Методика і організаціяобліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

           Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі. Розрізняють поточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає вході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І "Необоротні активи" за статтею "Довгострокова дебіторська заборгованість", а короткострокова — у розділі II "Оборотні активи" за статтями "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками", "Інша поточна дебіторська заборгованість".

          Поточна дебіторська заборгованість за  роботи, послуги визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації  товарів, робіт і послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу за  роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за  роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.

           Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається із суми заборгованості покупців і замовників за  виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності.

           Здійснюючи свою науково-виробничу діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення.

           Встановлення господарських відносин підприємства з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

            Під зобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

          На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

           Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони — обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.

           Тому правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за  надані послуги.

           Затримання оплати за несвоєчасне надходження коштів за надані послуги призводить до фінансових труднощів підприємства.

          Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Завданнями  бухгалтерського обліку розрахункових  операцій є:

- дотримання  встановлених правил розрахункових  відносин;

- своєчасність  розрахунків і запобігання випадкам  прострочення сплати дебіторської  заборгованості;

-періодична  звірка даних бухгалтерського  обліку безпосередньо з дебіторами;

-правильне  і своєчасне документальне оформлення  розрахункових операцій, їх відображення  в регістрах бухгалтерського  обліку;

-своєчасне  і достовірне ведення аналітичного  і синтетичного обліку розрахунків;

-своєчасне  відображення розрахункових операцій  у податковому обліку;

-своєчасне  взаємне звіряння розрахунків  з дебіторами і кредиторами;

-недопущення  нереальної дебіторської і кредиторської  заборгованості.

          Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

          Безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачений порядок безакцептного списання коштів.

            Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки у межах коштів, наявних на рахунку клієнта.

           Кошти підприємства підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установленого банком ліміту.

           Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням установлених форм розрахункових документів:

- платіжних  доручень;

- платіжних  вимог-доручень;

- розрахункового  чека;

- платіжної вимоги;

- акредитива.

           Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

           Кожен з документів повинен бути заповнений відповідним чином і засвідчений підписами і печаткою.

           На підставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР "Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР" встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

           Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту виконання робіт, надання послуг або з моменту здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.

            Якщо умовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовної давності починається з:

а) дати надходження  коштів на поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товари замовникові не відвантажені, роботи не виконані);

б) дати надання  послуг (якщо оплата від замовника (покупця) не надходила);

в) дати оприбуткування відображення в бухгалтерському  обліку виконаних робіт, наданих  послуг підприємством-замовником (якщо оплата не здійснена).

           Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

           Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

           Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

           Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

           Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

           Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

            Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

           Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — сума поточної заборгованості за роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

           Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

           Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності — обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

            Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

           Поточна дебіторська заборгованість за  послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації  робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

           Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від послуг в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати послуги і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю послуги передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

           Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

           Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.

            Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

          Для здійснення розрахунків можуть використовуватися акредитивна, інкасова, вексельна їх форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками і з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді. 
         Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних   інструментів у формі: 
- меморіального ордера;               - платіжного доручення; 
- платіжної   вимоги-доручення; 
- акредитива; 
- чека; 
- платіжної вимоги. 
            Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка його оформила. 
            Порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами, визначає Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21. 12. 2000 р. № 2181-Ш. 
            Безготівкові розрахункові документи виписують з використанням технічних засобів під копіювальний папір у двох примірниках, платіжні вимоги  в трьох примірниках.  

             Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні" передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

           Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.