та інші.

 

 Угоди  комісії чи консигнації передбачають, що власник (комітент або консигнант) передає свій товар торговельному  агенту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така передача  товару не вважається його  вибуттям зі складу підприємства  власника, хоч фактично він перебуває  в агента, який бере на себе  відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються  на позабалансовому субрахунку 024 “Товари прийняті на комісію”. Після реалізації товару агент  передає виручені кошти власникові  за вирахуванням комісійних, що  найчастіше становлять обумовлений  відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів визнаватиме  зменшення товарів лише після  фактичного продажу агентом покупця. 

 

 При укладанні  договору довірчого управління  майно залишається на балансі  власника (замовника довірчого управління). У довірчого керуючого воно  обліковується на позабалансовому  субрахунку 024 “Майно в довірчому  управлінні”. 

 

 

 Якщо підприємство  фактично отримало запаси, але  не отримало документів постачальника  на ці запаси, то воно може  визнати їх за балансом за  таких умов:

 

- їх постачання  передбачене раніше укладеними  угодами; 

 

- кількість  і якість отриманих запасів  задовільняє покупця;

 

- покупець  може здійснити достовірну оцінку  запасів. 

 

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

 

- власні запаси, що перебувають на складах,  у магазинах, виробничих цехах,  які повністю ним контролюються; 

 

- власні запаси, що перебувають на складах,  контроль над якими обмежений; 

 

- запаси в  дорозі, щодо яких за умовами  укладених договорів підприємству, перейшло право власності; 

 

- невідфактуровані поставки.

 

Не включаються  до складу запасів:

 

- матеріали,  прийняті на переробку; 

 

- матеріальні  цінності, прийняті на відповідальне  зберігання;

 

- товари на  комісії;