Облік нематеріальних активів

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ

АКТИВІВ                                                                  5

1.1. Економічна сутність  поняття нематеріальні активи 5

1.2. Класифікація нематеріальних  активів 9

1.3. Оцінка та переоцінка  нематеріальних активів  13

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА

ПІДПРИЄМСТВІ                                                       17

2.1 Документальне оформлення  операцій з надходження і 

вибуття нематеріальних активів

17

2.2 Синтетичний та аналітичний  облік нематеріальних активів 22

2.3 Особливості інвентаризації  нематеріальних активів 27

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ОБЛІКУ

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ                                        32

3.1 Удосконалення первинного  обліку нематеріальних активів 32

3.2 Удосконалення класифікації  нематеріальних активів  37

ВИСНОВКИ 43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47

ДОДАТКИ 534

 

 

 

ВСТУП

Останнім часом приділяється значна увага використанню об’єктів

нематеріальних активів  у господарській діяльності підприємства як

потенційного джерела  отримання економічних вигод. Інтелектуальна

власність є відносно новим  об’єктом бухгалтерського обліку, що зумовлено

нематеріальною природою, особливостями правової охорони  та

відображенням її у складі активів. Значна частина об’єктів інтелектуальної

власності тільки починає  бути учасниками господарського обороту, що

вимагає постійного перегляду  та вдосконалення методики бухгалтерського 

обліку з метою врахування всієї різноманітності й різнорідності об’єктів.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку

нематеріальних активів  присвячені роботи  Е. Бобрової,  М. Кнухової,

І. Павлюка, Г. Нашкерської, Ф. Бутинця, А. Лаврова, Л. Котенка, С. Поленова

та інших.

У той же час, глибокі і  всебічні теоретичні дослідження в даній галузі з

комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики

досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі

дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і

практичної багатоаспектності  обліку даного виду активів, недостатня увага

приділяється питанням вдосконалення  методології та практики

бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Вищенаведене свідчить про

актуальність  обраної  теми курсової роботи і зумовило вибір основних

напрямків роботи.

Метою  курсової роботи є  дослідження обліку нематеріальних активів

на підприємстві і розробка пропозицій стосовно шляхів удосконалення

даного питання.

Для досягнення поставленої  мети визначені наступні завдання:5

− розглянути питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних

активів згідно з П(С)БО, документальне оформлення операцій з їх руху та

використання на підприємстві;

− дослідити економічну характеристику категорії «нематеріальні активи», а

також загальні принципи побудови їх обліку на підприємстві;

− вивчити види нематеріальних активів згідно з різноманітними підходами

до їх класифікації;

− розглянути питання щодо оцінки та переоцінки нематеріальних активів;

− розглянути питання щодо інвентаризації нематеріальних активів;

− розробити пропозиції щодо вдосконалення документування операцій з 

нематеріальними активами;

Об’єктом дослідження курсової роботи  є облік нематеріальних активів

на підприємстві.

Предметом дослідження є система теоретичних, методичних та

практичних аспектів, що стосуються обліку наявності та руху нематеріальних

активів.

При написанні курсової роботи були використані  загальнонаукові 

методи  дослідження  – діалектичний, аналіз, синтез, порівняння, системний

аналіз,  а також специфічні методи  – хронологічне і систематичне

спостереження, класифікація даних з метою їх систематизації.

Джерела, що використовувались  при написанні курсової роботи: 

первинні та зведені документи,  регістри бухгалтерського обліку, річні звіти 

підприємств,  а також наукова та методична література з даної теми.

