Облік нематеріальних активів

      Відношення, пов’язані з правовою охороною товарних знаків і знаків обслуговування, регулюються  Законом України № 3689-ХII „Про охорону  прав на знаки для товарів і  послуг”. У відповідності зі статтею 5 Закону, право власності на знак засвідчується свідоцтвом, термін дії  якого складає 10 років від дати подачі заявки і може подовжуватись  по клопотанню власника свідоцтва протягом десятого року дії прав.

      До  речі, не зайвим буде звернути увагу  на те, що, що відповідно до Закону, не можуть одержати правову охорону:

• позначення, що зображають державні герби, прапори й емблеми;
• офіційні назви держав;
• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
• офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки;
• нагороди й інші відзнаки.

Такі  позначення можуть бути включені в  знак як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органа або їхніх  власників.

     Рахунок 124. „Права на об’єкти промислової  власності”

      „Права  на об’єкти промислової власності” — рахунок ведення обліку отриманих (придбаних) прав, які охороняються законом і виникають із моменту  їхньої державної реєстрації.

      Нематеріальні об’єкти промислової власності  — це об’єкти інтелектуального походження, безпосередньо пов’язані  з організаційно-технологічним процесом діяльності конкретного підприємства, які відповідають критеріям визнання активами.

      У П(С)БО 8 та Інструкції № 291 наведені приклади таких об’єктів: „право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тваринною, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо”.

      Майнові права набуваються у власника патенту шляхом підписання авторського  договору. Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою”.

      Справедлива (ринкова) вартість такого об’єкта  в рамках діючого підприємства —  це сума, що відбиває його сукупну корисність і подає собою потенційний  внесок у результати діяльності підприємства як єдиного комплексу при виробництві  продукції (товарів, робіт, послуг) [12].

      Охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності  на винахід (корисну модель), є патент або деклараційний патент [13].

      Право на промисловий зразок охороняється законом України від 15.12.93 № 3688-ХII „Про охорону прав на промислові зразки”  у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності  на промисловий зразок, є патент.

      Права на сорти рослин охороняються Законом  України від 21.04.1993 № 3116-XII „Про охорону прав на сорти рослин” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на сорт рослин, є патент.

     Рахунок 125 „Авторські та суміжні з ними права”

      „Авторські  та суміжні з ними права” — рахунок  нематеріальних активів, на якому показується  вартість прав на використання (з метою  одержання підприємством економічних  вигод) літературних, творчих і наукових творів, право на авторство яких належить окремій особі (групі осіб), із якими укладена відповідна угода  про право на використання підприємством результатів таких винаходів.

     Об’єктом  авторського права є будь-який твір науки, літератури, мистецтва, виражений  в об’єктивній формі. Об’єктивна форма передбачає можливість відтворення  об’єкта (тиражування твору) [14].

      Виникнення  авторських прав, на відміну від  прав на винаходи, де потрібно для підтвердження  даного права подати заявку й одержати патент, не потребує виконання подібних формальностей, як і не є обов’язкової реєстрація авторського права в  Державному агентстві України по авторських і суміжних правах.

      Варто нагадати, що в галузі володіння  авторськими правами варто розрізняти:

• немайнові права (права на авторство й ім’я) — не можуть бути предметом угод, тобто не можуть передаватися іншим особам;
• майнові права (право на володіння, використання і розпорядження результатами творчої й інтелектуальної діяльності) [8].

     Права на використання комп’ютерних програм обліковуються як нематеріальний актив тільки тоді, коли дана комп’ютерна програма являє для підприємства окрему цінність, тобто сама спроможна приносити підприємству економічні вигоди (протягом тривалого періоду). Інакше (стандартно) кажучи: коли даний актив можна назвати ідентифікованим.

      Права, отримані підприємством згідно ліцензійній  угоді, можуть зараховуватися до складу нематеріальних активів (на рахунок 125) тільки у випадку, якщо термін дії  такого договору перевищує один рік.

     Рахунки 19 «Гудвіл при придбанні”

      „Гудвіл” — рахунок обліку позитивної різниці між вартістю придбання підприємства в цілому і сукупної вартості його чистих активів, кожний із яких на дату придбання оцінений по справедливій вартості.

      „Негативний гудвіл” — рахунок обліку аналогічно визначеної негативної різниці.

      Наступні визначення гудвілу знаходимо у підручниках з бухгалтерського обліку:

1. умовна вартість ділових зв’язків фірми, „ціна” накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв’язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо);
2. грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу [15].

