* Згідно з пп. 7.6.1 Закону України  "Про оподаткування прибутку  підприємств", балансові прибутки  від реалізації фінансових інвестицій  включаються до валових доходів  підприємства, а балансові збитки - до валових витрат. Балансові  збитки в майбутньому перекриваються  доходами лише від аналогічних  операцій.

     Метод обліку фінансових інвестицій за собівартістю полягає в тому, що інвестор відображає інвестиції в дочірнє чи асоційоване  підприємство за собівартістю і визнає прибуток лише в сумі дивідендів, отриманих  від такого підприємства на акумульований  чистий прибуток об'єкта інвестування, який виникає після дати придбання  акцій інвестором. Дивіденди, отримані понад такий прибуток, зменшують  балансову вартість інвестицій. Сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших витрат.  

     Облік інвестицій в облігації

     Придбання облігацій може мати різну мету: одержання прибутку на тимчасово  вкладені грошові кошти чи довгострокове  інвестування для важливіших програм, наприклад, придбання облігацій  дочірніх підприємств до моменту  їх погашення, що забезпечує менш ризикове порівняно з акціями одержання  доходів у вигляді відсотків.

     Методологічні основи обліку інвестицій, що утримуються  підприємством до їх погашення, визначені  на сьогодні П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Інвестиції в облігації розглядаються  у стандарті окремо, оскільки передбачають особливий підхід до їх оцінки на дату балансу.

     Фінансові інвестиції у довгострокові облігації  передбачають періодичне одержання  відсотків відповідно до номінальної  відсоткової ставки та відшкодування власникам номінальної вартості по завершенні терміну позики, тобто при їх погашенні. Як і інші види придбаних цінних паперів, облігації початково відображаються за собівартістю. Тобто на момент купівлі суттєвою, з точки зору обліку, є ринкова вартість облігацій. Ринкова вартість придбаних облігацій може відрізнятися від номінальної: бути вищою чи нижчою. Це означає, що облігації можуть бути придбані з премією або з дисконтом.

     Надалі, як зазначалося у розділі "Поняття  оцінки фінансових інвестицій", такі фінансові інвестиції, згідно з п. 10 П(С)БО 12, відображаються на дату балансу  за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ). Іншими словами, інвестор зобов'язаний щороку до моменту погашення  облігації амортизувати одержану суму премії чи дисконту, що призведе до зменшення  собівартості (у разі амортизації  премії) чи її збільшення (у разі амортизації  дисконту). Таким чином, собівартість облігації поступово доводитиметься до номінальної їх вартості, а на дату погашення сягне відповідної  величини.

     У міжнародній практиці передбачено  два методи амортизації - прямолінійний  та метод ефективної ставки відсотків. У нашій країні перевага віддається останньому як більш точному і  методологічно правильному. Алгоритм визначення ефективної ставки відсотка наведений вище.

     Методологічно для обліку інвестицій у боргові  зобов'язання, що утримуються до моменту  погашення, використовується рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", субрахунки 142 "Інші інвестиції в  пов'язані сторони" та 143 "Інвестиції в непов'язані сторони". За дебетом  рахунка 14 відображаються оприбуткування придбаних торгових зобов'язань  за їх первісною собівартістю та сума амортизації дисконту. За кредитом рахунка 14 - номінальна вартість облігацій, одержана/нарахована при погашенні, та суми амортизації премії. Сальдо дебетове (в аналітичному обліку - боргові  зобов'язання) відображає залишок інвестицій за їх амортизованою (балансовою) собівартістю.

     Аналітичний облік інвестицій ведеться за їх видами та об'єктами інвестування. Згідно з  п. 17 П(С)БО 2 "Баланс", інвестиції, придбані на період більше року, відображаються в бухгалтерському балансі за статтею "Довгострокові фінансові  інвестиції" (рядок 045).

     Облік сум амортизації дисконту (премій), відповідно до п. 10 П(С)БО 12, здійснюється одночасно з нарахуванням відсотків  з придбаних облігацій на рахунках інших фінансових доходів (субрахунок 733) та інших фінансових витрат (субрахунок 952) з одночасним збільшенням або  зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно. Згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій, та суми амортизації дисконту відображаються у статті "Інші фінансові доходи" (рядок 120) Звіту про фінансові  результати, а суми амортизації премій - у статті "Фінансові витрати" (рядок 140).

 

      Розділ 3. Методика і організація  аналізу фінансових інвестицій

     3.1. Організація аналізу фінансових  інвестицій на базовому підприємстві

 

     Набір економічних показників, які характеризують фінансове положення і активність компанії, залежить від глибини дослідження, але більшість методик аналізу  фінансового стану припускає  розрахунок таких груп індикаторів.

