Методика і організаціяобліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

1. Первинні  документи з обліку розрахунків  з постачальниками та замовниками:

- договора;

- акти  виконаних робіт (послуг)

- податкові  накладні.

2. Облікові  регістри синтетичного та аналітичного  обліку.

3. Рахунки  Головної книги, що призначені  для обліку  матеріальних витрат.

4. Звіт  про фінансові результати.

5. Документація  внутрішнього аудитора щодо контролю  розрахунків з постачальниками  та замовниками.

6.  Робочі  документи і  звіт попереднього  аудитора.

7.  Наказ  про облікову політику підприємства  в частині розрахунків з постачальниками  та замовниками.

Процес  управління виробництвом тісно пов'язаний з системою внутрішнього та зовнішнього  контролю з метою прийняття відповідних  управлінських рішень.

Аудит підприємницької діяльності займає особливе місце в системі контролю.

Для проведення аудиту розрахунків з постачальниками  та замовниками крім збирання інформації про діяльність підприємства   аудитору необхідно скласти загальний  план і програму перевірки, визначити  сукупний аудиторський ризик. До загального  аудиторського ризику відносяться  властивий ризик, ризик контролю і ризик не виявлення помилок.

Аудитор  зобов’язаний планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно  провести аудиторську перевірку . Планування - це вироблення головної стратегії  і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту.

Аудиторський  план передбачає підготовчий, основний та заключний етапи і  детально визначає  час проведення  конкретної аудиторської процедури.

Метою планування аудиту є звернення уваги  аудитора на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевіряти найретельніше.

Планування  допомагає аудитору належним чином  організувати свою роботу і здійснити  нагляд за роботою асистентів, які  беруть участь у перевірці, а також  координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами.

План  аудиторської перевірки розрахунків  з постачальниками та замовниками  представлено в Додатку _  .

Наступним етапом проведення аудиту є складання  є складання програми аудиту. Програма аудиту –це детальний перелік  змісту аудиторських процедур, Програма  повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати  її як інструкцію для виконавців аудиту, які   беруть участь у перевірці . Програма служить засобом контролю за роботою виконавців аудиту. На основі програми головний аудитор складає бюджет часу, при розрахунку якого  береться до уваги час, запланований на виконання робіт( бюджетний час) і погодинна робоча ставка кожного аудитора, який приймає участь у наданні аудиторських послуг  Програма аудиту розрахунків з постачальниками та замовниками представлена в Додатку  _ .

Аудитор приступає до етапу розрахунку сукупного  аудиторського ризику.

Властивий ризик визначається специфікою клієнта , його внутрішніми та зовнішніми характеристиками  це - характер діяльності , репутація  підприємства,  взаємовідносини  з контрагентами, результати попередніх перевірок, професіоналізм бухгалтерських кадрів .

Ризик контролю полягає у неефективності системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві. Величина ризику контролю означає частину  помилок, яку залишає після себе система бухгалтерського контролю відносно всієї сукупності помилок. На величину ризику контролю впливають  такі фактори: кваліфікаційний склад  бухгалтерії, відділу внутрішньогосподарського контролю , розподіл функціональних обов’язків між робітниками тощо.

У загальному обсягу модуль аудиторського ризику має наступний вигляд : АР= ВР*РК*РН , де АР- аудиторський ризик, ВР- властивий  ризик, РК- ризик контролю, РН- ризик  не виявлення помилок .

Для розрахунку властивого ризику розробляється два  види анкет – окремо по зовнішнім  та внутрішнім факторам ( Додаток _)- та підраховується кількість показників, що відповідають високому та низькому ризику.

В ПрАТ"Науково-виробничий діагностичний центр" кількість  показників по зовнішнім факторам : високий ризик -11, низький  ризик -8, всього 19, По внутрішнім факторам: високий ризик -10, низький ризик -41 , всього 51. Властивий ризик : ВР = (11+10) / (19+51)*100%=30%.

Отже , щодо властивого ризику можна зробити  висновок  про його досить невелике значення, але слід зазначити , що негативний вплив на діяльність замовника  мають  саме зовнішні фактори ( загальний стан економіки , ситуація на ринках збуту )  і лише завдяки  добрій внутрішній організації управління  властивий  ризик виявився невеликим.

