Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

Крім  додержання загальних принципів, аудитор  повинен керуватися в роботі положеннями  МСА, в яких у формі пояснюючого  та іншого матеріалу подано необхідні  процедури і супровідні рекомендації, у тому числі у вигляді інших  принципів. Так, аудитор повинен  пам’ятати, що можуть існувати обставини, які призведуть до істотного викривлення  фінансової звітності, тому аудитор  має керуватися принципом професійного скептицизму. У практичній діяльності аудитору слід дотримуватися принципу достатньої впевненості (необхідної і  достатньої, а не абсолютної).

Виконанню загальноприйнятих принципів аудиту допомагає використання великого переліку (сукупності) методичних прийомів і  способів. Такі прийоми і способи  притаманні не тільки аудиту, а й  іншим функціям управління. На практиці ці прийоми і способи реалізуються шляхом виконання системи аудиторських процедур.

До основних методів та методичних прийомів, які  використовують безпосередньо в  аудиті, відносять такі:

• фізична перевірка;
• документальна перевірка (формальна, арифметична, по суті);
• підтвердження;
• спостереження;
• опитування;
• аналітичні процедури;
• узагальнення.

Важливим  питанням в аудиті є визначення критеріїв, за якими здійснюється перевірка  фінансової звітності. Критерій, як відомо, це ознака, на основі якої здійснюється оцінка, визначення або класифікація будь-чого.

При проведенні аудиту фінансової звітності, а також  при виконанні інших видів  аудиторських послуг головною проблемою  є проблема визначення необхідного  переліку таких ознак (критеріїв). Від  правильного підбору таких критеріїв, ознак залежить рівень якості роботи аудитора, об’єктивність його думки  про перевірену фінансову звітність  та іншу економічну інформацію. При  аудиті фінансової звітності такими критеріями будуть твердження, на основі яких підготовлено саму фінансову звітність.

МСА вирізняють такі критерії [21. с. 388]:

існування: актив або зобов’язання існує  на визначену дату;

права і  зобов’язання: актив або зобов’язання віднесено до даного суб’єкта (контролюється  суб’єктом) станом на визначену дату;

виникнення: протягом звітного періоду була здійснена  операція або сталася подія господарської  діяльності, яка має відношення до суб’єкта господарювання;

повнота: не існує необлікованих активів, зобов’язань, операцій або подій господарської діяльності, а також нерозкритих статей фінансової звітності;

вартісна  оцінка: актив або зобов’язання відображено за відповідною балансовою вартістю;

вимірювання: операція або подія господарської  діяльності облікована у відповідній  сумі, а доход або витрати віднесено  до відповідного звітного періоду;

представлення і розкриття: стаття розкривається, класифікується і характеризується відповідно до застосованих основ фінансової звітності.

При проведенні інших видів аудиту та виконанні  аудиторських послуг аудитор повинен  самостійно визначити перелік таких  критеріїв, за допомогою яких роботу буде виконано на високому професійному рівні.

Аудитор повинен, згідно до МСА 230 [23, с. 180], документально  оф-ти інформацію, яка є важливою з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторську перевірку виконано згідно з МСА.

Документальне оформлення аудиту означає складання  робочої документації, яка є достатньо  повним і детальним забезпеченням  загального розуміння аудиторської перевірки. Аудитор повинен відображати  в робочих документах інформацію щодо планування аудиторської роботи, щодо характеру, часу та обсягу виконання  аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків з отриманих  аудиторських доказів. Робочі документи:

допомагають планувати і проводити аудиторську  перевірку;

допомагають здійснювати нагляд і перевірку  аудиторської роботи;

містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку  думки аудитора.

Перевірка правильності складання балансу  базується на наступних основних моментах:

дані  статей балансу на початок періоду  повинні відповідати даним балансу  на кінець попереднього періоду. При  зміні вступного балансу на початок  року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні пояснення;

дані  статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;

суми  статей балансу по розрахунках з  фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені  з ними і бути тотожними;

дані  кінцевого балансу повинні відповідати  оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

дані  балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які  розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного  і кінцевого балансів повинні  бути пояснені.

