Облік фінанси інвестицій

     Джерелом  придбання цінних паперів є кошти, що залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податків і процентів за банківський кредит.

     Якщо  придбання здійснюється повністю або  частково шляхом випуску акцій або  інших цінних паперів, собівартістю їх придбання є справедлива вартість цінних паперів, які випущені в обіг, а не їх номінальна вартість.

     Коли  придбання здійснюється шляхом обміну (бартеру) або часткового обміну (часткового бартеру) на інший актив, собівартість придбання інвестиції визначають з  посиланням на справедливу вартість активів, які обмінюються. Різниця  між собівартістю придбання і  викупною вартістю придбаних облігацій  та інших боргових цінних паперів (дисконт  або премія при придбанні) амортизується  інвестором протягом періоду з моменту  придбання до строку погашення рівномірним  списанням на фінансові результати одночасно з нарахуванням відсотків.

     Оцінка  фінансових вкладень визначається їх видами:

• вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;
• надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;
• цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

     При випуску (розміщенні) будь-якого виду цінних паперів (первинної емісії) цінні  папери мають свою первісну, зазначену  на них, номінальну вартість, але продаються вони ори цьому, в тому числі і  на вторинному ринку цінних паперів, за ринковою вартістю (за котирувальною  вартістю).

     Ринкова вартість цінних паперів - це вартість, за осою відбувається їх купівля на ринку цінних паперів (ціна їх котирування).

     Підприємства  можуть також використовувати оцінку за ринковою вартістю частини своїх  вкладень в акції інших підприємств, що котируються на біржі або спеціальних  аукціонах у випадку, якщо станом на 31-е грудня звітного періоду їх фактична вартість вища ринкової (котирувальної) вартості.

     Зазначена зміна оцінки даних цінних паперів  відбувається шляхом створення резерву  гад знецінення цінних паперів.

     При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись  наступні методи їх оцінок:

• за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);
• за середньою вартістю;
• за вартістю останніх за часом закупок (метод ЛІФО);
• за вартістю перших за часом закупок (метод ФІФО).

     Як  правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються організаціями, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

     Акції, облігації та інші цінні папери оприбутковуються за купівельною вартістю.

     Якщо  частка інвестора у власному капіталі об'єкту інвестування перевищує 25%, такі фінансові вкладення обліковуються  за методом участі у капіталі, відповідно до якого на момент складання звітності  балансова вартість фінансових вкладень на початок звітного періоду збільшується на відповідну частку інвестора у  прибутках об'єкту інвестування (або  зменшується на відповідну частку в  його збитках) і зменшується на суму отриманих інвестором дивідендів.

     При складанні звіту довгострокові  фінансові вкладення в акції  та інші корпоративні права оцінюються в залежності від частки інвестора  в капіталі об'єкту інвестування. Якщо вона складає менше ніж 25% власного капіталу об'єкту інвестування, фінансові  вкладення повинні бути відображені  в балансі за собівартістю або (у  випадку вкладення у ринкові  цінні папери), за більш низькою  з двох оцінок - собівартістю або  ринковою вартістю.

     Розглянемо, хто розуміється під пов'язаною особою.

     Пов'язана  особа - особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

• юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
• фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються: її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);
• посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

     Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або  через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у  керівному органі такого платника податку  або володіння часткою (паєм, пакетом  акцій), не меншою 20-ти відсотків від  статутного капіталу платника податку.

     Для фізичної особи загальна сума володіння  часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному  органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій  фізичній особі, членам сім'ї такої  фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

 

2. Значення  фінансових інвестицій в системі  управління базового підприємства

 

     Фінансові інвестиції - це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Інвестування вільних коштів у цінні  папери передбачає різні цілі. Основні  з них - одержання у перспективі  прибутку від інвестицій; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення офіційних  відносин чи контролю над підприємством-емітентом.

     Поділ інвестицій на довгострокові та поточні  не має чітко визначених законодавчих критеріїв 

     Придбані  цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування  на підприємстві та ліквідності поділяють  на довгострокові та поточні фінансові  інвестиції (рис. 1). Таке розмежування інвестицій на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку і звітності.

