Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

Для будь-якого  конкретного балансу існує мета аудиту. Конкретну мету аудиту можна  розробляти, спираючись на твердження користувача, а також на загальну мету аудиту.

Тому  мета, яку переслідує аудитор, формулюється відразу після одержання тверджень  користувача і тісно зв’язана з ними. Тому найперший обов’язок  аудитора, визначити чи правильні  твердження користувача щодо фінансової звітності.

Зміст цілей  аудиту полягає в тому, щоб зібрати  потрібну кількість свідчень, а потім  вирішити, які фактичні дані необхідно  збирати в конкретних обставинах, при яких проводиться аудит. Цілі залишаються тими ж при різних перевірках, але фактичні дані будуть різними залежно від обставин.

Варто розрізняти головні і конкретні цілі аудиту для кожної статті балансу. Головні  цілі аудиту стосуються кожного балансового  рахунка. Конкретні цілі аудиту на кожному  балансовому рахунку формулюються таким чином, щоб ці формулювання максимально відповідали особливостям конкретної задачі. Після того, як стають відомі головні цілі аудиту, їх можна  використовувати при розробці конкретних цілей.

Головні цілі аудиту поділяються на дві категорії: рівень загальної прийнятності та інші. Мета визначення загальної прийнятності допомагає аудитору оцінити, чи є  баланс прийнятним у світлі інформації про господарську діяльність користувача, якою володіє аудитор. Якщо аудитор  вважає, що відповідно до цієї інформації баланс не є прийнятним, він може перенести свою увагу на одну чи кілька інших ланок аудиту.

Перевірка на рівень загальної прийнятності повинна  допомагати аудитору з’ясувати, чи залишки  по рахунках містять істотні помилки. Подібні перевірки допоможуть визначити, чи висока ймовірність досягнення інших  цілей аудиту. Вони допомагають планувати  дії, спрямовані на одержання конкретних фактичних даних.

Аудитор визначає, чи дійсно потрібно було включати до фінансової звітності суми, що там зафіксовані. Наприклад, порушенням у цьому випадку буде внесення якої-небудь суми реалізації в журнал реалізації та у головну книгу, якщо цієї реалізації насправді не було. Дана мета аудиту досягається при перевірці аудитором тверджень адміністрації про наявність і виникнення.

Велика  частина активів балансу повинна  не тільки існувати, але і належати власникам, щоб їх можна було включити у фінансову звітність так  само і зобов’язання повинні до чого-небудь відноситися. З цією метою  аудитор перевіряє твердження керівництва  про права і зобов’язання.

Також необхідна  арифметична перевірка окремих  підсумків, включених у загальний  баланс, у тому числі арифметичної правильності звітів і визначення обсягу чистої реалізації.

Аудитор перевіряє, чи на тих рахунках враховуються суми і чи правильно представлені ці рахунки у фінансовій звітності. Наприклад, активи необхідно відповідним  чином розподілити на основні  і оборотні, а суми, що підлягають одержанню від дочірніх компаній, службовців і директорів, потрібно відокремити від дебіторської заборгованості клієнтів. План рахунків клієнта –  це найважливіший інструмент, використовуваний аудитором для визначення того, чи правильно клієнт робить рознесення по рахунках. Розмежування – господарські операції, близькі до дати балансу, варто враховувати за відповідний  період, потрібно перевірити чи по періодах враховані господарські операції. Найчастіше неточності виникають при записі даних про господарські операції, що враховані ближче до кінця звітного періоду. Подібні перевірки варто  вважати частинами перевірки  рахунків, балансу чи зв’язаного з  ними звіту про прибутки і збитки.

Арифметична точність – це перевірка, чи відповідають окремі статті балансу підсумкам  в облікових регістрах і в  головній книзі. Баланс складається  зі статей, що визначені за підсумками в журналах обліку господарських  операцій, підготовлених і вивірених  користувачами. При арифметичній перевірці  потрібно упевнитися в тому, що всі  статті балансу відбиті точно, що підсумки вірні і вони відповідають даним головної книги. Наприклад, загальна сума дебіторської заборгованості повинна в підсумках дорівнювати її аналогічний сумі по рахунках дебіторів у журналі ордері і залишкам по відповідних рахунках в головній книзі.

