Методика і організаціяобліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

           В умовах ринкової економіки особливого значення набуває раціональне ведення обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками, оскільки питома вага такої заборгованості у структурі оборотних коштів досить висока, що істотно погіршує фінансовий стан підприємства. Вона є іммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження результативних показників діяльності підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства.

           Необхідність вивчення питань, пов'язаних з обліком розрахунків з покупцями та замовниками, напрямків їх удосконалення обумовили вибір теми дослідження та її актуальність.

Розрахунки  з покупцями та замовниками є  невід'ємною складовою дебіторської заборгованості, яка виникає у  процесі здійснення виробничої та комерційної  діяльності підприємства.

           Дослідженню теоретичних аспектів дебіторської заборгованості в цілому та обліку розрахунків з покупцями та замовниками зокрема, присвячено багато праць науковців. Огляд літератури говорить про те, що не існує єдиної думки щодо визначення сутності заборгованості.

Таким чином, розрахунки з покупцями та замовниками визначаються:

- як борги, тобто зобов'язання особи перед іншою щодо передачі майна чи сплати певної суми коштів;

- як сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

- як товарна дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства та може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг.

           Об'єктом дослідження виступає облік та аудит розрахунків з покупцями та замовниками на ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр».

 Підприємство створене з метою одержання прибутку від здійснення виробничої та комерційної діяльності. Основним напрямком роботи підприємства є освоєння внутрішнього ринку, забезпечення зростання попиту вітчизняних споживачів конкурентоздатними послугами високого рівня.               На досліджуваному підприємстві основою для ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства є якісний облік розрахунків з покупцями і замовниками та розрахункових операцій.

На прикладі ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр»досліджено організацію обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

         Основою для ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства є якісний облік розрахунків з покупцями і замовниками. Тому актуальним для кожного підприємства є належна організація обліку дебіторської заборгованості, що сприяє посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків та попередженням виникнення безнадійних боргів.

          Раціональна організація контролю за станом розрахунків з фізичними та юридичними особами має на меті укріплення договірної та розрахункової дисципліни, виконання зобов'язань по поставці продукції в зазначеному асортименті та якості, підвищення відповідальності за дотриманням платіжної дисципліни, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості, прискорення оборотності оборотних коштів, покращення фінансового стану підприємства.

         В умовах приведення національної економічної системи України у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами виникає багато проблем, які потребують обґрунтованого розгляду й розв'язання. Однією з таких проблем є удосконалення розрахунків з покупцями та замовниками. Від успішного розв'язання цієї проблеми значною мірою залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства.

           Отже, питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно має велике значення для становлення і нормального функціонування економіки. Тому темою даної дипломної роботи є «Методика і організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками».

          Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних і практичних основ організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по вдосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр».

            Для досягнення поставлених цілей потрібно вирішити такі завдання: 1)   розкриття теоретичних аспектів організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

2)       правове обгрунтування розрахунків з покупцями і замовниками;

3) дати економічну характеристику ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр»;

4)    розглянути документальне оформлення розрахунків з покупцями і замовниками в ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр»;

5)   дослідити  практику організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр»;

6)     запропонувати шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку в ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр».

           Предметом дослідження виступають теоретичні, методичні та практичні питання з обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

           У дипломній роботі використані такі методи дослідження, як: аналіз, аудит, метод порівняння, табличний, наукової абстракції, дедуктивний та індуктивний, облік розрахунків покупець замовник.

РОЗДІЛ 1

 

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

 

 

            1.1.Економічна сутність розрахунків з покупцями та замовниками та нормативно-правова база регулювання їх обліку та аудиту

 

           В умовах сучасної економічної кризи в Україні досить велика кількість підприємств та організацій знаходиться в скрутному становищі, маючи досить велику проблему неплатежів. Однією з головних умов підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності підприємств, що функціонують в умовах ринку, є ефективне управління поточною дебіторською заборгованістю.

          Фінансові результати поточної діяльності підприємства, його імідж як надійного постачальника та покупця багато в чому залежить від ефективного управління поточною дебіторською заборгованістю. Тому актуальним є оперативний аналіз саме цієї частини поточних активів.      Особливе значення набуває аналіз і управління дебіторською заборгованістю для тих підприємств, велика кількість господарських операцій яких полягає в русі грошових коштів, а не матеріальних потоків. Значна частина поточних активів таких підприємств припадає саме на дебіторську заборгованість.           Фінансово-економічна діяльність суб'єктів господарювання в період світової економічної кризи, потребує використання сучасних  підходів до проблем платіжно-розрахункових взаємозв'язків між підприємствами,тому питання аналізу дебіторської заборгованості підприємств України для прийняття управлінських рішень є досить актуальним і потребує детального розгляду.

