Методика і організаціяобліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання.   До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:          • прибутковість (рентабельність);        • оптимальний розподіл прибутку;        • оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;     • наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;          • платоспроможність підприємства.      Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.    Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.    Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.            Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.              Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.   Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.      Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.          Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.     Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.            Основними завданнями аналізу фінансового стану є:      -дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;   -дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;  -об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;          -оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;       -аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;            -визначення ефективності використання фінансових ресурсів.    Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.      Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.         У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.        При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.         Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (рис.1.4).

 

Аналіз господарської діяльності підприємства

 

Фінансовий аналіз

Управлінський аналіз

 

Зовнішній фінансовий аналіз за даними публічної фінансової (бухгалтерської)звітності

Внутрішньогосподарський  аналіз за даними бухгалтерської обліку та звітності

Внутрішньогосподарсь-кий  аналіз за даними управлінського обліку

 
           Рис.1.4. Місце фінансового аналізу у  загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства

            Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

 -орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

 -множинність об'єктів-користувачів;

 -різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

 -максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

            Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

 -аналіз абсолютних показників прибутку;

 -аналіз показників рентабельності;

 -аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, --його платоспроможності та ліквідності балансу;

-аналіз ефективності використання залученого капіталу;

-економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну  від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані  та менш деталізовані. Різниця у  змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

 Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

 - аналіз майна (капіталу) підприємства;

 - аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

 - оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на   них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства.

 Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

 Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної  позиції звітності з попереднім  періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення  структури фінансових показників  з оцінкою впливу різних факторів  на кінцевий результат;

3) трендовий  аналіз - порівняння кожної позиції  звітності з рядом попередніх  періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки  показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз  відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими  позиціями звіту або позиціями  різних форм звітності, визначення  взаємозв'язків показників;

5) порівняльний  аналіз - внутрішньогосподарський аналіз  зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський  аналіз показників даної фірми  порівняно з показниками конкурентів  або із середньогалузевими та  середніми показниками.

6) факторний  аналіз - визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених  у часі) або стохастичних (що не  мають певного порядку) прийомів  дослідження. При цьому факторний  аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний  показник розділяють на окремі  складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи  з'єднують у загальний результативний  показник.

 Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

 Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

 В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

 Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

 -експертних оцінок і сценаріїв,

 -психологічні,

-морфологічні,

-порівняльні,

-побудови системи показників,

-побудови системи аналітичних таблиць.

 Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

 До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

 -ланцюгових підстановок,

 -арифметичних різниць,

 -балансовий,

 -виокремлення ізольованого впливу факторів,

 -відсоткових чисел,

-диференційний,

 -логарифмічний,

 -інтегральний,

 -простих і складних відсотків,

 -дисконтування.

 У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

 Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

 Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

 Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

 Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

 Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

             Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

           Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

        Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.             До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.              Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.        Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:             Р = (П/С) 100,           де Р - рівень рентабельності, %;        П - прибуток від реалізації продукції, грн.;      С - собівартість продукції, грн.                  Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадського харчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів (продукції громадського харчування) до товарообороту.               Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.        Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.                     За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.             На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.       Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:            а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);             б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).         Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.    Показники рентабельності групи "а" розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:            1) коефіцієнт граничного рівня валового прибутку (К1)     К1 = Вп/Чоп = 1 - Впр/Чоп,         де Вп - сума валового прибутку;        Впр - вартість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг);   Чоп - чистий обсяг продажу (реалізації);       2) коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної операційної діяльності (К2)            К2 = Под/Чоп,           де Под - сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності;            3) коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства - операційної, фінансової, інвестиційної (К3)    К3 = П/Чоп,           де П - сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов'язаннями і податкових виплат;           4) коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку (K4)    К4 = Чп/Чоп,           де Чп - сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов'язаннями та сплати податків; 5) критичний коефіцієнт рентабельності (K5)         К5 = (Чоп - Зв) / Чоп,           де Зв - це сума змінних витрат у складі вартості продажу.    У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна (основна); інвестиційна - вкладання грошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова - облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності. Із наведених формул зрозуміло, що всі коефіцієнти мають ту саму базу обрахунку - чистий обсяг продажу (валові надходження за вирахуванням суми повернення і дисконтних знижок).   Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.        Показники рентабельності групи "б" розраховуються як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків (збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:   1) коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів (К6)    К6 = Чп/ВА,           де ВА - середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства;               2) коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу (К7)     К7 = П/СА,            де СА - середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов'язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов'язання);    3) коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал (Kg)     К8 = Чп/СК,           де СК - середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом. Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків і т. д. Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу - довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта. Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутих показників - коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.     Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.       Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.                Систематизація інформації із інтернет-публікації щорічних фінансових звітів дають можливість  проаналізувати фінансові результати діяльності ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр»  та виявити тенденцію розвитку підприємства.