Взявши  величину загального ризику на рівні 1% , розрахуємо ризик не виявлення  помилок :

РН= (АР/ВР*РК)*100% = (1/30)*100%= 3,3%

З розрахунків  видно, що ризик не виявлення помилок  незначний, що вказує на необхідність збирання великої кількості інформації   ( свідоцтв , доказів ) для отримання  кращого уявлення про систему  обліку та контролю на підприємстві і  складання біль точного аудиторського  висновку.

Далі  аудитор визначає рівень суттєвості, Згідно з концепцією суттєвості інформація в обліку є суттєвою і має відображатись, якщо вона може вплинути на економічне рішення користувача фінансової звітності. Виділяють кількісний та якісний підходи до оцінки суттєвості. Серед кількісних найбільшого поширення  набуло застосування відносних показників ,Так, помилки до 5% не приймаються  аудитором до уваги, більше 10% вважаються суттєвими і аудитор вимагає  внесення виправлень до  фінансової звітності або вибирає форму  висновку відмінну від позитивного. Якщо помилка знаходиться в інтервалі  від 5 до 10 , то рішення щодо їх суттєвості приймає аудитор.

Щоб визначити  величину допустимої помилки по об’єкту  перевірки , аудитор обирає базовий  показник, по відношенню до якого буде проводиться розрахунок суттєвості.  Оскільки розрахунки з постачальниками  та замовниками є частиною оборотних  активів і даному випадку цікавлять  замовника, їх вартість у нашому випадку 633тис.грн. на кінець звітного періоду , то за базовий показник аудитор  обирає підсумок по другому розділу  активу балансу, який складає на кінець звітного періоду  -17215тис.грн. (Додаток А). Аудитор визначає величину розрахунків з постачальниками та замовниками за допомогою розрахунку : (633/17215)*100% =3,7%

Наступним кроком аудитора є  розрахунок допустимої помилки по другому розділу активу балансу, яка складає :

min  O.A. =(633*2 %) /100%=12,7тис.грн.

max О.А. = (633*4%)/100% = 25,3тис.грн.

Отже  рівень допустимої помилки по оборотнім  активам знаходиться в проміжку [12,7:25,3] тис.грн.  На підставі  отриманих  розрахунків аудитор безпосередньо  здійснює розрахунок допустимої помилки  по об’єкту перевірки :

min Ч.К. = (12,7*3,7%)/100%=0,47тис.грн.

max Ч.К.= (25,3*3,7%)/100%=0,94тис.грн.

Таким чином допустима помилка не повинна  перевищувати 0,94 тис.грн.  

Для  проведення аудиторської перевірки  розрахунків з постачальниками  та замовниками доцільно використовувати  наступні методичні прийоми:

- Дедуктивний  метод використовують при вивченні  фінансово-господарської діяльності  підприємства, оцінці напрямку та  ефективності системи управління, в межах якої діє об’єкт. Його  застосовують також для характеристики  системи внутрішнього контролю, яка включає систему бухгалтерського  обліку, процедури внутрішнього  контролю, середовище контролю тощо.

- Індуктивний  метод дозволяє всю увагу зосереджувати  на окремих групах процесів. Вивчивши  недоліки окремих процесів та  проаналізувавши частоту їх виникнення , можна перенести результати  цієї перевірки на загальну  сукупність інформації, побачити  цілісну проблему і сформувати  об’єктивні висновки щодо інформації, яка перевіряється.

- Фактична  перевірка являє собою перевірку  кількісного та якісного стану  об’єктів.

- Документальна  перевірка - це перевірка документів  і записів, яка може бути  формальною, арифметичною та по  суті.  Формальна перевірка полягає  у візуальній перевірці правильності  записів усіх реквізитів, у виявленні  безпідставних виправлень, підчисток,  дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів  посадових  і матеріально відповідальних  осіб. Арифметична перевірка документів  полягає в перевірці правильності  розрахунків у документах, облікових  регістрах і звітних формах. Перевірка  документів по суті дозволяє  встановити законність і доцільність  господарських операцій , правильність  відображення операцій на рахунках  бухгалтерського обліку та включення  до статей затрат і доходів.

