"Облік , аналіз і контроль фінансування бюджетної організації (за матеріалами Управління праці та соціального захисту населення Великон

3.3 Запровдженння державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ

Здійснення органами влади ефективного державного фінансового контролю за надходженням і витрачанням бюджетних активів є важливою функцією системи державного управління, значення якої зростає в умовах економічної кризи. Потрібно наголосити, що завдання державного фінансового контролю постійно ускладнюються під впливом зростання обсягів надходження та витрачання фінансових ресурсів у суб’єктів економічної діяльності, а також через безперервні зміни характеру витрачання коштів суб’єктами економічних відносин. Крім того, одним із завдань державного фінансового контролю є ідентифікація фактичного контролю, що здійснюється суб’єктами економічної діяльності і приведення його у відповідність до вимог міжнародних стандартів; а одним із напрямів державного фінансового контролю є державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ.

Слід зауважити, що сьогодні в нормативно-правовій базі, а також серед науковців не існує єдиної думки щодо визначення змісту та завдань державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ. Крім того, відсутнє передбачення розвитку державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ за певними напрямами. Відповідно до ст. 26 Бюджетного Кодексу України зовнішній контроль і аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою та Головним контрольно-ревізійним управлінням України [5].

Легітимність поняття "державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ" (далі – аудит діяльності бюджетних установ) визначено Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (далі – Порядок), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 1777. Згідно з Порядком державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ – це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності [ 7], що можна вважати метою державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ.

Основними завданнями фінансового аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, достовірності фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього контролю. Під час проведення фінансового аудиту вивчаються первинні документи щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.

Фінансовий аудит, відповідно до Порядку, охоплює:

• проведення протягом року моніторингу фінансової звітності бюджетної установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства;

• перевірку використання бюджетних коштів, державного та комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності фінансової звітності, у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності ризикових операцій;

• аналіз системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема визначення ефективності його організації;

• підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень, виявлених за результатами попередніх етапів;

• надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, дотримання посадовими особами законодавства з фінансових питань і повноту врахування пропозицій у ході аудиту.

Слід зауважити, що Порядком не передбачено визначення ефективності використання державних і комунальних активів. Однак за Концепцією розвитку державного фінансового контролю (далі – Концепція), схваленою розпорядженням кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. № 158-р, державний внутрішній аудит, що проводиться ГоловКРУ України, застосовується при здійсненні попереднього державного внутрішнього фінансового контролю. Пріоритетним методичним прийомом при проведенні державного внутрішнього аудиту визнається моніторинг, вводиться необхідність оцінки ризикових операцій, а також акцентується увага на співвідношенні між дієвістю аудиту та рівнем витрат на його здійснення. Метою аудиту є надання рекомендацій з удосконалення діяльності органу державного сектору, підвищення ефективності процесів управління, що сприяє досягненню мети органу державного управління. Отже, в Концепції зроблено наголос на проведенні державного внутрішнього аудиту щодо ефективності діяльності органів державного сектору [ 9].

Згідно зі статтею 363 Господарського кодексу України, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам [ 11].

Статтею 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначено, що аудит – це перевірка даних бухгалтерському обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлювання незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам Законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогам користувачів [ 12].

Відповідно до глосарію термінів аудиту, які наведені в міжнародних стандартах аудиту, аудиторська перевірка фінансових звітів має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності [ 9].

Таким чином, трактування державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, визначене Порядком, більше відповідає поняттю державного внутрішнього аудиту, зазначеному в Концепції.

Останнім часом більшість науковців схиляються до думки, що державний фінансовий аудит повинен полягати ще й у перевірці та аналізі ефективності діяльності економічного суб’єкта, крім перевірки законності використання державних активів, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Фінансово-господарський аудит, вважає Л. Клець, дозволяє роботи висновки щодо ефективності рішень, прийнятих керівниками бюджетних установ під час виконання покладених на них завдань і функцій, які спрямовані, перш за все, не тільки на раціональне та цілеспрямоване використання бюджетних коштів, а й на ефективне їх витрачання [ 16].

У системі державного фінансового контролю С. Агапцов виділяє фінансовий аудит – традиційну перевірку законності звітності і правильності фінансових операцій та ведення бухгалтерського обліку, а також аудит ефективності, який орієнтований на доцільність і економність витрачання державних ресурсів [ 10].

На думку П. Петренко, в системі державного фінансового контролю можна виокремити аудит звітності, аудит відповідності та аудит ефективності [ 14]. Здійснюючи аудит звітності, орган державного фінансового контролю повинен надати підтвердження парламенту і суспільству про те, що виконавча влада належно здійснює ведення рахунків і облік документації при використанні бюджетних коштів і надає достовірну фінансову інформацію про виконання бюджету.