Аудитору  потрібно переконатися в тому, що всі  статті балансу і зв’язана з ними інформація вірно відбиті у фінансовій звітності і правильно розкриті.

Визначивши  головні цілі, можна розробити  конкретні по кожному рахунку  і по фінансовій звітності. Повинна  бути визначена принаймні одна конкретна  мета в рамках кожної головної мети, якщо аудитор не дійде висновку, що ця мета не є важливою чи суттєвою. У даних обставинах до однієї головної мети можуть відноситися кілька конкретних цілей.

Визначивши  конкретні цілі аудиту для кожного  з елементів фінансової звітності, можна розпочати процес збору  фактичної інформації. Аудитор визначає, які свідчення необхідно в  даному випадку зібрати. Аудит спирається на визначений набір методів його організації, що допомагають зібрати  достатню кількість свідчень. Процес аудиту містить у собі чотири фази:

1. Планування та розробка аудиторського підходу.
2. Тестування контрольних моментів та перевірка господарських операцій.
3. Перевірка статей балансу.
4. Завершення аудиту та складання висновку.

В аудиті існують способи, за допомогою яких аудитор може збирати свідчення, щоб досягти цілей, що стоять перед  ним. Вибір аудитором свого підходу  визначається двома міркуваннями: необхідно  зібрати достатню кількість свідчень, щоб аудитор міг узяти на себе професійну відповідальність, а крім того, вартість накопичених свідчень має бути мінімальною. Перша умова  більш важлива, але і мінімізація  вартості також необхідна, якщо аудиторська  фірма хоче бути конкурентноздатною і приносити прибуток. Якщо не існує особливої необхідності, то перевірка вартості аудиторських свідчень не буде важкою. У цьому випадку аудитори будуть додавати одне свідчення до іншого, поки не переконаються, що не має ніяких істотних неточностей.

Коли, на думку аудитора, ризик контролю значний  він може зменшити недовіру до точності інформації фінансової звітності, що безпосередньо  відноситься саме до цих контрольних  моментів, інакше перевіряти її прийдеться шляхом збору аудиторських свідчень. Але щоб обґрунтувати свою думку  про те, що ризик контролю незначний, аудитор повинен перевірити ступінь  ефективності контрольних моментів. При такій перевірці використовують процедури, які називають тестами  контрольних моментів.

Такі  тести мають на меті перевірку  первинних документів, що підтверджують  господарські операції. Крім того, значна частина аудиторських свідчень, що накопичуються – це документи, що мають відношення до господарських  операцій.

Конкретні цілі, які зв’язані з підсумками в балансі і у звіті про  фінансові результати, можуть бути досягнуті при зборі аудиторських свідчень різних типів. Прикладом можуть бути опитування службовців про дебіторську  заборгованість, дослідження матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, вивчення товарних звітів, зв’язаних з рахунками до оплати. Ці перевірки необхідні в процесі  аудиту, оскільки велика частина свідчень надходить із джерел, що не залежать від клієнта, і, отже, ці джерела можна  вважати надійними.

Існує тісний зв'язок між загальною оцінкою  положення, у якому знаходиться  користувач, розумінням системи його внутрішньогосподарського контролю і  оцінкою ризику контролю, а також  перевіркою окремих статей балансу, що містяться у фінансовій звітності. Якщо аудитор упевнений, що фінансова  звітність представлена об’єктивно, і якщо його упевненість ґрунтується  на його розумінні системи внутрішнього контролю та оцінці ризику контролю, тестах контрольних моментів, то можна скоротити  перевірку окремих статей балансу.

