Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

5. Необоротні активи:

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• інвестиції;
• відкладені платежі;
• відкладені витрати (видатки).

Пасиви  балансу групуються за рівнем терміновості їх оплати: найбільш термінові зобов'язання, короткотермінові пасиви, довготермінові пасиви, постійні пасиви.

До найбільш термінових зобов'язань належать кредиторська заборгованість. Зазвичай це: розрахунки з бюджетом, позабюджетними фондами, за товари, роботи і послуги, з оплати праці, з соціального страхування  і забезпечення, з майнового і  особистого страхування та за виданими векселями необхідно враховувати  строк погашення, а також за авансами, одержаними від покупців і замовників.

Короткотермінові  пасиви – короткотермінові кредити  і залучені кошти.

Довготермінові  пасиви – довготермінові кредити  і залучені кошти.

Постійні  пасиви – статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, резервні фонди, фонди нагромадження, цільові  фінансування та надходження, орендні  зобов'язання.

Для визначення ліквідності балансу  необхідно зіставити підсумки наведених  груп за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

1. А₁ ³ П₁;
2. А₂ ³ П₂;
3. А₃ ³ П₃;
4. А₄ £ П₄.

Очевидно, що забезпечення перших трьох  співвідношень гарантує виконання четвертого, яке означає наявність у підприємства власних коштів для реалізації безперебійного процесу відтворення. У реальній економічній ситуації порушення одного або двох співвідношень ще не означає повну втрату ліквідності, так як нестача коштів в одній групі активів може компенсуватись їх надлишком в іншій, оскільки активи мають властивість переходити при наближенні термінів їх погашення з менш ліквідної ф. в більш ліквідну.

Отже, для визначення ліквідності  балансу слід порівняти підсумки вищезазначених груп за активом і  пасивом балансу. Зіставлення найбільш ліквідних активів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткотерміновими пасивами дає змогу з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довготерміновими пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (із яких у відповідних групах активу і пасиву представлена, зрозуміло, тільки частина, тому прогноз достатньо приблизний).

Згідно «золотого правила балансу»:

 

П₄ ³ 0,5-0,7А₄.

 

Другий варіант цього правила  потребує, щоб 

 

П₄ + П₃ ³ А₄,

 

а ширша інтерпретація «золотого  правила» вимагає щоб 

 

П₄ + П₃ ³ А₄ + А₃ [14, с. 73].

У теорії аналізу розглядають три  основні показники ліквідності. Їх основна відмінність полягає у рівні узагальнення вихідних даних для розрахунку залежно від аналітичних потреб: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства:

• коефіцієнт поточної ліквідності (ще його називають коефіцієнтом покриття);
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Найбільш узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (кпл). Він показує, яку частку поточних зобов'язань підприємство може покрити за потреби за рахунок реалізації всіх свої оборотних активів. Його розраховують за такою формулою [18, с. 309]:

 

.(3.3)

 

Вважається, що для нормального  функціонування підприємства цей показник має бути більшим за 1 і навіть близьким до 2 [10, с. 262; 16, с.273]. Його зростання  – позитивна тенденція. Оптимальний  рівень встановлюється індивідуально  для кожного підприємства і коливається  від 1,2 до 2,5. А згідно з правилом «Banker’s Rule» повинна виконуватися умова: А₁ + А₂ + А₃ ³ 2(П₁ + П₂) [14, с. 7].

Якщо поточний коефіцієнт ліквідності  виявився меншим, ніж це необхідно, приймається рішення про конвертацію  частини фіксованих активів у  поточні, наприклад, шляхом продажу  незавершеного капітального будівництва, або про розширення довгострокових пасивів, наприклад, шляхом отримання  позики під заставу будівель. Можливе  також створення нових фондів за рахунок залучення довгострокового  акціонерного капіталу.

Ситуація, коли поточний коефіцієнт ліквідності  перевищує 3, не завжди характеризується лише високим ступенем ліквідності підприємства, оскільки може свідчити і про те, що фірма має в своєму розпорядженні більше коштів, ніж вона може ефективно використати. Крім того, надлишкове залучення фінансових ресурсів потребує додаткових витрат на обслуговування боргу [11, с. 324].

У нашому прикладі цей показник становить:

• на початок звітного періоду:

 

;

 

• на кінець звітного періоду:

 

.

 

Розрахунки свідчать про те, що досліджуване підприємство володіє  достатньою кількістю ресурсів оборотних  активів для погашення поточних зобов’язань за кредитами та розрахунками, оскільки значення коефіцієнта поточної ліквідності оптимальні. До того ж  за звітний період стан підприємства покращився: коефіцієнт поточної ліквідності  суттєво збільшився. Це сталося через  зменшення поточних зобов’язань  за звітний період від 1963 тис.грн. до 1339 тис.грн.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) – це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених в дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов’язань (короткострокової заборгованості). Цей коефіцієнт характеризує рівень покриття поточних зобов'язань за рахунок найбільш ліквідної частини оборотних активів: грошових коштів, поточних фінінвестицій і очікуваних грошових надходжень (за одержаними векселями, дебіторською заборгованістю). Виходячи з визначення, цей показник можна підрахувати двома способами [9, с. 12]:

 

, (3.4)

. (3.5)

 

Орієнтовне найнижче значення цього  показника 1, іноді допустимим вважається 0,8 і навіть 0,7. Цей коефіцієнт визначає спроможність фірми у разі падіння  обсягів реалізації покрити свої зобов’язання перед кредиторами. Якщо значення Кшл більше 1, це характеризує низький рівень фінансового ризику і непогані потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів зі сторони.