Аудит відповідності – це аналіз фінансової діяльності суб'єкта відомчої структури витрат бюджету щодо виконання поточного бюджету з метою визначення його відповідності вимогам законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Аудит ефективності – це оцінка ефективності управління фінансовими потоками і державною власністю, ефективністю податкового адміністрування, а також оцінка ефективності і результативності фінансово-господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Автор вважає, що об’єктом державного фінансового аудиту є не тільки фінансові кошти і майно держави, їх облік і обіг, а й експертиза проектів нормативно-правових актів, експертиза фінансових та інших результатів, досягнутих під час виконання бюджету, а також оцінка прогнозів і напрямів розвитку як певних галузей економіки і регіонів, так і країни загалом [ 14]. Таким чином, вчений підтверджує, що при проведенні державного фінансового аудиту необхідно досліджувати ефективність діяльності економічної системи.

З метою вдосконалення і розвитку державного фінансового контролю та аудиту за надходженням коштів державного бюджету та їх використанням, В. Піхопцький пропонує контролюючим органам здійснювати поступовий перехід від повноти ревізій фінансовогосподарської діяльності до аудиту виконання основних показників (ефективності діяльності) бюджетних установ, управління державним майном завдяки відбору до перевірки цільових бюджетних програм або тематичних перевірок, а не об’єктів; розроблення програм перевірки з акцентом на аналізі досягнень поставленої мети, тобто здійснення оцінки ефективності запровадження і виконання бюджетної програми (аудит ефективності); вибір і запровадження переліків показників досягнутих результатів діяльності тих чи тих секторів [ 15]. Отже, крім аудиту ефективності бюджетних програм має здійснватися ще й аудит ефективності діяльності бюджетних установ.

Зважаючи на викладене вище, можна визначити державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ як вид державного фінансового аудиту, який полягає у запобіганні фінансових порушень, перевірці й аналізі ефективності використання активів, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, забезпеченні дієвого функціонування системи внутрішнього контролю.

Оскільки державний фінансовий контроль поділяється на внутрішній і зовнішній, то і державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ як елемент системи державного фінансового контролю, реалізується в системі державного зовнішнього контролю та у системі державного внутрішнього контролю.

Узагальнюючу класифікаційну сфему аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ наведено на рис. 3.3.

6

Рисунок 3.3 – Класифікація державного фінансового аудиту

У свою чергу в Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю у межах державного внутрішнього фінансового контролю висвітлено поняття внутрішнього аудиту, який поділяється на централізований та децентралізований. Централізований внутрішній аудит – це державний внутрішній аудит, що проводиться центральним органом виконавчої влади. Децентралізований внутрішній аудит здійснюється самостійним підрозділом (посадовою особою), підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного сектору, але функціонально незалежним від нього.

У Порядку, а також у Методичних рекомендаціях з проведення аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ широко застосовується моніторинг як метод попереднього та оперативного контролю [ 17]. На думку В. Піхоцького, у системі дієвого державного фінансового контролю має широко застосовуватись сааме попередній контроль [ 15]. Оскільки метою дієвого контролю є не лише виявлення відхилень від прийнятих норм, а й запобігання фінансовим порушенням, то одним із важливих напрямів є розвиток державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ у системі попереднього державного фінансового контролю.

Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ реалізуються різноманітними органами державної влади. Доцільно визначити перевірку та аналіз ефективності використання активів як одне із завдань державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ.

Основні напрями розвитку державного фінансового аудиту залежать від сфери діяльності бюджетної установи, розвитку внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю, періодичності його здійснення.

ВИСНОВКИ

Фінансування бюджетних організацій здійснюється з дотриманням таких основних принципів: фінансування здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи; при фінансуванні слід обов'язково дотримуватися принципу цільового використання бюджетних коштів; бюджетне фінансування має безвідплатний характер; бюджетне фінансування є безоплатним; фінансування має забезпечувати максимальну ефективність використання. Дотримання зазначених вище принципів бюджетного фінансування сприяє зміцненню фінансово-бюджетної дисципліни бюджетними організаціями, а також підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.

Установи та організації, що утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності й виконання покладених на них функцій складають кошторис доходів і видатків (далі — кошторис). На сьогодні основним документом, що регламентує питання складання і виконання кошторисів бюджетних організацій, є Порядок № 228

Кошторис бюджетної організації складається з двох частин: загального та спеціального фонду. Загальний фонд кошторису включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл витрат, складений відповідно до повної економічної класифікації видатків для виконання бюджетною організацією основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до класифікації кредитування бюджету. Спеціальний фонд кошторису включає надходження зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл, складений відповідно до повної економічної класифікації на здійснення видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням цією організацією основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету відповідно до законодавства згідно з класифікацією кредитування бюджету.

Казначейська система виконання державного і місцевих бюджетів передбачає акумуляцію всіх коштів державного і місцевих бюджетів на єдиному казначейському рахунку — основному рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного і місцевих бюджетів через систему електронних платежів НБУ.