Методика і організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

Отже, видно, що за 2011 року від фінансово-господарської діяльності отримано прибуток 128426 тис. грн.

Основною причиною отриманих збитків є заготівля сировини по цінам, які значно перевищують затверджені. Середня собівартість переробленої сировини до 1 вересня складає 1496,5 грн. Зважаючи на отриманий прибуток, підприємство має стабільний фінансовий стан, відсутня прострочена кредиторська заборгованість, своєчасно розраховується з бюджетом та позабюджетними фондами, а також своєчасно погашає кредити та відсотки за користуванням кредитом, у обслуговуючому банку відсутні претензії до розрахункового рахунку. Також відсутня податкова застава на майно дочірнього підприємства.

Стабільність обсягів виробництва та фінансовий стан підприємства залежить від виконання плану постачання сировини до цехів, граничних цін на готову продукцію, закупівельних цін на сировину, а також виконання графіка реалізації готової продукції ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Фінансовий стан підприємства в 2012 році буде залежати, в основному, від виконання графіка реалізації готової продукції ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1. Методика обліку  процесу реалізації готової продукції

Готова продукція на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» із виробництва оформлюється прибутковою накладною і передається на склад. На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на Картках складського обліку. В Картках складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки.

На підставі накладних, що виписуються у двох примірниках, складається Відомість випуску  продукції. Наприкінці місяця обов'язковою  умовою є облік готової продукції  за фактичною собівартістю, яка визначається за даними аналітичного обліку витрат на виробництво. Зі складу до бухгалтерії  передаються прибуткові та витратні документи за реєстром під розписку бухгалтеру.

Для контролю наявності та руху готової продукції здійснюється інвентаризація. Процес проведення інвентаризації готової продукції передбачає:

• переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення продукції у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду продукції до іншого;
• інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажену продукцію, що перебуває на складах інших підприємств;
• кількість продукції, що зберігається в непошкодженій упаковці, може визначитися на підставі документів приобов'язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей [38, с.549].

При проведенні інвентаризації продукції одночасно перевіряють  наявність тари за видами.

Оцінка готової продукції при її продажу (чи реалізації) залежить від облікової політики підприємства.

При цьому використовується метод визначений в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за середньозваженою собівартістю.

Визначення середньозваженої собівартості на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці.

Для правильного відображення в обліку вартісних параметрів (характеристик) продукції  на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» роблять калькуляційні розрахунки визначення її фактичної виробничої собівартості.

Фактична виробнича собівартість продукції визначається для різних потреб: фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, ефективності технологічних та організаційних рішень, установлення раціональності затрат тощо.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції є сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру - кількісної та якісно.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової  продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція».

За дебетом рахунку 26 «Готова  продукція» відображається надходження  готової продукції з власного виробництва. Сума відхилень фактичної  виробничої собівартості готової продукції  від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом рахунку90 «Собівартість реалізації» [37, с.222].

Передача готової продукції на склад із виробництва здійснюється бухгалтерським проведенням:

Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво».

Протягом місяця продукція  передається на склад за обліковими цінами. Після визначення собівартості продукції здійснюється коригування  її вартості. Якщо фактична собівартість виявилась більшою за облікові ціни, робиться допроведення, якщо менше - сторнування дебету рахунку 26 «Готова продукція» і кредиту рахунку 23 «Виробництво».

Виробнича собівартість продукції  визначається за даними рахунка 23 «Виробництво», в дебеті якого на протязі місяця накопичуються виробничі витрати.

Протягом, місяця прямі витрати  списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво»:

Д-т 23 «Виробництво» К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою», 65 «Розрахунки за страхування», 20 «Виробничі запаси», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та інших залежно від виду витрат.

Загальновиробничі витрати  відображаються за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою», 65 «Розрахунки за страхування», 20 «Виробничі запаси», 13 «Знос (амортизація) необоротних  активів», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»…

Адміністративні та інші витрати  відображаються за дебетом відповідних  рахунків:

Д-т 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати  операційної діяльності» К-т 661 «Розрахунки  за заробітною платою», 65 «Розрахунки  за страхування», 20 «Виробничі запаси», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 641 «Розрахунки за податками»...

У кінці звітного періоду  загальновиробничі витрати списуються:

розподілені Д-т 23 «Виробництво»  К-т 91 «Загальновиробничі витрати»;

нерозподілені Д-т 90 «Собівартість реалізації»  К-т 91 «Загальновиробничі витрати».