Відоме правило «acid – Test», згідно якого необхідним є дотримання умови: Кшл ³ 1, тобто А₁ + А₂ ³ П₁ [14, с. 74].

У нашому прикладі коефіцієнт швидкої  ліквідності:

• на початок звітного періоду:

 

;

 

• на кінець звітного періоду:

 

.

 

На початок звітного періоду  досліджуване підприємство, в разі падіння обсягів діяльності або  при швидкій ліквідації, могло  погасити свої зобов’язання перед  кредиторами на 52% – це не досить високий показник, але в кінці звітного періоду становище значно покращилося. І в кінці звітного періоду підприємство може погасити 108,6% зобов’язань. Це сталося через сумарне збільшення оборотних активів і зменшення поточних зобов’язань впродовж звітного періоду.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) – це відношення найбільш ліквідної  частини оборотних коштів, грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов'язань. Він показує, рівень негайного погашення на конкретну дату поточних зобов'язань за рахунок грошових коштів та поточних фінансових інвестицій. Його розраховують за такою формулою [13, с. 289]:

 

.(3.6)

 

Це найбільш жорсткий критерій ліквідності. Він показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити негайно. Нижня межа цього коефіцієнта 0,2, допустимий діапазон коливань до 0,7 [16, с. 273; 8, с. 118]. Однак, деякі автори вважають, що на сучасному етапі  для українських підприємств  обов’язковою умовою ефективного функціонування є встановлення нижньої межі цього  коефіцієнта на рівні 0,25 [9, с. 12].

Розрахуємо цей коефіцієнт за даними нашого балансу:

• на початок звітного періоду:

 

;

 

• на кінець звітного періоду:

 

.

 

Розрахунки коефіцієнта абсолютної ліквідності показали, що підприємство могло негайно погасити лише 0,5% зобов’язань  на початку звітного періоду, що нижче  допустимої нижньої межі. А в кінці  звітного періоду цей показник значно збільшився і склав 49%. Це зумовлено  значним збільшенням грошових коштів з 26,0 тис.грн. до 642,0 тис.грн.

Отже, можна сказати, що ліквідність  – це спроможність будь-якого з  активів підприємства трансформуватися в гроші (кошти), а рівень ліквідності  визначається тривалістю періоду, протягом якого цю трансформацію можна  здійснити. Що коротший цей період, то вищою є ліквідність.

Ліквідні ресурси використовуються підприємством для погашення  першочергових зобов'язань з оплати праці, банківських кредитів і відсотків  за ними, заборгованості постачальникам, перед бюджетом і позабюджетними платежами та ін.

На підставі даних показників неможливо  безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так як даний процес дуже складний, і дати йому повну  характеристику 2-3 показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності – показники  відносні і протягом певного часу не змінюються, якщо пропорційно збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час  може істотно змінитись, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Отже для подальшого і більш детального аналізу фінансового стану ВАТ «Львівагромашпроект» проведемо аналіз платоспроможності підприємства, під якою розуміють його здатність виконувати свої зовнішні зобов’язання, використовуючи власні активи. Іншими словами, платоспроможність – здатність підприємства витримувати збитки.

Останні покриваються, перш за все, за рахунок власного капіталу, тому для  забезпечення фінансової стійкості  підприємства необхідно щоб активи перевищували залучений капітал, тобто власний капітал мав позитивне значення. Якщо розмір збитків особливо великий, то вони покриваються за рахунок залученого капіталу. В такому випадку залучений капітал перевищує активи, і підприємство вважається неплатоспроможним.

Показники платоспроможності називаються  іноді показниками структури  капіталу. Вони характеризують ступінь  захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довготермінові вкладення в компанію.

В першу чергу розраховується загальний  коефіцієнт платоспроможності (Кп) або коефіцієнт концентрації власного капіталу [12, с. 130]:

 

, де ВК – власний капітал; А – активи. (3.7)

 

Цей коефіцієнт характеризує співвідношення інтересів власників компанії і  кредиторів, тобто частку власності  самого підприємства у загальній  сумі коштів, інвестованих в його діяльність. К_П повинен підтримуватися на достатньо високому рівні для забезпечення стабільності фінансової структури капіталу і захищеності від великих втрат в періоди спаду ділової активності. Його рекомендоване значення – 0,6 [15, с. 275].

Розрахуємо цей коефіцієнт за даними нашого балансу:

• на початок звітного періоду:

 

;

 

• на кінець звітного періоду:

 

.

Досліджуване підприємство на початку  року мало достатню частку власного капіталу у загальній сумі коштів для забезпечення фінансової стабільності – 61,6%. А впродовж звітного періоду ця частка збільшилася  і склала 74,2%. Це було зумовлено збільшенням  власного капіталу за рахунок збільшення резервного капіталу і, значною мірою, збільшенням нерозподіленого прибутку.

Розраховуються також обернений  показник до загального коефіцієнта  платоспроможності – коефіцієнт фінансової залежності (Кфз) [15, с. 275].

 

.(3.8)

 

Коли значення цього показника  наближається до 1, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Розрахуємо цей коефіцієнт за даними нашого балансу:

• на початок звітного періоду:

 

;

 

• на кінець звітного періоду:

 

.

 

Із розрахунків коефіцієнта  фінансової залежності можна зробити  висновок, що власники повністю фінансують своє підприємство.