Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

У статті «Доходи майбутніх періодів»  рядок 630 інформує про доходи, які одержані у поточних або попередніх звітних періодах, але відносяться до наступних звітних періодів: одержані авансові орендні платежі, передплата на періодичні видання (газети, журнали), виручка від продажу транспортних квитків, абонплата за засоби зв'язку. Доходи майбутніх періодів на досліджуваному підприємстві відсутні.

Ознайомившись з річним балансом ВАТ «Львівагромашпроект», можна сказати, що баланс підприємства складений відповідно до національних П(С)БО, чинних протягом звітного періоду. Підприємство здійснює ведення бухгалтерського і статистичного обліку та формування звітності відповідно до законодавства України. Фінансовий рік збігається з календарним роком. Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером, компетенція якого визначена законодавством України.

Перед складанням річної фінансової звітності на підприємстві проводиться інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів, грошових коштів, дебіторської і кредиторської  заборгованостей. У разі виявлення  відхилень даних обліку від даних  інвентаризації проводиться внесення коригувань за наслідками проведеної інвентаризації.

Бухгалтерський  обік на досліджуваному підприємстві ведеться за автоматизованою формою на основі галузевої комп’ютерної програми. Реєстрація операцій в регістри бухгалтерського обліку здійснюється на підставі первинних документів.

Підприємство  веде бухгалтерський облік і складає  фінансову звітність у національній грошовій одиниці України – гривні.

Основні засоби відображені за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації. Амортизація нараховується, починаючи  з місяці, що настає за місяцем введення в експлуатацію основних засобів. амортизація нараховується методом зменшення залишку із застосуванням норм, визначених податковим законодавством. Витрати, які здійснюються для підтримання основних засобів у робочому стані і отримання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від їх використання, включаються до складу витрат звітного періоду. Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються за номіналом.

Дебіторська заборгованість визнається за первісними сумами. Недоліком при оцінці дебіторської заборгованості на досліджуваному підприємстві є те, що тут не проведена класифікація заборгованості за строками її погашення  з встановленням коефіцієнта  сумнівності для кожної групи. А  також не створювався резерв сумнівних  боргів.

Запаси  оцінюються за меншою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Кредиторська  заборгованість відображується за собівартістю, яка дорівнює справедливій вартості компенсації, що підлягає виплаті в  майбутньому за отримані товари і  послуги незалежно від виставлення  підприємству рахунку-фактури.

Доходи  визнаються в міру впевненості в  тому, що в результаті операції відбудеться  збільшення економічних вигод підприємства і суму доходу можна буде достовірно оцінити.

Отже, всі суб’єкти підприємництва, у тому числі досліджуване підприємство складають баланс з дотриманням  принципів фінансової звітності  і методів оцінки статей балансу, визначених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У балансі  розкривається наявність економічних  ресурсів, які контролюються підприємством  на дату балансу та права на ресурси.

На підготовку інформації суттєво впливає оцінка статей балансу підприємства. Правила  визнання статей балансу передбачені  П(С)БО 2 «Баланс», та відповідними П(С)БО.

Актив визнається та відображається в балансі за умови, що:

1. оцінка його може бути достовірно визначена;
2. у майбутньому очікується отримання економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Ресурс  не визнається активом і відповідно не відображається в балансі, якщо були здійснені витрати, за якими отримання  в майбутньому економічних вигод  є малоймовірним після закінчення поточного облікового періоду.

Зобов’язання  визнається та відображається в балансі  за умови, що:

1. його оцінка може бути достовірно визначена;
2. існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал визнається і відображається в балансі одночасно з відображенням  активів чи зобов’язань, які призводять до його зміни.

Складений бухгалтерський баланс детально перевіряється  на предмет узгодженості окремих  показників, відображених у різних формах звітності.

Таким чином, бухгалтерський баланс є не тільки важливим методом узагальнення даних  про господарські засоби підприємства і джерела їх формування, а й  джерелом економічної інформації про  кількісні та якісні параметри господарської  діяльності підприємства, необхідні  для оцінки, економічного аналізу  і прийняття управлінських рішень.

Структура балансу була розглянута на прикладі річного балансу ВАТ «Львівагромашпроект». Баланс підприємства складений відповідно до національних П(С)БО. Підприємство здійснює ведення бухгалтерського і статистичного обліку та формування звітності відповідно до законодавства України.

 

 

розділ 3. аудит бухгалтерського балансу

 

3.1 Мета, значення та завдання аудиту  фінансової звітності

 

Відповідно  до закону України «Про аудиторську  діяльність», аудит – це незалежна  перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої обліково-звітної інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою  визначення достовірності звітності, обліку, їх повноти і відповідності  чинному законодавству та встановленим нормативам [5].