Основні теоретичні та практичні аспекти  управління дебіторською заборгованістю підприємств висвітлено у працях таких вітчизняних авторів, як Бутинець Ф.Ф., Сурніна К.С., Голов С.Ф., Кузнєцова  С.А., Горбатова Н.А., Іванова Я.С., Пащенко А.Ю., Чумаченко М.Г.,Сопко  В.В. та інші.    За даними Держкомстату України стан дебіторської заборгованості 2002-2008 років за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та установ, які утримуються за рахунок бюджету) має тенденцію до зростання[1]. На 31 грудня 2002 року дебіторська заборгованість складала 239,76 млрд. грн., з неї прострочена - 90,31 млрд. грн. Протягом наступних років відбувався поступовий зріст заборгованості і на  31 грудня 2008 року порівняно з 2007 вона зросла на 39% і досягла 669,52 млрд. грн. Питома вага простроченої заборгованості в сумі всієї дебіторської заборгованості склала 9%. Те, що за один рік дебіторська заборгованість збільшилась у три рази, свідчить про платіжну кризу в Україні, яка проявляється в масовому і систематичному невиконанні підприємствами своїх зобов'язань за розрахунками. Тобто зростає необхідність  своєчасного проведення якісного оперативного аналізу поточної дебіторської заборгованості для розробки і прийняття відповідних рішень щодо її оптимізації та своєчасного погашення.            Інформація про стан розрахунків з дебіторами формується в системі даних бухгалтерського обліку конкретних суб'єктів господарювання. Використання цієї інформації в подальшому для цілей управління дебіторською заборгованістю ускладнюється недосконалістю нормативної бази з цього питання.         Ефективність системи управління дебіторською заборгованістю визначається рівнем контролю стану розрахунків по підприємству; обліку та аудиту співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, так як значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. Для зменшення ризику несплати боргу одним чи кількома дебіторами, необхідно орієнтуватись на більшу кількість споживачів. В практиці економічно розвинутих країн підтвердили свою ефективність системи знижок при оплаті боргу дебітором достроково. В сучасній економічній літературі виділяють такі основні способи оптимізації сум дебіторської заборгованості: залучання установ, які стягують борги, за наявністю документальних підтверджень;  продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії або банку; виставляння рахунку покупцям одразу ж при продажу великої кількості товару; страхування кредитів для захисту від значних збитків з безнадійних боргів; уникання дебіторів з високим ступенем ризику; контролювання співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованостей; формування системи штрафних санкцій за прострочене виконання зобов'язань контрагентами .         Загальна криза неплатежів, яка характерна для сучасної української економіки, та певні глобальні тенденції значно впливають на стан дебіторської заборгованості суб'єктів господарювання в Україні.  Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо налагодження системи розрахунків з дебіторами, поліпшення стану простроченої заборгованості.           Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи застосовуються тільки у науково-дослідних установах, навчальних закладів професійно-технічної освіти.

          Замовник - юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставляння продукції, надання послуг, організовує проведення торгів (тендерів), укладає договори (контракти), контролює виконані роботи, надані послуги, приймає закінчені роботи (рис.1.1).

 

                                                                                                         

                   

           Рис.1.1.  Взаємовідносини між покупцями  та замовниками

           У процесі  діяльності підприємства здійснюються роботи , послуги різним організаціям, іншим покупцям і замовникам.

          Розрахунки за виконані роботи, порядок здійснення яких визначає договір (контракт), можуть бути проведені повністю за виконані роботи за контрактом (угодою) або частково, шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси, окремі види робіт і послуг, конструктивні елементи).     Крім того, замовник може переказати підрядникові передбачені угодою аванси — грошові кошти або інші активи, отримані підрядником у рахунок оплати робіт, що виконуватимуться за контрактом. Підрядник може пред’являти замовникові для оплати проміжні рахунки за виконані роботи за  контрактом.          Оформлення наданих послуг здійснюється залежно від встановленої між сторонами форми розрахунків: актом приймання виконаних робіт по виконаним (ф. № КБ-2) або довідкою про вартість виконаних робіт та комплексні роботи (типова форма № 3).       Оплату робіт здійснюють на підставі підписаних замовником довідок про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за формою № КБ-3 або актів приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, у яких зазначають вартість завершених технологічних етапів і комплексів робіт.

          Несвоєчасне одержання грошових коштів за надання послуг, призводить до труднощів у веденні діяльності підприємства. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися на підприємство. З метою контролю та підтвердження сум заборгованості проводять інвентаризацію розрахунків. При інвентаризації підприємства кредитори повинні передати окремим дебіторам відомості про стан заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів від дня одержання виписок підтвердити суму заборгованості або ж заявити свої заперечення. Тому у бухгалтерському обліку підприємств обліку дебіторської заборгованості приділяється багато уваги. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторської заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення і відображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.

          Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма підприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід з урахуванням правил, встановлених іншими П(С)БО.

            Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

           Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

           Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

           Факторинг — вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

          Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

          Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання покупцем послуг за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів підряду.

           З наведеного випливає, що відображати в Балансі та інших формах звітності підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує імовірність її погашення, внаслідок чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.