Оплата праці

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………..3

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  обліку розрахунків з оплати праці

1. Економічна сутність оплати праці………………………………………...4
2. Нормативно-правове регулювання обліку………………………………..7
3. Огляд літературних джерел………………………………………………10

 

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1. Виробничо-економічна характеристика………………………………...12
2. Організація обліку на підприємстві……………………………………..16
3. Структура активів і пасивів………………………………………………18
4. Показники фінансового стану……………………………………………24

 

Розділ 3. Організація  і облік розрахунків по оплаті праці

1. Первинний облік розрахунків з оплати праці…………………………...34
2. Синтетичний та аналітичний облік……………………………………...36
3. Види, форми та системи заробітної плати………………………………39
4. Облік допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю…………...44
5. Облік відпусток…………………………………………………………...48
6. Облік нарахувань та утримань з доходу працівників…………………..52

 

Розділ 4. Шляхи удосконалення  розрахунків з оплати праці

4.1. Удосконалення документообігу……………………………………………59

4.2. Автоматизація розрахунків  з оплати праці………………………………..60

 

Висновки та пропозиції…………………………………………………65

Список використаної літератури……………………………………...67

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті, що ставиться в залежність не тільки від результатів праці робітників, але і від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством. В сучасних умовах правильний і головне  дієвий облік витрат повинен стати не лише як засіб дотримання вимог чинного законодавства, а й як джерело надійної інформації для подальшого контролю та управління витратами на оплату праці.

Основна задача обліку і  аудиту розрахунків підприємства по заробітній платі - це знайти оптимальний рівень таких витрат, що забезпечував би і прибутковість підприємства і достатню мотивацію працівників.

Оплата праці є однією з найскладніших категорій, яка  відбиває різнобічні інтереси сторін суспільно-трудових відносин – працівників, роботодавців та держави. Особливість оплати праці як економічної категорії полягає в вирішенні нею щонайменше двох життєво важливих проблем: по-перше, відтворення робочої сили, по-друге, мотивації до праці, а значить, зацікавленості працівників в результативності діяльності своїх організацій, а відтак, розвитку економіки регіонів, країни і суспільства в цілому.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний  розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці  і заробітної плати - одна з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбиваються зміни чисельності робітників, витрат робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Метою курсової роботи є: дослідження  організації обліку оплати праці, утримань і відрахувань з неї та аналізу маханізма по здійсненню сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування працівників підприємства.

Згідно зазначеної мети перед нами поставлені наступні задачі:

• аналіз організації оплати праці працівників підприємства;
• організація та методика відрахування та виплати заробітної плати;
• ознайомлення з платниками зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування;
• дослідження об’єктів оподаткування збору, ставки та їх сплата.

Об’єктом дослідження являється Дочірнє підприємство “Дзержинський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку розрахунків з  оплати праці

 

1.1 Економічна сутність оплати праці

 

Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. №108 визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до Статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати  залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основні функції заробітної плати:

- відтворювальна - забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

- стимулююча - націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях;

-  регулююча - повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи;

-  соціальна - повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості.

Відповідно до Статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна  плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Перелік додаткових виплат визначений Кодексом законів про працю . Він включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні  та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Основними показниками  праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати  робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. Облік праці та її оплати має забезпечити виконання певних завдань.

Розмір заробітної плати  залежить від складності та умов виконуваної  роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В Статуті підприємства передбачено, що дане підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри  оплати праці а також інші види прибутків працівників та залучає для виконання робіт окремих громадян на підставі трудових договорів (Додаток №1).

Підприємство самостійно (колективним договором) встановлює форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови призначення і розмір надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочень. Але при цьому воно повинно враховувати норми і гарантії, передбачені чинним законодавством, генеральними і галузевими (регіональними) угодами (Додаток №2).

У сучасних умовах розмір заробітної плати залежить в основному від фінансових можливостей підприємства і принципу матеріального заохочення кожного працівника. Державою встановлені мінімальні гарантії на оплату праці. Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата, що відповідно до Статті 3 Закону України «Про оплату праці» являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівниками місячну, годинну норму праці. Слід підкреслити, що в мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Мінімальна заробітна  плата є основою для визначення державних тарифів у сфері  оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Згідно зі статтею  з Кодексу законів про працю  України мінімальною заробітною платою є законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, який встановлюється щоквартально Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. В Таблиці 1 наведено етапи зміни мінімальної заробітної плати в Україні.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилося браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке  зниження розмірів оплати праці залежно  від походження соціального і  майнового стану, расової та національної незалежності, статі, мови, політичних поглядів релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру знань, місця проживання.

      Таблиця 1

Зміна мінімальної заробітної плати в Україні

Період дії	Розмір мінімальної заробітної плати
З січня до квітня 2008 р.	515 грн.
З квітня до жовтня 2008 р.	525 грн.
З жовтня до грудня 2008 р.	545 грн.
З грудня 2008 р.	605 грн.
З січня до жовтня 2009 р.	669 грн.
З листопада до грудня 2009 р.	744 грн.
З січня до квітня 2010 р.	869 грн.
З квітня до липня 2010 р.	884 грн.
З липня до жовтня 2010 р.	888 грн.
З жовтня до листопада 2010 р.	907 грн.
З грудня 2010 р.	922 грн.
З 1 січня 2011 р.	941 грн.
З 1 січня 2012 р.	1073 грн.
З 1 квітня 2012 р.	1094 грн.
З 1 липня 2012 р.	1102 грн.
З 1 жовтня 2012 р.	1118 грн.
З 1 грудня 2012р.	1134 грн.

 

Отже, оплата праці повинна забезпечувати нормальні умови відтворення робочої сили, не була нижчою від того рівня, який не дає змоги підтримувати стан постійної працездатності й утримувати членів сім’ї. Крім цієї функції, оплата праці відображає певне коло товарно-грошових відносин з приводу купівлі-продажу робочої сили. Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів регулюється співвідношенням між попитом і пропозицією. При зниженні попиту або збільшенні пропозиції ціна робочої сили, тобто заробітна плата, зменшуватиметься, і навпаки. Отже, на оплату праці впливає дія законів зростання продуктивності праці і підвищення потреб населення.

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Нормативно-правове  регулювання обліку

 

Процес регулювання  оплати праці почався з 1991р., коли було прийнято Закон України “Про підприємства в Україні” і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.