      Можливість  появи гудволу (негативного гудволу) на балансі покупця обумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісного господарсько-майнового комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняється від сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов’язань. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оцінну вартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов’язань, отримана в результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облік якого ведеться на рахунку 191 „Гудвіл”. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів і зобов’язань, різниця визнається контрактивом, облік якого ведеться на рахунку 192 „Негативний гудвіл”.

      І в тому, і в іншому випадку всі  інші активи прибуткуються в дебет  відповідних рахунків їхнього обліку по справедливій вартості на дату придбання. Гудвіл стає об’єктом бухгалтерського  обліку й об’єктом відображення в  звітному балансі тільки у випадку  проведення операції покупки підприємства, тобто тоді, коли покупець витрачається на придбання підприємства.

      Величина  гудволу залежить від комплексу заходів, спрямованих на примноження прибутку фірми, але не пов’язаних зі збільшенням активних операцій. Тобто від таланту управлінців, кваліфікації, вміння та досвіду співробітників, загального стану ділових відносин фірми у світі бізнесу; її становища на ринку, досягнутого завдяки якості продукції, робіт, послуг, товарів, а також застосуванню новітніх технологій. Гудвіл залежить також від рентабельності та фінансової стабільності фірми, міцності торговельних зв’язків, репутації серед покупців та постачальників, місця знаходження фірми тощо.

      Не  може бути об’єктом бухгалтерського  обліку й об’єктом відображення в  звітному балансі гудвіл, отриманий  унаслідок здійснення діяльності підприємства, навіть якщо це підприємство успішно  працює, має міцні, вигідні ділові зв’язки, має висококваліфікований персонал, гарну репутацію серед  клієнтів, вигідне місцезнаходження, оскільки такий гудвіл неможливо  вірогідно оцінити, а отже, ідентифікувати. Тобто в такому випадку події, що викликають ріст вартості підприємства, не можуть бути виділені і відображені  в обліку окремо. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути самостійним об’єктом укладання угод, оскільки даний нематеріальний актив не може існувати окремо від підприємства, його неможливо ні продати, ні передати, ні подарувати. Гудвіл є наслідком здійснення угоди, а не його об’єктом [8].

      Гудвіл  відрізняється від всіх інших  нематеріальних активів по методах  оцінки, засобах придбання, методах  амортизації, засобах вибуття (списання). Цілком можливо, що в деяких випадках вартість гудволу може бути умовною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2   ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ ОБЛІКУ  НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ 
 

     2.1 Визнання нематеріальних  активів 

     Визнання  нематеріальних активів, їх зарахування  на баланс передбачає визначення критеріїв  і моменту їх визнання.Критерії визнання нематеріальних активів містять основні правила, за якими потрібно або непотрібно визнавати ті або інші немонетарні активи як нематеріальні активи. Момент визнання нематеріальних активів фіксує час (дату) визнання нематеріального активу. Ці дані потрібні для визначення часу, з якого необхідно починати нарахування амортизації нематеріальних активів.

     Згідно  з П(С)БО 8 придбаний нематеріальний актив визнається як актив, тобто  відображається в балансі, якщо [1]:

• існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням такого активу;
• можна достовірно визначити його вартість.

     Придбаний або отриманий нематеріальний актив  відображається в балансі, якщо його можна:

• використати окремо або разом з іншими активами у виробництві товарів або наданні послуг, призначених для реалізації;
• обміняти на інші активи;
• використати для погашення заборгованості;
• розподілити між власниками підприємства;
• використовувати в господарській діяльності підприємства, спрямованій на отримання прибутку.

     Підприємство  може самостійно виготовляти нематеріальні  активи або отримати їх в результаті розробки. Відповідно до п. 4 П(С)БО 8, розробка - це застосування підприємством результатів  досліджень та інших знань для  планування і проектування нових  або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку серійного  виробництва чи використання [1].

     Нематеріальний  актив, одержаний в результаті розробки, слід відображати в балансі за умови, що підприємство має:

     1) намір, технічну можливість та  ресурси для доведення нематеріального  активу до стану, в якому  він придатний для реалізації  або використання;

     2) можливість отримання майбутніх  економічних вигід від реалізації  або використання нематеріального  активу;

     3) інформацію для достовірного  визначення витрат, пов'язаних із  розробкою нематеріальних активів.

     Не  визнаються активом, а включаються  до складу витрат звітного періоду, в  якому вони здійснені:

• витрати на дослідження;
• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;
• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
• витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

     Згідно  з податковим законодавством до нематеріальних активів належать лише ті активи, які не мають матеріальної форми, на які є виняткові права. При цьому слід враховувати, що права на об'єкти права інтелектуальної власності, для правового захисту яких законодавством передбачено державну класифікацію і реєстрацію об'єкта, виникають тільки при отриманні відповідного охоронного документа [6].