Перевірка правильності відображення в балансі  необоротних засобів

Перевірка правильності відображення в балансі  нематеріальних активів і основних засобів включає такі основні  моменти:

необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємства, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

необхідно впевнитися в доцільності вибору методології відображення господарських  операцій та оцінки майна клієнта: поділ  основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік; вибір методу амортизації об'єктів основних засобів  та нематеріальних активів;

необхідно встановити, чи не було змін в методології  обліку основних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, що перевіряється;

необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється  на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність  нарахування зносу перевіряється  вибірково шляхом складання розрахунку за 1-2 квартали.

Перевірка правильності відображення в балансі  фінансових інвестицій

До фінансових інвестицій відносяться інвестиції підприємства в державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання  іншим підприємствам позик.

У балансі  їх відображають відповідно по статтях  «Довгострокові фінансові інвестиції»  і «Поточні фінансові інвестиції».

При перевірці  правильності відображення в балансі  фінансових вкладень перевіряють наявність  цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність всіх реквізитів. При перевірці балансових даних  аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

Перевірка правильності відображення в балансі  запасів

При перевірці  відповідності фактичної наявності  виробничих запасів, а також запасів  малоцінних і швидкозношуваних предметів  і готової продукції обліковим  даним необхідно: звернутися до даних  річної інвентаризації; вибрати групи  запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) в місцях зберігання та визначити групи для  вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку  зберігання матеріальних цінностей  на складах, відповідність місць  зберігання умовам збереження окремих  видів запасів, наявність договорів  з матеріально відповідальними  особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.

Перевірка правильності відображення в балансі  незавершеного виробництва

По статті «Незавершене виробництво» в балансі  повинні відображатись залишки  коштів на кінець звітного періоду  по рахунках 23 «Виробництво». При перевірці  сум незавершеного виробництва  слід керуватись Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною клієнтом, та нормативне закріпленим Наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному  виробництву також необхідно  перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним в балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитись, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва  та залишки незавершеного виробництва  правильно оцінені.

Велике  значення має контроль реальності оцінки залишків незавершеного виробництва  на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу  витрат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність  облікових і звітних даних  про собівартість продукції і  фінансові результати. Вихідною інформацією  для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними  статтями витрат служать показники  зведеного рахунку собівартості виготовленої продукції.

Перевірка правильності відображення в балансі  готової продукції

По балансовій статті «Готова продукція» відображаються залишки готових виробів, що знаходяться  на складі та обліковуються на рахунку 26 «Готова продукція». При перевірці  необхідно впевнитись, що продукція, що обліковується на рахунку 26 «Готова  продукція», повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.

В залежності від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в  поточному обліку можуть оцінюватись  за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком відхилень  фактичної собівартості від облікових  цін на окремому аналітичному рахунку  та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком «плюс» чи «мінус») до залишків продукції. При виконанні одиничних  замовлень і робіт може застосовуватись оцінка за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

Перевірка правильності відображення в балансі  залишків грошових коштів та дебіторської заборгованості

При перевірці  правильності відображення в балансі  грошових коштів не слід обмежуватись лише порівнянням їх залишків по Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку, що здійснює обслуговування слід взяти підтвердження  цих залишків по касі та звірити  залишки з даними інвентаризації.

Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку  правильності ведення касових операцій та по поточному рахунку (не менше 3-4 місяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних  документів. Це дозволить також зробити  певні висновки щодо правильності ведення  бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно  приділити особливу увагу. При перевірці  залишку по статті «Грошові кошти  в національній валюті» необхідно  звернути увагу на рахунок 33 «Інші  кошти», впевнитись в наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки  та інші документи, визначити, за рахунок  яких коштів вони були оплачені.

Слід  пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського  балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

Перевірка правильності відображення в балансі  власного капіталу

Власний капітал складається із статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого  прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45). Статутний  капітал являє собою об'єднання внесків власників підприємств (учасників, засновників) в його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому, передусім, перевіряється відповідність величини статутного капіталу підприємства, відображеної по статті «Статутний капітал» пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року величина статутного капіталу в акціонерних товариствах повинна залишатися незмінною, а збільшення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових  акцій чи збільшення номінальної  вартості раніше випущених акцій, а  також шляхом приєднання до статутного капіталу частки нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться  у випадках анулювання частини акцій  чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.