Методика і організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

- купівля на ринку засобів  виробництва і робочої сили (стадія обігу), де Г- гроші; Т - товар; РС - робоча сила; ЗВ - засоби виробництва [79, с.173].

• Друга стадія: ...В...Т' - стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т - обсяг товару з такими витратами, що дають можливість одержати прибуток. На цій стадії продуктивний капітал перетворюється на товарний (Т') [56, с.308].
• Третя стадія кругообігу: Т' - Г' - стадія реалізації виробленої продукції тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку [87, с.212].

  До готової продукції належить продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає стандартам або технічним умовам, прийнята службою технічного контролю, забезпечена сертифікатом, здана на склад або замовнику, оформлена актом приймання або іншими документами. Готова продукція є результатом виробничої діяльності підприємства, яка характеризується показниками: кількісними одиницями виміру і якісними – наприклад сортом.

             Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» та  методичним вказівкам по його застосуванню готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу, технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів у випадках, встановлених законодавством.

 З точки зору обліку готова продукція – це вироби, які відповідають певним стандартам і прийняті на склад або передані замовнику. І економічна теорія, і теорія бухгалтерського обліку дають ідентичне тлумачення поняття «готова продукція».

Класифікація готової продукції  за її характером

       При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю (рис. 1.3).

 

За формою – уречевлена, результати виконаних робіт, наданих послуг.

За ступенем готовності – готова, напівфабрикати, неготова.

За технологічною  складністю – проста, складна.

Рис. 1.3.  Класифікація готової продукції за її характером

 

 

За технологічною складністю продукцію  поділяють на просту і складну. При  цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна  та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри  визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. Наприклад, супутньою продукцією під час вироблення столу є полички. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам.

Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних  виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат. Наприклад, побічною продукцією під час виготовлення яблучного соку є жмих. Він не призначений для подальшої обробки але реалізовується як корм для тварин.

Якщо  ця продукція не має натуральних параметрів —  робота (монтаж) або послуга (транспортні  послуги), то в бухгалтерському обліку випуск рівнозначний передачі продукції  замовнику, і відображається як показано на рис. 1.4

Кредит

Кредит

Дебет

Дебет

                  Рахунокобліку                                         Рахунок обліку продажу

                     виробництва                                         (реалізація). Відвантажені 

                                                                                         продукти, товари

                                                          а). щоденно

                                                  за контрактними цінами

                                                        б). раз на місяць

                                                     різниця (відхилення)

                                                            (“+”);(“–”)

Розрахунок фактичної виробни-чої  собівартості  готової продук-ції  калькуляція)

Акт виконаних робіт (послуг)

 

 

 

 

Рис.1.4. Схема обліку випуску готової продукції, що не має кількісних та якісних характеристик і яку не здають на склад

 

Коли продукція є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний  випуск (передача замовнику) відображається записом, наведеним на рис. 1.5.

Дебет

Кредит

Кредит

Дебет

                     Рахунок обліку                                                                Рахунок обліку

                        виробництва                                          продажу (реалізації)

                                             фактична собівартість

 

Акт виконаних робіт або здачі  продукції

 

 

 

Рис 1.5.  Схема обліку випуску унікальної готової продукції

Відпуск продукції покупцю  оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням  номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць  виміру, кількості, оптової ціни і  вартості.

Усі затрати на виробництво, включаються до собівартості окремих  видів продукції (робіт, послуг) або  груп однорідної продукції, тобто формують об'єкт обліку витрат. Собівартість продукції розраховують за калькуляційними  елементами — статтями затрат. Статті затрат — можуть бути фінансовими  та галузевими. У фінансовій калькуляції  є дві статті — прямі затрати  та непрямі — накладні затрати. Широким  є галузевий, а точніше виробничий аспект побудови собівартості.

Собівартість готової  продукції класифікується за  наступними ознаками:

1. За складом  витрат:

Технологічна – включає  прямі витрати на робочому місці, ділянці; характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних  операцій, на виготовлення окремих  деталей, вузлів тощо. При порівнянні собівартості окремих деталей можна  прийняти рішення щодо власного виробництва  чи придбання деталей у постачальника.

Виробнича – технологічна собівартість збільшена на суму витрат, пов’язаних з управлінням виробничими  підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції.

Повна – виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних та витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які  пов’язані як з виробництвом, так  і з реалізацією продукції.

2. За ступенем  узагальнення даних:

Індивідуальна – характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції.

Фірмова – включає витрати  на виробництво та реалізацію продукції  по групі підприємств, які входять  до об’єднання, фірми, тресту.

Середньогалузева – характеризує середні по галузі витрати на виробництво  даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних собівартостей підприємств  галузі.

3. За ознакою  часу:

Планова – включаються  максимально допустимі витрати  підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний  період.

Фактична – характеризує розмір фактично витрачених засобів  на випущену продукцію [12].

Так, за способом розрахунку та сферою використання в управлінні виробництвом  розрізняють такі види собівартості:

Нормативна – яка розраховується за поточними тобто діючими нормами  використання ресурсів.

Планово-розрахункова –  на основі планових норм і нормативів.

Фактична – та, що відображає витрати, що склалися у звітному періоді  на виробництво та збут продукції [18].

П(С)БО 16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової  продукції:

1) собівартість реалізованої  продукції;

       2) виробнича собівартість продукції.

Щомісяця звіряють дані облікових  реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а також виконання обов'язків за поставками продукції споживачам. Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції на підставі звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку – у відомостях В – 2, В – 3, В – 6, В – 7 [14, c. 423].

1.2 Нормативно – правове регулювання обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

Одним з найважливіших  питань обліку наявності, руху та реалізації готової продукції на підприємстві являється нормативне регулювання.

На даний момент в Україні  сформована чотирьохрівнева система  нормативного регулювання бухгалтерського  обліку витрат на виробництво і калькулювання  собівартості продукції, кожний з яких певним чином впливає 

на облік. Схематично модель регулювання представлена на ( Рис. 1.6.)

І рівень:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні ”

 

 

 

ІІ рівень:

Система національних положень (стандартів) з бухгалтерського обліку

 

 

ІІІ рівень:

Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції 

 

 

ІV рівень:

Внутрішні робочі документи, самостійно розроблені підприємством

 

 

 

Характеристика основних елементів чотирьохрівневої системи нормативного регулювання:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із останніми змінами станом на 17.06.2011 р.) цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.  Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями)Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

3. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями).Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

4. Податковий кодекс України № 2755-VI  від 02.12.2010 р. Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

          5. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку" (з останніми змінами від 31.05.2011 р.) активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій.