Аудит фінансових результатів діяльності підприємства

проводиться аудит: 

інших фінансових доходів - дивіденди, відсотки отримані від фінансових інвестицій;

"Доход від участі  в капіталі" - включає доход  отриманий від інвестицій у  дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом  участі в капіталі;

"Інші доходи" - включають  доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

прибуток до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат (збитків). 

Податок на прибуток визначається згідно з ПБО 17 "Податок на прибуток" та згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно проводиться порівняння (контроль) з декларацією про прибуток підприємства.

Аудит фінансового стану підприємства проводяться за даними певних груп економічних показників, які дають загальну оцінку фінансового стану підприємства, прибутковості його діяльності і довгострокової платоспроможності. 

При цьому застосовують методи:

аналіз за допомогою коефіцієнтів;

аналіз на підставі результатів попередніх років; 

аналіз на підставі даних галузевих показників; 

Аналіз за допомогою  коефіцієнтів дозволяє виявити як: ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність, становище на ринку  цінних паперів. 

У фінансовому  аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

При визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Основні показники  рентабельності, наведені в табл. 2.6 розраховуються за вихідними даними фінансової звітності.

Коефіцієнт  рентабельності активів дає найбільше  уявлення про співвідношення отриманого прибутку і використаних економічних  ресурсів – матеріальних, нематеріальних, фінансових.

РА = сума прибутку / активи = П / А    (2.6)

На ТОВ «ХХХ» коефіцієнт рентабельності активів  у попередньому періоді становив 0,13, а у звітному  він знизився на 0,09. Тобто ефективність використання  всього  наявного майна у звітному періоді знизилась.

 

Таблиця 2.6

Коефіцієнти рентабельності ТОВ «ХХХ» за 2006-2008 рр.

 

Показники	Період			Абсолютне відхилення
	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2007/2006	2008/2007	2008/2006
1. Чистий прибуток, тис. грн.	173,2	207,8	94,6	34,6	-113,2	-78,6
2. Виручка від реалізації, тис.  грн.	1949,9	2339,9	3180,7	390	840,8	1230,8
3. Собівартість, тис. грн.	1348,6	1618,3	2334,7	269,7	716,4	986,1
4. Власний капітал, тис. грн.	515,7	505,4	545,4	-10,3	40	29,7
5. Всього активів, тис. грн.	1607,9	1575,7	2140,3	-32,2	564,6	532,4
6. Необоротні активи, тис. грн.	63,3	62	70,8	-1,3	8,8	7,5
Продовження таблиці 2.6
7.Оборотні активи, тис. грн.	1544,6	1513,7	2069,5	-30,9	555,8	524,9
8.Коефіцієнт рентабельності  реалізації	0,09	0,09	0,03	0	-0,06	-0,1
9. Коефіцієнт рентабельності  влас. капіталу	0,34	0,41	0,17	0,07	-0,24	-0,2
10. Коефіцієнт рентабельності  активів	0,11	0,13	0,04	0,02	-0,09	-0,1
11. Коефіцієнт рентабельності  витрат	0,13	0,13	0,04	0	-0,09	-0,1

 

Регулювати  рентабельність активів можна через  вплив на рентабельність продукції  та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити не можливо, то, збільшуючи оборотність залучених ресурсів, збільшують рентабельність активів.

Коефіцієнт  рентабельності власного капіталу визначається:

РВК =  сума прибутку / власний капітал = П / ВК      (2.7) 

Цей показник показує віддачу на вкладений  капітал, він дає змогу порівняти  фактичний рівень прибутку на вкладений  капітал.

Рентабельність  власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовіддачі і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність).

У попередньому періоді цей показник був вищий  на 0,24 ніж  у звітному. Рентабельність власного капіталу та ефективність вкладення  коштів у це підприємство знизились. 

          На рентабельність власного капіталу вплинуло збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

Коефіцієнт  рентабельності затрат визначається:

РЗ = сума прибутку / собівартість = П / С                      (2.8) 

Він характеризує ефективність витрат, пов’язаних із виготовленням  продукції та її збутом. У звітному періоді цей коефіцієнт знизився на 0,09, це зумовлено збільшенням  матеріальних витрат, витрат на оплату праці, а особливо збільшенням собівартості продукції на 716,4.

Коефіцієнт  рентабельності реалізації продукції  визначається:

РР = сума прибутку /виручка від реалізації = П / РП           (2.9)

Як бачимо на нашому підприємстві рентабельність реалізації також зменшилась у звітному періоді на 0,06. Як бачимо виручка від реалізованої продукції збільшилась, завдяки підвищенню цін. Водночас збільшення собівартості зменшило рентабельність реалізації.

Завдяки підвищенню цін  (при стабільній собівартості) рентабельність можна збільшити, і навпаки, збільшення собівартості (за умов стабільних цін реалізації) призведе до зменшення рентабельності. 

Усі підприємства зацікавлені у більш ефективному  використанні своїх економічних  ресурсів і підвищенні коефіцієнтів рентабельності, в першу чергу коефіцієнта рентабельності активів.  Так по нашому підприємству відбувається загальне зменшення рентабельності. Це відбулося за рахунок збільшення собівартості продукції,  матеріальних затрат,  витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи, збільшилась частка позикових коштів.

Якщо під  впливом конкуренції коефіцієнт рентабельності активів перестає зростати, підприємство постає перед дилемою, що для нього важливіше: рівень рентабельності реалізації продукції чи рівень оборотності його активів. Для розв’язання цієї дилеми застосовується так звана модель Дюпона, яка має такий вигляд:

                                 РА = (П / ОРП) * ( ОРП / А)                              (2.10)

де РА   -  коефіцієнт рентабельності використаних активів;

П -  сума прибутку, отриманого за певний період;

ОРП -  загальний обсяг  продукції, реалізованої за певний період;

А -  середньозважена  загальна сума активів підприємства за період

РА = (94,6 / 204) * (204 / 1858) = 0,05

Якщо підприємство свідомо  йде на зниження цін на свою продукцію (тобто на зменшення коефіцієнта  рентабельності її реалізації) і за цей рахунок значно підвищує обсяг  її реалізації, воно може забезпечити  в певних випадках зростання коефіцієнту  рентабельності активів.

Результати проведеного  аудиту фінансових результатів  оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Метою складання аудиторського  висновку є надання висновку аудитором  про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб’єкта.

Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність  господарюючого суб’єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також  можлива відмова від надання  висновку про фінансову звітність  підприємства.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

аудитор одержав всю  інформацію і пояснення, необхідні  для досягнення мети аудиту;

надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ  на підприємстві;

наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;

фінансова звітність  складена на основі дійсних облікових  даних й не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність  складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов  порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він  фіксує це в аналітичній частині  аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість  або незгода є підставою для  відмови від надання позитивного  висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

У всіх випадках, коли аудитор складає  висновок, який відрізняється від  позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має  можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

Окрім основних видів  аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб’єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:

заголовок аудиторського  висновку — говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;

вступ — міститься  інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності  покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

масштаб перевірки —  цей розділ дає впевненість користувача  у тому, що аудиторська перевірка  здійснена у відповідності з  вимогами діючого законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;