- Обстеження  – це особисте ознайомлення  з предметом дослідження.

Порядок підготовки, умови та зміст  договору на проведення аудиту в Україні  регулюються міжнародним нормативом аудиту № 210 «Умови домовленостей про  аудит» та іншими нормами Цивільного кодексу України. У нормативі  вказується, що договір має містити  такі положення: мета аудиту;масштаби аудиту, включаючи посилання на чинне  законодавство, нормативи (поняття  масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість, обсяг аудиторських процедур); можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом; відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторам інформацію (у  разі необхідності обумовлюється вимога щодо одержання від керівництва  підприємства письмового підтвердження, що стосується наданої інформації);зазначення того, що у зв'язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих  аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які  істотні помилки можуть залишатись незнайденими; форма, у якій замовнику  буде видана інформація про результати проведеної аудиторської роботи (обсяг  і склад переданої замовнику  документації).

Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором  та замовником. Замовник направляє  аудитору офіційний іменний лист-замовлення про проведення аудиту (Додаток___). У випадку погодження з прийняттям на себе зобов’язань щодо виконання перевірки аудиторська фірма направляє замовнику лист-зобов’язання про згоду на проведення аудиту (Додаток__).

Після проведених процедур узгодження  аудиторська фірма і замовник укладають договір на проведення аудиторської перевірки (Додаток __).

Договір набирає чинності з моменту  його підписання.

Уклавши договір про проведення аудиторської перевірки аудиторська фірма  проводить аудит розрахунків з постачальниками та замовниками поставивши  собі завдання : встановити й підтвердити аудиторським висновком дотримання суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства, яке регулює бухгалтерський та податковий облік з цього питання .  Для здійснення завдання  аудиторська  фірма розробляє стратегію виконання аудиторської перевірки у рамках  чинного  законодавства, України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Аналітичні процедури в аудиті розрахунків з покупцями та замовниками

Аналітична процедура - різновид аудиторської процедури, що представляє собою  аналіз та оцінку отриманої аудитором  інформації, дослідження найважливіших  фінансово-економічних показників звітності з метою виявлення  невірно відображених в обліку фактів господарської діяльності, а також  з'ясування причин помилок.

 

Висновок до розділу 3

Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес, що вимагає хорошої  кваліфікації та досвіду роботи. При перевірці правильності відображення в балансі розрахункових операцій аудитору доводиться враховувати поряд із загальними моментами специфічні аспекти, що стосуються безпосередньо аудиту розрахункових операцій. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками - лише частина перевірки фінансово-господарської діяльності організації. Його метою є встановлення відповідності застосовуваної в організації методики обліку, нормативним актам, чинним на території Російської Федерації. Розрахунки з покупцями і замовниками мають місце практично на будь-якому підприємстві.       У ході аудиту розрахунків з покупцями і замовниками використовують різні методи.Аудитор проводить суцільну або вибіркову інвентаризацію розрахунків. Метод аудиторської перевірки аудитор визначає в залежності від кількості підприємств, які беруть участь у розрахунках.    Планування аудиту - дуже важливий етап аудиторської перевірки. Основними робочими документами на даній стадії виступають план і програма аудиту, які включають детальний перелік питань, що розглядаються та аудиторських процедур за період перевірки, із зазначенням виконавців і термінів проведення. Планування включає також оцінку системи внутрішнього контролю та розрахунок рівня суттєвості і ризику аудиту.     Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту ж дату за даними аналітичного обліку з залишками по синтетичного рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Головною книгою і балансом. При наявності розбіжностей слід перевірити реальність і документальну обгрунтованість заборгованості за кожним покупцем або замовнику. Такі розбіжності - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості розглядається з точки зору виникнення боргу, причини і давності створення  заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.      Під час перевірки розрахунків з покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам).  На етапі формування аудиторського висновку аудитор проводить угруповання виявлених помилок, формування робочого листка можливих виправлень і аналіз суттєвості невиправлених помилок. Аудитор також на цьому етапі здійснює перевірку узгодженості показників після виправлень і оцінку можливості підприємства продовжувати свою діяльність.