Отже, питання обліку нематеріальних активів є досить актуальним,

оскільки нематеріальні  активи надають підприємству довгострокові права

або переваги.6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

1.1 Економічна сутність  поняття нематеріальні активи

Нематеріальні активи є однією із основних передумов зростання 

конкурентоспроможності  вітчизняних підприємств в умовах орієнтації

світової економіки на стратегію інноваційного розвитку. Новизна

зазначеного об’єкта бухгалтерського  обліку зумовлює виникнення ряду

питань, що потребують уточнення.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку

нематеріальних активів  присвячені роботи  Е.А. Бобрової, Р. Грачової,

О.В. Лишиленка, В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи,

Ф.В. Голубєва, А.М. Герасимовича, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко,

В.П. Завгороднього, В.Г. Лінника, В.В. Сопка, Н.В. Кужельного,

Г.Г. Кірейцева, Г.І. Олеховича, В.Г. Швеця, Л.С. Шатковської, В.Ф. Палія,

О.А. Петрик, С.М. Яремчука, С.Н. Поленова та інших.

Вперше можливість внесення об'єктів нематеріальних активів  в

рахунок внеску в статутний  капітал радянських організацій  з'явилася з 

затвердженням Указу Радміну  РРФСР від 25.12.1990 ғ 601 «Про

затвердження Положення  про акціонерні товариства»,  де  було вказано,  що

внеском учасника товариства можуть бути будівлі, споруди, устаткування та

інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і

іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і устаткуванням, а 

також інші майнові права (зокрема  на інтелектуальну власність), грошові 

кошти в радянських рублях і в іноземній валюті [30].

Таким чином, саме права користування, а не об'єкт, з приводу яких

вони виникають, почали відображатися як внесок в статутний капітал

господарського товариства  та бути включеними до складу нематеріальних

активів організації.7

Доцільно зауважити, що в науковій літературі немає єдиного підходу

до трактування категорії  нематеріальних активів. Так, Лишиленко О.В.

розрізнює поняття нематеріальні  ресурси і нематеріальні активи.  Де,

нематеріальні активи Ғ це доступ до прав власності автора, які  захищено

правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами». Нематеріальні 

ресурси Ғ це складова частина  потенціалу підприємства, здатна

забезпечувати економічну користь  протягом відносно тривалого періоду.

Відмінними рисами цих  ресурсів є відсутність матеріальної основи

здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від

їхнього використання. Поняття  «нематеріальні ресурси» використовується

для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності. В свою

чергу об’єкти інтелектуальної  власності Ғ це права, які захищені патентами,

свідоцтвами, ліцензіями, авторським та суміжними правами [26]. Отже,

автором визначено нематеріальні  активи як категорію, яка виникає  внаслідок 

володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або обмежені

природні ресурси для  використання в господарській діяльності для 

отримання прибутку.

За визначенням Коблянської  О.І., термін «нематеріальні активи» 

охоплює будь-які (їх коло залишається невичерпним) безтілесні об’єкти

цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством,

організацією, установою [22]. Бутинець Ф.Ф. підкреслює те, що особливістю

нематеріальних активів, є відсутність фізичної субстанції [6].

Процес прийняття рішення з приводу віднесення активу до складу

нематеріальних схематично зображено на рисунку 1.1.

Можливість ідентифікації  означає, що актив можна розпізнати, як

самостійну одиницю.  Ідентифікований  актив  — це актив, який може бути

розпізнаний у ряді інших активів, мати свої, лише йому властиві ознаки та

характеристики. Такий актив  можна використовувати незалежно  або у 

сукупності з іншими активами, відокремлювати від підприємства (продавати,

передавати у користування тощо).8

Рисунок 1.1 – Ознаки нематеріальних активів [26]

По відношенню до конкретного об’єкту нематеріальних активів

повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна,

зафіксованого на балансі  підприємства, відокремлення його від інших

активів і розпорядження  ним. До складу нематеріальних активів, наприклад,

не можуть бути віднесені  інтелектуальні та ділові якості людини, її

кваліфікацію та здатність  до праці, оскільки вони виступають

невідокремленою частиною свого  носія і не можуть бути використані  без

нього.

