Облік нематеріальних активів

     2.2  Оцінка та переоцінка нематеріальних  активів 

     Придбані  або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною  вартістю. Особливості початкової оцінки нематеріального активу залежать від  способу його одержання (табл. 3.1). Проте  в будь-якому випадку у вартість нематеріального активу не включаються  відсотки за кредит, який підприємство використовувало для його придбання (створення) , і курсові різниці, якщо актив був придбаний з оплатою  в іноземній валюті. У першому  випадку відсотки за кредит завжди відображаються у складі фінансових витрат, а курсові різниці, що виникнуть  при розрахунках за нематеріальний актив, — у складі інших доходів (витрат) звичайної діяльності [16]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.2 - Оцінка нематеріальних активів  у обліку та звітності по П(С)БО 8

     Взагалі у світовій бухгалтерській практиці існує три підходи до визначення справедливої вартості нематеріальних активів, які зараховуються на баланс:

     1) Витратний підхід — використовується при оцінці вартості НМА у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прибуток, що прогнозується, не є стабільним. Оцінюючи повний перелік витрат варто врахувати усі існуючі витрати, такі як праця, матеріали, витрачені на формування об’єкту НМА, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції, логотипу, ліцензії, сертифікату тощо.

     2) Порівняльний (ринковий) підхід — застосовується у тому випадку, коли є достатньо розвинений ринок продаж оцінюваних НМА. Даний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують та продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні рішення.

     3) Підхід прибутковості — використовується, як правило, при оцінці патентів та ліцензій, торгівельної марки, майнових прав. Цей метод заснований на розрахунку економічних вигод, пов’язаних з отриманням надприбутку на активи за рахунок НМА [17].

     Первісна  вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та терміну використання, які будуть сприяти збільшенню початково очікуваних майбутніх економічних вигод.

     При цьому слід пам’ятати, що у бухгалтерському  обліку витрати на ремонт та витрати  на поліпшення нематеріальних активів  розмежовані за економічним змістом.

     Ті  ж витрати, які дозволяють отримати тільки первісно визначені майбутні економічні вигоди (і не більше того), та підтримують об’єкт нематеріальних активів у придатному для використання експлуатації стані, включаються до складу витрат того періоду, у якому  такі затрати були понесені.

     Стосовно  гудволу, то тут також існують три способи визначення його вартості, тобто ціни, яку покупець має заплатити понад балансову вартість чистих активів підприємства [15].

     Перший  спосіб — це визначити ринкову  вартість чистих активів. Наприклад, ринкова  вартість чистих активів становить 6,5 млн. грн., тим часом як балансова  вартість цих активів — 5,0 млн. грн. Отже різниця (1,5 млн. грн.) і буде гудволом.

     Однак такий спосіб визначення вартості є  досить складним, оскільки, іноді дуже важко визначити, які саме об’єкти  активів відносяться до чистих, адже вартість чистих активів визначається тільки загальною, підсумковою величиною  і дорівнює сумі власного капіталу (активи мінус зобов’язання). Щоб  довідатись, з яких саме конкретних одиниць активів складається  ця підсумкова сума, необхідно провести інвентаризацію, в результаті якої можна отримати розгорнуті дані за всіма активами, після придбання  яких у підприємства не залишилось зобов’язань. Інакше кажучи, щоб визначити  ринкову вартість чистих активів, потрібно знати балансову вартість кожного  об’єкта, що входить до складу цих  активів.

     Другий  спосіб полягає у виявленні спроможності підприємства приносити більші прибутки порівняно з іншими підприємствами, які працюють у цій галузі. Для  цього потрібно мати статистичні  дані про інші аналогічні підприємства або дані публічних фінансових звітів таких підприємств, які мають  приблизно однакові обсяги виробництва.

     За  даним способом порівнюють середньорічний прибуток підприємства, яке продається, і такий же (за ті роки) прибуток, визначений як середній прибуток інших  підприємств, що працюють у тій же галузі. Якщо з’ясується, що прибуток цього підприємства перевищує середньогалузевий, то сума такого перевищення, помножена  на кількість років, протягом яких новий  власник сподівається отримати бодай  такі ж самі (але не нижчі) прибутки, і буде становити вартість гудволу.

     Кількість років при цьому визначається, як правило, приблизно — з терміну, протягом якого можна розрахувати, що набута ділова репутація буде працювати  на нового власника за інерцією. Цей  відрізок часу є терміном корисного  використання гудволу. Власне, цією кількістю років потім, після купівлі, підприємство обумовлює і нарахування амортизації на придбаний гудвіл, і, таким чином, під кінець терміну корисного використання відбувається знецінення гудволу.

     За  третім способом вартість гудволу визначається шляхом ділення суми перевищення прибутку підприємства над прибутком, визначеним як середній у галузі, на середню норму прибутку (вражену в процентах частка прибутку в ціні товару). Наприклад, перевищення прибутку підприємства над середньо-галузевим показником прибутку — 30,0 тис. грн., середня норма прибутку — 5 %, тоді вартість гудволу становитиме 600 тис. грн. (30,0 : 0,05). 
 

     2.3 Облік капітальних  інвестицій у придбання (створення)  нематеріальних активів та облік їх вибуття  

      Порядок облікових записів щодо надходження  нематеріальних активів визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть створювати нематеріальні  активи власними силами, купувати за грошові  кошти, одержувати безкоштовно, в обмін  на інші об’єкти або в якості внеску до статутного капіталу [11].

      Для обліку витрат підприємства на придбання (створення) нематеріальних активів  використовується рахунок 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів”. 

1. Придбання в обмін на інші об’єкти

     При придбанні нематеріального активу в обмін на подібні об’єкти  первісна вартість такого активу дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального  активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу  вартість, то у цьому випадку, первісна вартість придбаного нематеріального  активу дорівнює справедливій вартості переданого активу. Різниця між справедливою і залишковою вартістю нематеріального  активу буде включена до витрат звітного періоду [8].

      Початкова вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального  активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, передану (отриману) при обміні.

2. Створення власними силами

      Розглянемо  дане питання на прикладі створення  нематеріального об’єкту промислової  власності. Загальну схему облікових операцій наведено у табл. 2.3 [19]:

Таблиця 2.3 –  Облік створення НМА власними силами

3. Придбання за грошові кошти

     Процес  придбання нематеріальних активів  за грошові кошти і відображення їх в обліку представлені на прикладі придбання права на використання торгової марки [19].

Таблиця 2.4 – Облік придбання НМА за грошові кошти