Аудит фінансових результатів діяльності підприємства

ЗМІСТ

                                                                                                                             Стор.

 

 

ВСТУП

 

 

На сучасному етапі  економічного розвитку України в  умовах реальної самостійності суб'єктів господарювання все більшого значення набуває реалізація принципів самоокупності та самофінансування. Основним фактором їхньої реалізації є формування достатнього розміру фінансових результатів, які одночасно завершують цикл діяльності підприємства та виступають необхідною умовою наступного циклу. Провідна роль фінансових результатів полягає в тому, що вони забезпечують зміцнення бюджету держави, сприяють інвестиційній привабливості, діловій активності підприємств у виробничій і фінансовій сферах.

Ключовим завданням  управління фінансами підприємства є досягнення та подальше забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах. При цьому вважається, що фінансово-господарська діяльність підприємства має забезпечувати приріст добробуту його власників. Досягти цього неможливо без адекватного вирішення у повсякденній роботі сукупності питань управління фінансовими результатами. Так, забезпечення ефективності фінансового менеджменту на конкретному підприємстві передбачає обґрунтування, формування та реалізацію адекватної моделі управління фінансовими результатами як цілісної системи прогнозування, планування і контролю за процесами формування та розподілу прибутку підприємства в процесі здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Все це зумовлює необхідність  поглибленого дослідження теоретичних засад  формування та розподілу  фінансових результатів,  їх впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення. На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обґрунтування рекомендацій щодо активізації ролі фінансових результатів в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.  

Актуальність проблем підвищення ефективності формування фінансових результатів зумовили вибір теми магістерської роботи, мету, завдання та напрямки дослідження.

Різні аспекти аналізу та аудиту фінансових результатів досліджували такі зарубіжні вчені - економісти:  Долан Е. Дж., Бернстайн Л.А., Друкер П.,  Робертс Дж., Брігхем Є., Коласс Б. та ін. Проблеми формування та розподілу прибутку як кінцевого фінансового результату розглядалися в працях  Бланка І.О., Бочарова В.В., Гінзбурга А.І., Павленка Р.В., Гальперіна В.М., Ігнат’єва С.М.,  Моргунова В.І.,  Крейніної М.М.,  Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С. та ін.

Мета роботи – систематизувати, узагальнити, розширити теоретичну підготовку, поглибити і узагальнити фахові знання і підготувати рекомендації щодо вдосконалення організації та практики аудиту і державного контролю в системі оподаткування.

Відповідно до мети в роботі будуть вирішуватися такі завдання:

визначити сутність фінансових результатів підприємства;

узагальнити порядок формування фінансових результатів діяльності підприємств;

визначити завдання аналізу фінансових результатів та джерела  інформації для нього;

проаналізувати показники фінансово-економічної  діяльності підприємства;

провести аналіз фінансових результатів  діяльності підприємства;

визначити особливості аудиторської перевірки фінансових результатів  підприємства та оцінити його рентабельність;

обґрунтувати основні напрями та заходи щодо підвищення фінансових результатів ТОВ «ХХХ»;

скласти аудиторський висновок для  ТОВ «ХХХ».

Об’єкт дослідження – фінансові результати діяльності ТОВ «ХХХ».

Предмет дослідження – методичні та прикладні аспекти аналізу та аудиту фінансових результатів ТОВ «ХХХ».

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні документи, фінансова звітність ТОВ «ХХХ», наукові літературні джерела.

Для досягнення поставленої  у роботі мети використовувались  економіко-статистичні, економіко-математичні  методи,  методи аналізу та синтезу, порівняльних характеристик.

 

РОЗДІЛ 1

 Теоретичні та методичні основи аудиту фінансових результатів діяльності підприємства

 

1.1. Економічна сутність  фінансових результатів  підприємства

 

 

Здійснення господарської  діяльності підприємствами передбачає ефективне поєднання великої кількості організаційних, трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Успішність таких дій вимірюється шляхом співставлення отриманого результату з витратами, понесеними для його досягнення.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності суб'єкта господарювання: технологія й організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього контролю та інші особливості діяльності. Саме фінансові результати є основою збільшення економічного потенціалу підприємства.

Результатом господарської  діяльності є її економічний підсумок, який має дві форми прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і  збиток.

Прибуток - це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства, перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів. Цей показник окремого підприємства в подальшому формує фінансові ресурси підприємства та держави.

В економічній термінології поняття прибутку стало універсальним  і дуже активним елементом фінансових систем наприкінці ХVIII століття, і починаючи з цього часу прибуток привертає все більшу увагу як вчених-теоретиків, так і практиків. Особливий інтерес викликає вивчення природи й ролі прибутку в умовах трансформаційних процесів, тобто при різкій зміні моделей економічного життя.

Поняття прибутку в економічній  системі існує в зв’язку з  наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту  власності, особливо приватної. Перші  визначення прибутку збігалися із значенням  валового доходу, який  поділявся на три категорії: доходи від капіталу, від землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов’язковою винагородою для одержувача за надані їм послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А.Сміт, Дж. Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, - чи то землею, або капіталом: засобами виробництва, матеріалами, грошовими коштами  як основи вирішення питання про походження прибутку.

Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на пов’язані й не пов’язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі  й доходи від праці, що не пов’язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об’єднував земельну ренту й дохід від капіталу, що являють  собою підприємницький прибуток і відсоток.

Головна відмінність  між  прибутком і  відсотком  полягала у  тому, що:   

прибуток є дохід, величина якого коливається  залежно від  успіху підприємства, тим  часом  як  відсоток  є   заздалегідь  визначеною величиною доходу;

прибуток одержує підприємець, що більш чи менш особисто або безпосередньо  бере  участь у розпорядженні своїм (підприємницьким)   капіталом, а відсоток отримує особа, що віддає свій (позичковий) капітал у чуже відплатне користування, за раніше визначену винагороду [28, с.203].

Представники класичної  політекономії А. Сміт і Д. Рікардо  відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв’язку з процесом накопичення капіталу, з факторами зростання суспільного багатства. Заробітну плату, прибуток  і ренту А. Сміт називав первинними джерелами мінової вартості та сумою доходів, визначав ренту й прибуток  шляхом вирахування з продукту вартості праці робітника й разом із тим розглядав прибуток як певну плату капіталісту-підприємцю, який  ризикував,  вкладаючи свій капітал у справу. Величина прибутку на капітал визначається обсягом вкладеного у справу капіталу [26, с.89].

Обґрунтування джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямах  наступних теорій прибутку.

Д. Рікардо виявив залежність між прибутком і земельною  рентою, між заробітною платою й прибутком, розглядаючи їх не як джерела, а як складові   вартості, що створюється виключно працею. Зміни величини прибутку і заробітної плати відбуваються у протилежному напрямі, що не змінює загальної вартості товару.

У працях деяких теоретиків того часу панували і такі варіанти трактування прибутку, як: винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості); страхової премії за ризик, якому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

Уперше теорія продуктивності капіталу була висунута Сейєм, який використовував поняття  “послуги  капіталу ”   в своїй статті “Теорія походження та сутності прибутку ”. Так, Ж.-Б. Сей, інтерпретуючи Сміта, вважав, що праця, капітал  і земля у процесі виробництва надають послуги у створенні вартості. Фактор “праця ” породжує заробітну плату як дохід робітників, фактор “ капітал ”  породжує прибуток як дохід капіталістів, фактор “земля ”- ренту як дохід землевласників. Він не бачив перешкод на шляху гармонізації економічних інтересів і цілей усіх верств населення. Категорія капіталу замість соціально-економічного значення набувала суто технічного змісту. Капітал визначався як самостійне джерело продуктивних сил, а прибуток як результат продуктивності самого капіталу. Цієї ж думки дотримувалися Рошер, Тюнен, Визер.  В 30-х роках ХІХ століття в Німеччині теорія  продуктивності капіталу була розглянута в роботах Ф. Германа. Він вважав прибуток платою за підприємницькі зусилля власника та послуги капіталу, яка становить надлишок ціни товару понад витрати капіталу. Фрідріх Визер розробив теорію прибутку на основі фізичної продуктивності капіталу. Він визнавав, що отримання чистого доходу можливе  завдяки участі у виробництві всіх факторів, і  перш за все   капіталу,  інші  фактори  мають менш суттєвий вплив на кінцевий результат господарювання. Підрахувавши обсяг виробленої продукції понад величину витраченого капіталу можна визначити прибуток на даний капітал, тобто фізичну продуктивність капіталу. Схожі думки висловлював і Адольф Вагнер.

Визначення прибутку  як результату різниці між вартістю виробництва для підприємця й ціною продажу, що сплачує йому покупець, вважалося недостатнім. Тому значного  поширення набула теорія трудової вартості, сутність якої полягає  у   тому  що, джерело прибутку треба шукати не у сфері обігу, а у тому процесі, в якому створюється як цінність взагалі, так і додану вартість, із якої тільки і може створюватися прибуток, тобто у  процесі виробництва, завдяки продуктивній силі праці.

Спочатку ці  ідеї формувалися  класичною економічною школою і, зокрема,  висвітлювалися роботах  А. Сміта. Згодом, ще до появи в 50-х - 60-х  роках ХІХ століття робіт  К. Маркса, Дж.С.Мілль значно розвинув теорію трудової вартості. Він вважав, що причиною прибутку є те, що  праця дає більше, ніж потрібно для утримання робітників, які її виконують. А кількісно прибуток вираховується як різниця між доходами компанії та витратами на купівлю товарів, послуг і на заробітну плату. Цей фактор пізніше врахували Мак-Куллох і Маршалл, які від доходів вираховували витрати на сировину, транспорт, заробітну плату персоналу, а також плату за використання капіталу.

Таким чином, на сьогодні прибуток можна визначити, як  частину додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток  після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

В сучасних ринкових умовах господарювання прибуток є найважливішою фінансовою категорією, що відображає позитивний фінансовий результат економічної діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і в кінцевому підсумку свідчить про рівень  і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення фінансового стану  підприємства, інтенсифікацію виробництва при будь якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Прибуток, як найважливіша категорія ринкових відносин виконує  цілий ряд функцій, які відображені  на рис. 1.1.

 

 

Головна мета підприємницької діяльності
Головний захисний механізм від загрози банкрутства підприємства			База економічного розвитку держави

 

Найважливіше джерело задоволення соціальних потреб суспільства

Прибуток підприємства в умовах ринкової економіки

Критерій ефективності конкретної діяльності

Головне джерело зростання ринкової вартості підприємства

Основне внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів, що забезпечують розвиток підприємства