За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють  три типи аудиту:

• операційний аудит;
• аудит на дотримання нормативних вимог;
• аудит фінансової звітності.

Аудит фінансової звітності проводиться, з тим  щоб визначити, чи дотримано під  час складання фінансової звітності  в цілому спеціально встановлені  критерії. Цими критеріями звичайно є  загальноприйняті принципи бухгалтерського  обліку [21].

Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність  буде використовуватись різними  групами людей і для різних цілей.

Зокрема, користувачами фінансової звітності  можуть бути:

• кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов’язаний із кредитуванням даного підприємства;
• фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;
• банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;
• урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.

Зрозуміло, що підхід, при якому один аудитор  проводить аудит і готує загальний  висновок, який може задовольнити усіх користувачів фінансової звітності, є  значно ефективнішим за підхід, коли кожен  користувач фінансової звітності здійснює аудит сам. Якщо ж користувачеві  недостатньо загального аудиторського  висновку, він завжди може отримати додаткові дані. Наприклад, загальний  аудит фінансової звітності дає  достатньо інформації для банку, до якого компанія звертається за кредитом, але корпорація, яка хоче злитися з цією компанією, може потребувати  докладнішої інформації (наприклад, про вартість заміни основних засобів  та ін.). У цьому разі корпорація може скористатися послугами своїх власних  аудиторів, щоб отримати потрібну їй інформацію.

Методичною  основою проведення аудиторської перевірки  бухгалтерської звітності підприємства є загальний огляд наявності  та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих  документах аудиту.

 

Таблиця 3.1 Загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності за 2008 рік ВАТ «Львівагромашпроект»

№з/п	Форма звітності	Виявлені недоліки та помилки
1	Баланс підприємства (ф. №1)	Баланс складений відповідно до нормативних  документів про бухгалтерські звіти  і баланси, затверджених Мінфіном і  Держкомстатом
2	Звіт про фінансові результати (ф. №2)	Помилок не виявлено
3	Звіт про рух грошових коштів (ф. №3)	Помилок не виявлено
4	Звіт про власний капітал (ф. №4)	Помилок не виявлено
5	Примітки до річної фінансової звітності	Помилок не виявлено
6	Декларація з податку на прибуток підприємства	Несвоєчасне подання декларації про  прибуток підприємства

 

Достовірність звітності і своєчасність її подання  відповідним органам перевіряється  аудитором на підставі нормативних  документів про бухгалтерські звіти  і баланси:

1. Закон України «Про бухгалтерську звітність».
2. Порядок представлення фінансової звітності. Затверджений постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2000 р. №419.
3. Роз’яснення Міністерства фінансів України від 09.03.2000 р. «Щодо реформування бухгалтерського обліку».
4. Наказ Міністерства фінансів України від 24.02.20000 р. №37 «Питання складання звітності».
5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:
• 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
• 2 «Баланс»;
• 3 «Звіт про фінансові результати»;
• 4 «Звіт про рух коштів»;
• 5 «Звіт про власний капітал»;
• 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

При цьому  аудитор перевіряє графіки подання  звітності, пояснювальної записки  і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення  фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема  з’ясовує, чи внесені корективи  до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Установлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв’язок  звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з’ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять  на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з’ясовує, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Метою перевірки  фінансової звітності незалежним аудитором  є висловлення думки про рівень об’єктивності, за яким звітність характеризує фінансовий стан, результати діяльності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів.

Аудитори  збирають свідчення для того, щоб  оцінити, чи об’єктивно складена фінансова  звітність, а також для надання  відповідного аудиторського висновку. Якщо зібрано досить свідчень, які  дозволяють зробити висновок про  те, що фінансова звітність навряд чи введе в оману користувача, то аудитор дає висновок про її об’єктивність і вважає за можливе  зв’язати своє ім’я з цією фінансовою звітністю. Якщо ж факти, які мали місце до і після складання  фінансової звітності свідчать про  те, що насправді звітність була представлена необ’єктивною, то, швидше за все, доведеться доводити, що він  провів аудит належним чином і  зробив обґрунтований висновок.

Хоча  аудитор – не гарант об’єктивності  наданої фінансової звітності, на нього  покладається значна відповідальність за повідомлення користувачів про те, чи вірно вона представлена. Якщо аудитор  вважає, що звітність представлена необ’єктивною, або якщо він не може прийти до певного висновку, через  брак зібраних аудиторських свідчень чи через інші перешкоди, то він зобов’язаний повідомити про це користувачів за допомогою свого аудиторського  висновку.