Методика і організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

ВСТУП

Нові економічні відносини  проникають у всі сфери господарської  діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові  відносини, в цих умовах у підприємств  виникає необхідність активніше  використовувати бухгалтерський облік, аудит і економічний аналіз, щоб  контролювати та удосконалювати свою роботу.

Актуальність  обраної теми дипломної роботи тісно пов’язана з проблемами переходу суб’єктів господарювання до нової системи обліку, а також в тому, що організація обліку наявності та руху готової продукції є однією з основних стадій  діяльності підприємства.

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з обліку наявності та руху готової продукції. Наявність та рух готової продукції  – проміжна ланка  діяльності підприємства, кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Дуже багато підприємств  України займаються виробничою діяльністю, до їх складу відноситься і досліджуване  Дочірнє Підприємство «Деражнянський плодоконсервний завод обласної споживчої спілки», далі ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Об’єктом  дослідження є фінансово - господарська діяльність ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС»,  щодо переробки овочів та фруктів і виготовлення плодоовочевих консервів.

Дане підприємство є базовим для написання дипломної  роботи на тему: «Методика та організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції».

Предметом дослідження є – методика та організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції».

 Мета роботи – поглиблення і систематизація теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо предмету дослідження.

Для досягнення поставленої  мети визначені наступні основні завдання:

• висвітлити економічну  суть готової продукції;
• охарактеризувати нормативно-правову базу щодо організації обліку реалізації готової продукції;
• розкрити організаційно-методичні аспекти обліку;
• надати організаційно-економічну  характеристику ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» та специфіку його діяльності щодо готової продукції;
• критично оцінити фактичний стан організації та методики обліку готової продукції на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС»;
• висвітлити комп’ютеризацію облікового процесу реалізації готової продукції;
• проаналізувати готову продукцію на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Головними  джерелами  при написанні дипломної роботи слугували нормативно-правові акти,  первинні документи, регістри, звітність, які використовуються в ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Методи дослідження. У роботі було використано загальнонаукові та специфічні методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

1.1Економічна сутність  готової продукції та її реалізації

 Товар і гроші виникли в глибоку давнину і обслуговували різні суспільні системи. Однак у міру розвитку виробництва і обміну товар починає ставати однією з  економічних складових. У всі часи вчені прагнули зрозуміти сутність товарних відносин, закони, які ними керують.

Маркс писав, що історично  погляди грецьких вчених утворюють  теоретичні вихідні пункти сучасної науки. Визначне місце в цьому  відношенні належить Арістотелю з його розумінням необхідності обміну продуктами праці, хоча він і залишався прихильником натурального господарства [16, с.134].

У середні ХVIII століття рівність товарів трактувалося з теолого-етичної  точки зору, тому тільки в подальшому, коли ідеологи буржуазії в боротьбі проти феодалізму стали розробляти економічну науку і звернулися до аналізу виробництва, теорія товару поступово отримала свій подальший  розвиток. Меркантилістська теорія, що виникла на зорі капіталізму, не могла  дати вірного вирішення проблеми. Меркантилісти вважали, що джерелом багатства є не виробництво, а  лише процес обігу, гроші. Родоначальником  буржуазної класичної політичної економії є Вільям Петі. Фізіократи на відміну  про меркантилістів стверджували, що джерелом багатства є сільське господарство, в якому створюється «чистий  продукт» – надлишок продукту природи  зверхпокладених  витрат. Визнаючи лише сільськогосподарську працю творцем  «чистого доходу», фізіократи, по суті, вважали, що вартість виростає з землі. Буржуазна класична теорія отримала своє завершення в працях Адама Сміта  і Рікардо. І Сміт, і Рікардо  не досліджували історичного процесу  розвитку обміну і вважали капіталізм вічним, природним явищем. У результаті обміну товарів трактувався буржуазними  економістами як позаісторичне, вічне  явище, зумовлене природою людини. Тільки Маркс зумів підвести науковий підхід до економічної теорії [16, с.154].

Основні загальноекономічні підходи до визначення товарного  виробництва наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Вчений	Відношення до товару та його вартості
1	2
Арістотель	У своїх роботах  прийшов до геніального для його часу висновку: якщо один товар обмінюється  на інший, то це значить, що вони рівні. Але він не зміг з'ясувати, що лежить в основі рівності товарів
Вільям Петті	Вважав, що джерелом багатства є не виробництво, а  лише процес обігу, гроші. Він встановив, що вартість товарів визначається порівняльним кількістю витраченого на них  праці. Він помилково вважав, що вартість створюється лише працею, витраченим на виробництво грошового товару (срібло), а інші види праці створюють  вартість лише внаслідок обміну їх продукту на гроші
Адам Сміт	Висунув положення, що в будь-якій галузі виробництва  всяка праця створює вартість. Але він був непослідовний. Поряд  з трудовою теорією вартості ми знаходимо  у Сміта визначення вартості як вартості праці, що купується за даний товар, і як суми доходів робітників і  капіталістів
Карл Маркс	Довів, що для  пізнання законів товарного виробництва  треба аналізувати умови матеріального  життя суспільства, умови виробництва  матеріальних благ

 

Центральною категорією теорії товарного виробництва і теорії вартості як її складовою є товар, якому історично і логічно  передує категорія «благо». Благо  це все те, що містить в собі певний позитивний сенс, предмет, явище, продукт  праці, що задовольняє певну людську  потребу і відповідає інтересам, цілям, бажанням суспільства. Для розуміння  благ велике значення має їх класифікація. Існує багато критеріїв, на основі яких виділяють різні групи (види) благ [16, с.142].

