Облік нематеріальних активів

54

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «організація і методика економічного аналізу»

на тему:

«Аналіз нематеріальних активів»

54

Керівник курсової роботи

                             Приходько Н.І.

(підпис)       (ініціали та прізвище)

Виконала: студентка економічного факультету

ІІІ курсу, ОА-08 групи

Кобзар

(прізвище)

Ірина Валеріївна

(ім’я, по-батькові)

           ___________________________

(підпис)

54

До захисту допущена      «______»_________________2011

54

54

Харків 2011

54

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1 НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ, ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ……………………………………………………………6

1.1 Теоретична характеристика інтелектуально інноваційної діяльності підприємств…………………………………….………………………………….6

1.2 Сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів…………………………….………………………...……..……………...12

1.3 Класифікація нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку……………………………………………………………………………..16

2 Теоретико-практичні засади інтелектуально інноваційної діяльності ЗАТ «КУПЯНСЬКИЙ МОЛОЧНО-КОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ»………………………………………....……..... 22

2.1 Організаційно – економічна характеристика базового підприємства…....22

2.2 Аналіз нематеріальних активів підприємства……………………...……...27

3 ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА  АНАЛІТИЧНИХ ПРОЦЕДУР В АНАЛІЗІ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

3.1 Перспективи удосконалення класифікації нематеріальних активів……...30

3.2 Удосконалення аналітичних процедур в аналізі нематеріальних

активів……………………………………………………………………........….37

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...46

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………...………………………………………………..49

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..52

ВСТУП

Індивідуальні переваги та лідерство компанії в сучасній економіці все більшою мірою стають наслідком ефективного використання унікальних за своєю природою факторів нематеріального характеру, які включають в себе об’єкти інтелектуальної власності. Для успішної комерційної діяльності підприємств необхідне введення об’єктів інтелектуальної власності в господарський обіг, створення для них цивілізованого ринку.

Під інтелектуальною власністю (ІВ) розуміють права на результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації учасників господарчого обороту, товарів та послуг, що мають правову охорону відповідно до законодавства              України [1]. Умовно ІВ поділяються на три групи: права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо); авторські і суміжні права (твори науки, літератури і мистецтва, аудіо та відеопродукція, програми та бази даних для ЕОМ тощо); нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності (сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця) [19, с.176]. У країнах з розвинутою ринковою економікою до 50% вартості майна компаній складають саме нематеріальні активи, але в Україні цей показник менше 1%. Тому у вітчизняних підприємців є великий не використаний резерв для одержання економічних вигід та розвитку інноваційних процесів.

Проблема комерційного використання результатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці це — комплексна, багатогранна проблематика, що включає правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема як теоретична, так і прикладна: нематеріальні активи можуть і повинні продаватися, а отже, повинні мати вартісну оцінку.

Актуальність дослідження проблем оцінки та аналізу нематеріальних активів підтверджується наявністю чисельних наукових розробок багатьох вчених. Зокрема у цьому напрямку працюють: Бутнік-Сіверський О. Б., Гавриленко О. П., Герасименко О., Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О., Капіца Ю.М., Клявлін В. В., Козирєв А.Н., Святоцький О.Д., Чеботарьов В та інші.

Проаналізувавши досліджену літературу, виявлено ряд невирішених питань, серед яких: недостатнє дослідження економічної сутності нематеріальних активів, розбіжності в категоріях та поняттях, недостатньо розроблена наукова класифікація нематеріальних активів, чинні рекомендації щодо документування операцій з нематеріальними активами не відповідають повною мірою потребам управління і вимогам проектів автоматизації обліку, недосконалі методики обліку окремих операцій з нематеріальними активами, необхідність організації поза балансового обліку, вдосконалення амортизаційної політики. Практично відсутні методики аудиту нематеріальних активів. Недостатньо досліджені питання надання аудиторських послуг з оцінювання вартості та аналізу нематеріальних активів.

І все ж, в умовах розвитку ринкових відносин частка нематеріальних ресурсів у загальному обсязі активів підприємств неухильно зростає. Це зумовлено швидкістю і масштабністю технологічних змін, поширенням інформаційних технологій, розвитком та удосконаленням фінансових взаємовідносин, конкурентними міркуваннями [21, с.25].

Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних основ і практичних рекомендацій із вирішенням питань щодо оцінки та аналізу нематеріальних активів.

Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішення таких завдань:

        Оцінити інтелектуально інноваційну діяльності підприємств;

        Проаналізувати сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів;

        Проаналізувати особливості класифікації нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку;

         Проаналіз нематеріальні активи базового  підприємства;

        Розробити рекомендації щодо перспективи удосконалення класифікації та аналітичних процедур в аналізі нематеріальних активів.

Об’єктом дослідження є процес функціонування нематеріальних активів.

Предметом дослідження є організація обліку та аналізу нематеріальних активів на базовому підприємстві.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет.

