Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 19:02, дипломная работа
Мета роботи: розробка методичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансування видатків бюджетної організації.
Завданнями дипломної роботи є:
дослідження теоретичних і нормативно-правових основ фінансування бюджетних організацій; аналіз організації бухгалтерського обліку у бюджетній організації; з'ясування форм, методів та організації контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної організації.
ВСТУП ……………………………………………………………………….. 6
1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ …………………………………………….. 8
1.1. Сутність і принципи бюджетного фінансування ………………….. 8
1.2. Кошторис доходів і видатків бюджетної організації ……………… 13
1.3. Порядок фінансування бюджетних організацій …………………… 24
2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО
ОБЛІКУ ФІНАНСУВАННЯ УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ………………………………………………. 28
2.1. Аналіз показників фінансового стану Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації ……….. 28
2.2. Облік фінансування, отриманого через органи
Державного казначейства …………………………………………………… 46
2.3. Облік внутрішніх розрахунків ………………………………………… 52
2.4. Облік доходів загального фонду………………………………………. 55
3 .КОНТРОЛЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ТА ЕФЕКТИВНИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ …………………………………………………… 58
3.1 Форми та методи державного фінансового контролю
у бюджетній сфері …………………………………………………………… 58
3.2 Організація контролю за фінансово-господарською діяльністю
бюджетної організації органами Державного казначейства …………….. 71
3.3 Запровдженння державного фінансового аудиту діяльності
бюджетних організацій …………………………………………………….. 75
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………… 83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 88
ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 93
Закінчення табл. 2.7
№ з/п | Зміст операції | Дебет рахунка | Кредит рахунка | |
| Перерахування коштів для проведення операцій |
|
| |
11 | з централізованих закупівель матеріальних цінностей за власними надходженнями установою-замовником установі-закупівельнику, коли остання є госпрозрахунковою установою | 364,675 | 313, 314, 323, 324 | |
| Отримання коштів установою-закупівельником для проведення централізованих закупівель від установи-замовника за операціями |
|
| |
12 | централізованого постачання, які проводяться за рахунок власних надходжень спеціального фонду кошторису, коли установа-закупівельник є бюджетною установою | 328 | 684 | |
| Після отримання підтвердження установою-закупівельником від установи-замовника факту отримання матеріальних цінностей, придбаних |
|
| |
13 | за операціями централізованого постачання, які проводяться за рахунок власних надходжень спеціального фонду кошторису, коли установа-закупівельник є бюджетною установою, проводиться закриття розрахунків | 684 | 351, 364, 675 |
Механізм централізованого постачання залежно від того, за рахунок яких коштів (загального чи спеціального фонду) і якою установою (бюджетною чи госпрозрахунковою) проводиться централізоване постачання, відображено в Інструкції № 232 [93].
2.4. Облік доходів загального фонду
Облік доходів, які в кошторисі установ відносяться до доходів загального фонду, ведеться на рахунку 70 «Доходи загального фонду». Цей рахунок розподіляється на субрахунки:
701 «Асигнування з державного бюджету на витрати установи та інші заходи»;
702 «Асигнування з місцевого бюджету на витрати установи та інші заходи».
До кредиту субрахунків 701 — 702 записуються суми бюджетних коштів, які надійшли на витрати, передбачені кошторисом, згідно із затвердженим бюджетом.
До дебету субрахунків 701 — 702 записуються суми доходів, що списуються в кінці року на субрахунок 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом».
Наведемо кореспонденцію за рахунком 70 «Доходи загального фонду».
Таблиця 2.8 -
Кореспонденція за рахунком 70 «Доходи загального фонду»
№з/п | Зміст операції | Дебет рахунка | Кредит рахунка |
| Отримання асигнувань із загального фонду: |
|
|
1 | установами, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету | 311, 321 | 701 |
| установами, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету | 311, 321 | 702 |
2 | Переказ коштів розпорядникам нижчого рівня | 701,702 | 311, 312, 321, 322 |
3 | Списання з рахунків залишків коштів, виділених асигнувань, не витрачених у поточному році | 701, 702 | 311,312,321, 322 |
4 | Отримання асигнувань із загального фонду шляхом виданих векселів | 341 | 701,702 |
5 | Списуються остаточними оборотами отримані за поточний рік асигнування загального фонду бюджету | 701,702 | 431 |
Аналітичний облік асигнувань, перерахованих підвідомчим установам, ведеться ; Книзі аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам, а формою, затвердженою Порядком №100 [48].
Книга відкривається на рік у розрізі підвідомчих установ. При цьому за кожним кодом програмної класифікації видатків ведеться окрема Книга. В разі перерахування підвідомчим установам коштів спеціального фонду ведеться окрема Книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам.
Записи в Книзі про перераховані кошти підвідомчим установам здійснюються іа підставі виписок органу Державного казначейства України (установи банку) реєстраційних особових (поточних) рахунків.
У Книзі також ведеться облік сум відкликаних асигнувань, які записуються зі знаком «мінус» або пастою кулькової ручки червоного кольору. У Книзі підраховується загальна сума отриманих асигнувань за місяць (за вирахуванням сум відкликаних асигнувань) і з початку року, а також визначається залишок річних бюджетних призначень.
3. КОНТРОЛЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ТА ЕФЕКТИВНИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ
3.1 Форми та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
Важливим елементом забезпечення партнерства у здійсненні державного фінансового контролю є правильне розуміння представниками обох сторін суті форм його здійснення.
Форма контролю - це сукупність прийомів (методів, засобів) дослідження, які, виходячи з планової мети контролю, доцільно застосувати для вивчення фінансово-господарської діяльності конкретної установи, організації чи підприємства у даний час.
Низка науковців і практиків основною формою фінансово-господарського контролю визначає ревізію, вказуючи, що це засіб контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності, правильності обліку та достовірності облікових і звітних даних.
У цьому зв'язку визначено, що ревізія - це форма контролю, що становить систему обов'язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених підприємством, установою або організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового та неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодавства посадових і матеріально відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат [ 32].
Оскільки таке саме за суттю визначення поняття ревізії закріплено і законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», треба усвідомити, що під час ревізії перед ревізором поставлена вимога встановити, чи дотримуються посадові особи установи норм законодавства, якщо ні - то виявити, хто, як і коли порушив конкретну фінансово-правову норму у здійсненні фінансово-господарських операцій. Для того щоб викласти в акті ревізії тільки ті фінансово-господарські операції, що проведені з порушеннями чинного законодавства, ревізори змушені звірити на відповідність законодавству всі управлінські рішення та дії посадових осіб і встановити величину заподіяних збитків чи шкоди.
Аналогічно перевірка - це форма контролю, яка становить систему обов'язкових контрольних дій, пов'язаних з проведенням документального обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи або організації, з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів.
Як бачимо, основною відмінною рисою ревізії від перевірки є не обсяг питань та операцій, що підлягають контролю, а наявність прийомів зіставлення даних документального і фактичного контролю, тобто поєднання результатів перевірки документів за формальними ознаками, зустрічної перевірки достовірності документів, нормативної перевірки, техніко-економічного розрахунку та економічної оцінки господарських операцій, з одного боку, з результатами проведеного обстеження, інвентаризації, аналізу якості сировини, матеріалів і готової продукції, контрольного обміру виконаних робіт, опитування, перевірки дотримання трудової дисципліни, контрольного запуску сировини та матеріалів у виробництво, перевірки технічного стану машин та обладнання тощо, з другого боку.
Поряд з ревізією і перевіркою формами державного фінансового контролю в бюджетній установі є експертиза, аудит і моніторинг.
Експертиза - це дослідження якого-небудь управлінського рішення (наказу, розпорядження, програми, договору тощо) з метою дати йому оцінку на предмет відповідності принципам законності, економічності й ефективності. Наприклад, Рахункова палата наділена правом проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України.
Аудит (фінансовий) - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання для визначення їхньої достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. В Україні таку форму контролю застосовують тільки аудитори та аудиторські фірми, а в інших країнах - і державні органи. Проте органи державної влади та місцевого самоврядування як суб'єкти, уповноважені власниками на управління державною та комунальною власністю, можуть замовити проведення фінансового аудиту щодо діяльності бюджетної установи.
Водночас у світовій практиці вже давно запроваджено таку форму контролю, як аудит адміністративної діяльності, який ще називають операційним, управлінським аудитом або аудитом ефективності.
Ця форма контролю суттєво відрізняється і від фінансового аудиту, і від ревізії [ 33].
Це обумовлено тим, що метою фінансового аудиту і в Україні, і в більшості інших країн є оцінка достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а метою адміністративного аудиту - оцінка рівня економічності, ефективності та результативності державних заходів, програм і діяльності структур, які піддають контролю.
З огляду на обмеженість фінансових ресурсів, які сьогодні спрямовуються на реалізацію соціальних програм, така форма контролю запроваджується в практику роботи органів державної контрольно-ревізійної служби України.
Про значення цієї форми контролю в посібнику «Аудит адміністративної діяльності», виданому Шведським національним бюро аудиту, сказано: «Приватний сектор має автоматичну систему оцінки успішності діяльності компанії, а саме: ринковий механізм та одержання прибутків. Прибуткова компанія одержує прибуток і залишається на ринку, в той час як неприбуткова кінець кінцем збанкрутує і буде витіснена з ринку. В державному секторі такого механізму немає - неприбуткове Міністерство охорони здоров'я ніколи не збанкрутує. У цьому разі аудит адміністративної діяльності у державному секторі може замінити ринкові механізми приватного сектору».
Водночас, зважаючи на те що Бюджетним кодексом органи державної контрольно-ревізійної служби наділено повноваженнями на здійснення контролю не тільки за цільовим, а й ефективним використанням бюджетних коштів, пропонується ідентифікувати цю форму контролю як аудит ефективності.
Аудит ефективності - це форма контролю, яка становить сукупність дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій і перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень у реалізації запланованих державними (бюджетними) програмами цілей; встановлення чинників, які перешкоджають досягненню максимального результату у використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних активів.
Відповідно головною метою аудиту ефективності є визначення слабких місць в організації виконання державних (бюджетних) програм, впливу цих вад на досягнення запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.