Адміністративні та інші витрати  списуються безпосередньо в дебет  рахунку фінансових результатів (791 «Результат операційної діяльності»):

Д-т 791«Результат операційної  діяльності» К-т 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші  витрати операційної діяльності».

З кредиту рахунку 23 «Виробництво»  готова продукція при передачі її на склад із виробництва списується в дебет рахунку 26 «Готова продукція»:

Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво».

Дебетове  сальдо рахунку 23 «Виробництво» відображається в розділі 2 активу балансу (рядок  120) як незавершене виробництво.

Калькулювання виробничої собівартості здійснюється за такими статтями витрат на виробництво:

• сировина та матеріали;
• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, послуги сторонніх підприємств;
• паливо й енергія на технологічні цілі;
• зворотні відходи (вираховуються):
• основна заробітна плата;
• додаткова заробітна плата;
• відрахування на соціальне страхування;
• витрати на утримання та експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт):
• загальновиробничі витрати;
• втрати від браку;
• інші виробничі витрати;

попутна продукція (вираховується).

Усі наведені вище витрати  розподіляються на відповідні об'єкти витрат згідно з діючими нормами  витрачання матеріалів, затрат праці  тощо.

За вибором об'єкта калькулювання розрізняють такі методи калькулювання;

• позамовний;
• попередільний.

На ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» використовують позамовний метод калькулювання. При цьому  методі об'єктом калькулювання є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції;

Одним із основних завдань цінового обліку готової  продукції є приведення різної продукції  промисловості до єдиного виразу: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції  як одиничних виробничих одиниць  так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по різних видах продукції і полягає  основне завдання оцінки продукції.

Оцінка готової продукції при її продажі залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в  бухгалтерському обліку на досліджуваному  підприємстві ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартість (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції).

Майбутній прибуток підприємства створюється в основному на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним способом його отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економічного витрачання сировини і матеріалів, підвищення продуктивності і зниження трудових витрат.

Як вже було вище зазначено,  готова продукція повинна оцінюватись  у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю. Але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик.

Собівартість  реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. [26, ст. 166]

Для визначення фактичної  виробничої собівартості використовується формула:

Фв/с = НВп + В –НВ                                                                   (2.1)

де, Фв/c – фактична виробнича собівартість виготовленої за звітний місяць продукції;

НВп – незавершене виробництво на початок звітного місяця;

В – витрати за місяць;

НВк – незавершене виробництво на кінець звітного місяця.

2.2. Організація обліку процесу реалізації готової продукції

Організація на підприємстві бухгалтерського обліку готової  продукції та її реалізації здійснюється у відповідності з обліковою  політикою підприємства та із законодавчими  та нормативними документами, а саме:

-  Закон України «Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» від 16.07.99р.  №996/ХХ ХІV. Цей Закон визначає  правові засади, регулювання, організації,  ведення бухгалтерського обліку  та складання фінансової звітності;

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку № 2 «Баланс», затверджено  Наказом Міністерства фінансів  України від 31.03.1999 №87;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 (зі змінами від 31.05.2011 р. № 664);

- Інструкція про застосування  Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, затверджений наказом  Міністерства фінансів України  від 30.11.1999 р. №291 (зі змінами  від 31.05.2011 р. № 664), та інше.

Організація бухгалтерського  обліку на підприємстві включає ряд  елементів: систему документування операцій за допомогою відповідних  форм первинного обліку; документообіг  у відповідності з графіком виконання  облікових робіт; організаційну  структуру облікового процесу і  розподіл службових обов'язків в  бухгалтерії; організацію зберігання бухгалтерської документації і регістрів. Система документування здійснюваних господарських операцій є найважливішою  складовою частиною організації  бухгалтерського обліку. Для віддзеркалення інформації про здійснювані господарські операції в регістрах бухгалтерського  обліку застосовуються різні первинні документи. Вони повинні містити  достовірні дані і своєчасно оформлюватись. [34, с. 412].

Первинні документи для  надання їм юридичної сили повинні  мати наступні обов'язкові реквізити: найменування документа (форми); код  форми; дата складання; зміст господарської  операції; вимірники господарської  операції (у кількісному і вартісному виразі); найменування посадовців, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи і їх розшифровки. Записи в первинних документах повинні  проводитися чорнилом, кульковими ручками, за допомогою засобів механізації [25, с. 56].