     Чіткого визначення критеріїв такого розподілу  інвестицій у національних П(С)БО немає, тому під час вибору методів первісної  та подальшої їх оцінки в обліку та звітності слід керуватися пунктами 17 та 33 П(С)БО 2, в яких зазначається, що у балансі за рядком "Довгострокові  фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад  один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент, а за рядком "Поточні  інвестиції" відображають фінансові  інвестиції терміном, що не перевищує  одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами  грошових коштів).

     Довгострокові інвестиції поділяються на:

     - інвестиції, що утримуються підприємством  до їх погашення; 

     - інвестиції в асоційовані та  дочірні підприємства;

     - інвестиції у спільну діяльність  зі створенням юридичної особи  контрольними учасниками;

     - інші фінансові інвестиції (рис. 1, 2).  

     

     Рис. 1. Види фінансових інвестицій 

     

     Рис. 2. Оцінка фінансових інвестицій 

     Поточні фінансові інвестиції, в свою чергу, поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові  інвестиції.

     Визначення  еквівалентів грошових коштів передбачено  П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до еквівалентів. У такому разі слід послатися на п. 7 МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів", у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

     - вільно конвертуються у відому  суму грошових коштів;

     - характеризуються незначним ризиком  зміни вартості;

     - мають короткий строк погашення,  наприклад протягом трьох місяців. 

     Як  правило, еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних  цілей.

     Інші  поточні фінансові інвестиції - це:

     - інвестиції, терміном менше одного  року (крім еквівалентів грошових  коштів);

     - інвестиції в асоційовані і  дочірні підприємства, які придбані  і утримуються для продажу  протягом 12 місяців; 

     - інвестиції у спільну діяльність, які придбані і утримуються  з метою їх подальшого продажу  протягом 12 місяців. 

     Залежно від видів придбаних паперів  фінансові інвестиції поділяються  на пайові та боргові 

     Залежно від видів придбаних паперів  фінансові інвестиції також можна  розподілити на дві групи: пайові (фінансові інвестиції, що надають  право власності) та боргові (фінансові  інвестиції, що не надають права  власності).

     Інвестиції  першої групи характеризуються тим, що вони:

     - засвідчують право власності  підприємства на частку у статутному  капіталі емітента корпоративних  прав;

     - виступають у вигляді пайових  цінних паперів (акцій) або  внесків до статутного капіталу  інших підприємств; 

     - мають необмежений термін обігу; 

     - утримуються підприємством з  метою отримання доходу за  рахунок дивідендів або придбані  з метою перепродажу чи отримання  доходу за рахунок зростання  ринкової вартості інвестицій.

     До  другої групи належать інвестиції, які:

     - мають боргову природу; 

     - виступають як боргові цінні  папери (облігації);

     - утримуються підприємством до  їх погашення з метою отримання  доходу у вигляді процентів  або придбані з метою перепродажу  й отримання доходу за рахунок  зростання ринкової вартості  інвестицій;

     - мають установлений термін обігу. 

     Оцінка  фінансових інвестицій залежить від  того, поточна інвестиція чи довгострокова 

     Згідно  з Міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку, оцінка - це процес визначення грошових сум, за якими мають визнаватися  і відображатися елементи фінансових звітів у балансі та звіті про  прибутки і збитки.

     У фінансових звітах використовуються у  різних комбінаціях кілька різних методів  оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Вибір методів оцінки залежить від  видів фінансових інвестицій (поточні  чи довгострокові).

     Під час придбання всі інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському  обліку за собівартістю, яка формується відповідно до активів, які були передані в оплату (рис. 2).

     Проте оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна  інвестиція чи довгострокова і які  цінні папери формують їх пакет. Згідно з П(С)БО 12, всі поточні фінансові  інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

     У п. 4 П(С) БО 19 наведене визначення терміна "справедлива вартість": це сума, за якою може бути здійснений обмін  активу, або оплата зобов'язання в  результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними  сторонами. На практиці її ототожнюють  із ринковою вартістю інвестицій, тобто  сумою, яку можна отримати від  продажу на активному ринку. Фінансові  інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби", "зменшення корисності" - це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.