     - фінансової стійкості

     - платоспроможності

     - ділової активності

     - рентабельності

     Для розрахунку ключових показників використовується інформація таких форм звітності, як баланс підприємства, звіт про фінансові  результати і інші.

     Розглянемо  методику проведення такого аналізу:

     1)попереднє  ознайомлення з підсумками роботи  підприємства

     2/ обчислення ключових показників

     3/ порівняння розрахункових значень  з нормативами

     4/ зарахування підприємства до  певного класу по фінансовому  стану.

     Розглянемо  детальніше основні індикатори фінансового  стану підприємства і на базі звітності  за 2005-2006 р. ВАТ "Медицина" розрахуємо їх.

     1/ Показники фінансової стійкості  - характеризують ступінь захисту  інтересів інвесторів і кредиторів. Базою їх розрахунків виступає  вартість майна.

     Одним з найважливіших показників цієї групи є - коефіцієнт незалежності (автономії, власності); він показує частину  власних коштів в вартості майна  підприємства.

     Власні  кошти

     К₁₁  = Вартість майна    (2) 

     Високим рівнім коефіцієнту незалежності в  західних країнах вважається 0,5.

     В цьому випадку ризик інвесторів і кредиторів зведений до мінімуму: реалізував половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе сплатити свої боргові зобов’язання.

     Показником  зворотнім коефіцієнту власності (незалежності) виступає коефіцієнт питомої  ваги залучених коштів  в вартості майна.

     Залежність  підприємства від зовнішніх залучених  коштів характеризує співвідношення залучених  і власних коштів - коефіцієнт заборгованості.

     Чим більше значення показника, тим більше ступінь ризику акціонерів, так як в випадку невиконання зобов’язань  по платежу зростає можливість банкрутства.

     Припустиме  значення показника від 0,5 до 1.

     Дані  про заборгованість підприємства необхідно  порівняти з боргами дебіторів, питома вага яких в вартості майна  розраховується по формулі:

     К₁₄  =     Дебіторська заборгованість

     Вартість  майна                 (6) 

     Фінансову стійкість підприємства відображає також питома вага власних і довгострокових залучених коштів (строком більш 1 року) в вартості майна.

     К₁₅=  Власні кошти + довгострокові залучені кошти

     Вартість  майна        (7)

     Розглянемо  на прикладі звітності ВАТ "Медицина" розрахунок показників фінансової стійкості  підприємства, виклавши розрахунки у  вигляді таблиці 3.1. 

     Таблиця 3.1

     Розрахунок  показників фінансової стійкості 

 

     Виходячи  з розрахунків ми бачимо, що частка власних коштів в вартості майна  підприємства складала в 2005р. 61%, а в 2006р. збільшилась на 3% і складала 64%, що свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства. Цей факт підтверджується і співвідношенням залучених і власних коштів: сума заборгованості в 2 рази менше власних коштів.

     Питома  вага дебіторської заборгованності  значна в 2005р. - 38%, а в 2006р. - зменшення на 7%, але цей факт характерний не стільки для аналізуємого підприємства, скільки для загальноекономічної ситуації в державі.

     2) Показники платоспроможності (ліквідності) - відображають можливість підприємства  сплатити короткострокову заборгованість  своїми коштами.

     При обчисленні цих показників за базу розрахунку приймаються короткострокові  зобов’язання.

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається по формулі:

     К₂   =   Грошові кошти + Короткострокові фінансові вклади

     Короткострокові зобов’язання                              (8)

     Мінімальне  граничне значення даного показника  складає 0,2-0,25. Цей індикатор має  особливе значення для постачальників матеріальних ресурсів і банків, які  кредитують підприємство.

     Якщо  коефіцієнт більше 0,5 то це говорить про  платоспроможність підприємства на високому рівні.

     Проміжний коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань розраховується по формулі:

     Грошові кошти + Короткострокові фінансові

     К₂₂ =    вклади + Дебіторська заборгованість

     Короткострокові зобов"язання                            (9)

     Мінімальне  значення показника вважається достатнім  на рівні 0,7-0,8. Особливий інтерес  цей індикатор представляє для  власників акцій.

     Формула загального коефіцієнту покриття має  вигляд:

     Грошові кошти+Короткострокові фінансові

     К₂₃=   вклади+Дебіторська заборгованість+Запаси і витрати

     Короткострокові зобов"язання                                    (ф.10)