Особливе значення має  поділ благ на економічні та неекономічні.  
Найбільш поширеним є наступний підрозділ благ:

 

 

 

 

Економічні  ( ті які являються  об’єктом чи результатом економічної  діяльності, тобто які можна отримати в обмеженій кількості, порівняно  з задоволеним бажанням)

Матеріальні  (натуральні дари природи, продукти виробництва, деколи відносять  і відношення до присвоєння матеріальних благ)

 

Не економічні  (надаються природою без допомоги прикладення зусиль людини)

Не матеріальні  (це блага які  впливають на розвиток  здібностей людини, вони створюються в невиробничій сфері)

Благо

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Класифікація поняття  «благо» з економічної точки  зору

Товарна продукція

          Специфічною формою економічного  блага є товар. Таким чином,  товар – це специфічне економічне  благо, створене для обміну. За  визначенням К. Маркса: «товар  є перш за все зовнішній  предмет, річ, яка завдяки своїм  властивостям задовольняє будь-які  людські потреби. Природа цих  потреб - породжуються вони шлунком  або фантазією – нічого не  змінює в справі». Фрідріх Енгельс  також зазначав, що «для того  щоб стати товаром, продукт  має бути переданий у руки  того, кому він служить як споживча  вартість, за допомогою обміну».  Звідси ми бачимо, що товар  – це не що інше, як продукт  праці, призначений для обміну.  Готова продукція є складовою товарної (рис.1. 2).

                                          Товарна продукція

Готова продукція

Роботи виробничого характеру  за замовленнями, за межами основної діяльності

Продукти допоміжних цехів  які випускаються за умов звичайної  господарської діяльності

Напівфабрикати, які випускаються за умов звичайної господарської  діяльності.

 

Готові вироби, які випускаються за умов звичайної господарської  діяльності.

 

Товарна продукція

Товарна продукція

 

 

 

 

           Готова продукція – це та продукція, яка є причиною виникнення комерційних відносин між економічними суб'єктами, громадянами.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить наступні стадії:

1. Випуск продукції з виробництва і здача її на склад.
2. Зберігання продукції на складах підприємства.
3. Відпуск продукції місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям.
4. Відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції.
5. Реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

На кошти, отримані від  реалізації продукції, підприємство купує  потрібні предмети праці, які, у свою чергу, здійснюють новий кругообіг.

У складі оборотних засобів, що перебувають у сфері виробництва, найбільша частка припадає на запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин для ремонту тощо. У промисловості вони становлять більше ніж половину матеріальних цінностей.

Галузі, які випускають предмети споживання, утворюють так звану  групу «Б». До них належать: легка  і харчова промисловість, агропромисловий  комплекс тощо.

Галузі, що виробляють засоби виробництва, належать до групи «А». Це - машинобудування, металообробна  промисловість, чорна і кольорова  металургія, електро-, теплоенергетика, хімічна промисловість тощо. Деякі  галузі промисловості (добувна, обробна) крім засобів виробництва виготовляють також предмети споживання.

Після виробництва настає стадія обміну.

Така сама ситуація і з  продуктами, що виробляються на підприємствах  групи «Б». І одяг, і взуття, і  продукти харчування мають бути реалізовані, щоб на одержані гроші можна було придбати необхідні для життєдіяльності  людей, які працюють на підприємстві, предмети споживання, а також засоби виробництва, потрібні для продовження виробничого процесу цього підприємства.

Після реалізації певного  продукту працівники підприємства одержують  заробітну плату, а його власники - доход. Наймані працівники можуть використати заробітну плату  для придбання предметів споживання, а також певних цінних паперів (акцій, облігацій). Таким чином, стадія розподілу  змінюється стадією обміну.

І лише після цього настає кінцева стадія руху продукту - споживання, тобто продукти харчування - з'їдають, взуття та одяг - носять, телевізор-дивляться, книжки - читають тощо.

У зв'язку з цим суспільству  важливо забезпечити рух продукту, який сприяв би вирішенню таких економічних  завдань:

• зростання обсягів виробництва, виробництво нових благ, послуг, а також поліпшення їхньої якості;
• стимулювання підвищення ефективності виробництва через розподіл;
• забезпечення розвитку ринкових відносин і соціальної справедливою і шляхом обміну;

відповідність споживання раціональним нормам сприяння всебічному розвитку людини [62, 10].

Існують три стадії кругообігу фондів:

• Перша стадія:

Г - Т (РС + ЗВ)                                                                                      (1.1)