Здатність приносити економічні вигоди  — це потенціал, який може

сприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових

коштів та їх еквівалентів.

Отже, більшість вітчизняних  авторів визначають термін «нематеріальні

активи» як активи, що не мають  фізичної та/або матеріальної форми 

незалежно від вартості та використовуються установою у процесі  виконання 

основних функцій понад  один рік.

Згідно П(С)БО 8 нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не

мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються

підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року

(або одного операційного  циклу, якщо він перевищує один  рік) для

Можуть приносити реальну  економічну вигоду

Ідентифіковані і готові до використання

Використовуються більше одного року

Не мають матеріального  змісту

Так

Так

Так

Так Ні

Ні

Ні

Ні

Відносяться до

нематеріальних 

активів

Відносяться до

інших активів і

витрат9

виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим

особам [48].

В свою чергу в П(С)БО 19  подано визначення терміну «немонетарні

активи». Немонетарні активи  — активи, крім грошових коштів, їх

еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній)

сумі грошей [47].

В П(С)БО 2 та Законі України про бухгалтерський облік та фінансову

звітність дається визначення терміну «активи». Активи  — ресурси,

контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання

яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому

[16].

Виходячи з вищезазначеного,  можна надати наступне  визначення

нематеріальних активів  Ғ це  ресурс, контрольований підприємством в

результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до

надходження економічних  вигод у майбутньому, який не має  матеріальної

форми, може бути ідентифікований  та утримується підприємством з метою

використання протягом періоду  більше одного року (або одного

операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі,

в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Проаналізуємо міжнародний  досвід щодо трактування поняття 

нематеріальні активи. Згідно з МСФЗ 38 поняття нематеріального  активу

визначено як «ідентифікований негрошовий актив, що не має фізичної

форми» [29].

Закордоном нематеріальні  активи часто отожнюють з діловою 

репутацією і характеризують як перевищення вартості компанії, що

придбавається, над вартістю її активів. В більшості випадків ділова репутація

та інші нематеріальні  активи являють собою сальдо розрахунків  при купівлі і

є частиною купівельної ціни, яка не може бути визначена у   матеріальних

активах [46] .10

Отже, серед різноманіття визначень нематеріальних активів найбільш

повним можна відмітити  наступне формулювання: нематеріальні  активи  –

ідентифіковані негрошові  джерела майбутніх економічних  вигод, які не

мають фізичної субстанції, що були придбані або визначені в  рахунок 

внутрішніх витрат, мають  обмежений термін використання, ринкову  оцінку

незалежно від сутності, контролюються фірмою, як результат  минулих 

операцій або подій.

1.2 Класифікація нематеріальних  активів

На даний час існує  велика кількість елементів,  які розглядаються як

нематеріальні активи, тому виділяють різні підходи щодо їх класифікації.

Наприклад, нематеріальні  активи можуть бути класифіковані як ділова

репутація або ж визначені  відокремлено і згруповані в різні категорії.

Хендріксон, Ван Бреда  та Мільнер вважають, що нематеріальні  активи

можуть бути поділені на традиційні нематеріальні активи (ділова репутація,

бренди, патенти) і відстрочені  витрати (реклама, дослідження і розвиток,

витрати на навчання) [27].

З точки зору маркетингу нематеріальні активи можна класифікувати на

чотири категорії, що ґрунтуються  на концептуальному уявленні про серію

подій, які передбачають створення конкурентних переваг: творчі цінності

(реклама, розвиток продукту  та інші інструменти маркетингу), ринкові 

активи (торгові марки, бренди, вхідні бар'єри, інформаційні системи), вияви 

цінності (імідж, репутація  і преміальна ціна), поєднання ринкових активів

(конкурентна перевага) [44].

З позиції фінансової перспективи нематеріальні активи класифікуються

як інноваційний капітал, структурний капітал (інтелектуальний  капітал і 

знання, організаційна узгодженість і мобільність, майстерність працівників),