1 НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ, ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

1.1 Теоретична характеристика інтелектуально інноваційної діяльності підприємств

Світовий досвід вказує на ефективність інноваційного способу розвитку на основі використання інтелектуальної власності. Ключовим моментом у цьому процесі є новації, які базуються на ефективному використанні людського та інтелектуального потенціалу. Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства спричиняє необхідність належного ефективного правового та економічного її забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року № 40-ІV інновації - це новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технологи, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішенні виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, а інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [4].

Головною ознакою інноваційної діяльності виступає забезпечення руху інтелектуального капіталу з метою одержання прибутку [24, с.332].

Рисунок 1.1 – Інтелектуальна інноваційна діяльність

В основу інтелектуальної інноваційної діяльності покладено інноваційний процес, який є послідовністю дій із створення ідеї можливих нововведень, маркетингу інновацій, виробництва, продажу і поширення цих нововведень, оцінки ефективності інновацій [24, с.334].

Інноваційний процес спрямовується на здобуття кінцевого результату - інноваційного продукту та інноваційної продукції. Основою цього процесу є трансформація інтелектуальної власності у кінцевий продукт інноваційної діяльності, яку можна здійснити тільки в інноваційному процесі (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 – Структуризація інноваційного процесу

Трансформація інтелектуальної власності – це інноваційний процес, який здійснюється для досягнення результату інтелектуальної інноваційної діяльності і не може не враховувати складові, до яких належать: етапи інноваційного проектування, етапи інвестиційної підтримки [33, с.25].

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт передбачає структуризацію інноваційного процесу, до якої традиційно належать: генерування нової ідеї – експериментальна реалізація нової ідеї –освоєння у виробництві – масовий випуск споживання [33, с.26].

Початковою і кінцевою стадіями інтелектуальної інноваційної діяльності виступають формування інтелектуального капіталу та комерціалізація.

Інтелектуальний капітал – це збірне поняття, яке об'єднує об'єкти інтелектуальної власності; майнові права на них; знання, вміння, навички людини та системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додаткову вартість [28, с. 98]. Основним особливостями інтелектуального капіталу та його відмінності від матеріальних ресурсів, є зокрема, він:

–          у міру використання не зникає, а зберігається і навіть збільшується, що свідчить про його невичерпність;

–          у поєднанні з іншими ресурсами (працею, технікою, енергією, сировиною)проявляє себе як визначальна рушійна сила;

–          є формою безпосереднього включення науки до складу продуктивних сил, у результаті чого в постіндустріальному суспільстві наука виступає опосередкованою продуктивною силою;

–          створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва і товарах.

У структурі інтелектуальної інноваційної діяльності підприємств інтелектуальний капітал з економічної точки зору слід розуміти як вартість (авансовану вартість), яка в натуральному вимірі виступає як інтелектуальний потенціал (ресурс) [17, с.178].

Інтелектуальний потенціал (ресурс) складається з людських ресурсів (інтелектуальна сила) та інтелектуальних ресурсів (інтелектуальний продукт). Таке визначення складових інтелектуального капіталу в процесі інтелектуальної інноваційної діяльності розкриває економічну природу господарського механізму інноваційної діяльності підприємств, спрямованого на досягнення відповідного економічного прориву у фінансово-господарській діяльності, який забезпечує відповідні переваги над іншими підприємствами, що не використовують інтелектуальну інноваційну діяльність[28, с.142].

У чистому вигляді інтелектуальний капітал - це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується підприємством (суб'єктом господарювання) з метою ймовірного одержання прибутку (додаткової вартості). Інтелектуальний продукт у натуральному вимірі - результат розумової, інтелектуальної праці, інтелектуальної інноваційної діяльності підприємства. Це продукт творчих зусиль, що має змістове значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії [35, c.143].

Саме інтелектуальний продукт, втілений на матеріальному носії, здобуває право інтелектуальної власності, тобто права володіння, користування і розпорядження результатом інтелектуальної творчої діяльності. Об'єктом права інтелектуальної власності може бути будь-який результат інтелектуальної творчої діяльності, який, за певних умов, може відповідати законодавчо визнаним умовам охороноздатності, що створює законодавчі передумови для запобігання несанкціонованому використанню інтелектуального продукту іншими особами.

Вартість інтелектуального продукту в загальному вигляді-це затрати суспільно необхідної праці , і на кожному рівні науково-технічного прогресу, інноваційного прориву вони матимуть відповідний розмір. У процесі створення інтелектуального продукту використовуються людські ресурси, які в процесі руху інтелектуального капіталу розглядаються як інтелектуальна силa. У сфері інтелектуальної інноваційної діяльності підприємств робоча сила, що базується на творчості працівника, прирівнюється до інтелектуальної сили, яка набуває споживчих якостей [40, c.412].