Після завершення усіх процедур необхідно об’єднати  отриману інформацію, щоб прийти до загального висновку про те, чи досить об’єктивно складено фінансову звітність. Це суб’єктивний процес, що ґрунтується  на здатності аудитора виносити правильні  професійні судження. Кінцеве узагальнення – це остаточний висновок про готовність виконання роботи. Після цього  аудитор повинен представити  аудиторський висновок, який буде додано до фінансової звітності. Висновок повинен  відповідати чітко сформульованим вимогам, на які впливають масштаб  аудиту, і сутність того, що саме з’ясував аудитор.

Для впевненості  у правильності складання бухгалтерського  балансу (ф. №1), звіту про фінансові  результати та їх використання (ф. №2) і  звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. №3) аудитору необхідно  перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю  взаємозв’язків показників, які відображені  у звітних формах. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства відображено в таблиці 3.2 і додатку  З.

 

Таблиця 3.2 Внутрішньоформові ув'язки форми №1 «Баланс» П(С)БО 2^* тис.грн.

Показники, що порівнюються					Дані балансу
1					2	3
Рядок 010 графи 3 ф.№1	=		Рядок 011 графи 3 ф.№1-рядок 012 графи 3 ф.№1		93,0	93,0
Рядок 010 графи 4 ф.№1	=		Рядок 011 графи 4 ф.№1-рядок 012 графи 4 ф.№1		81,0	95,0-14,0
Рядок 030 графи 3 ф.№1	=		Рядок 031 графи 3 ф.№1-рядок 032 графи 3 ф.№1		93,0	4257,0-3318,0
Рядок 030 графи 4 ф.№1	=		Рядок 031 графи 4 ф.№1-рядок 032 графи 4 ф.№1		936,0	4415,0-3479,0
Рядок 080 графи 3 ф.№1	=		Рядок 010 графи 3 ф.№1+рядок 020 графи 3 ф.№1+рядок 030 графи 3 ф.№1+рядок 040 графи 3 ф.№1+рядок 045 графи 3 ф.№1+рядок 050 графи 3 ф.№1+рядок 060 графи 3 ф.№1+рядок 070 графи 3 ф.№1		1498,0	93,0+148,0+ +939,0+318,0
Рядок 080 графи 4 ф.№1	=		Рядок 010 графи 4 ф.№1+ рядок 020 графи 4 ф.№1+рядок 030 графи 4 ф.№1+рядок 040 графи 4 ф.№1+рядок 045 графи 4 ф.№1+рядок 050 графи 4 ф.№1+рядок 060 графи 3 ф.№1+рядок 070 графи 4 ф.№1		1509,0	81,0+174.0+ +936.0+318.0
Рядок 160 графи 3 ф.№1	=		Рядок 161 графи 3 ф.№1-рядок 162 графи 3 ф.№1		347,0	347,0
Рядок 160 графи 4 ф.№1	=		Рядок 161 графи 4 ф.№1-рядок 162 графи 4 ф.№1		117,0	117,0
Рядок 260 графи 3 ф.№1	=		Рядок 100 графи 3 ф.№1+рядок 110 графи 3 ф.№1+рядок 120 графи 3 ф.№1+рядок 130 графи 3 ф.№1+рядок 140 графи 3 ф.№1 +рядок 150 графи 3 ф.№1+рядок 160 графи 3 ф.№1 +рядок 170 графи 3 ф.№1+рядок 180 графи 3 ф.№1+рядок 190 графи 3 ф.№1+рядок 200 графи 3 ф.№1+рядок 210 графи 3 ф.№1+рядок 220 графи 3 ф.№1+рядок 230 графи 3 ф.№1+рядок 240 графи 3 ф.№1+рядок 250 графи 3 ф.№1		3620,0	390,0+2283,0+ +221,0+347,0++46,0+75,0+ +102,0+26,0+ +77,0+53,0
Рядок 260 графи 4 ф.№1	=		Рядок 100 графи 4 ф.№1+рядок 110 графи 4 ф.№1+рядок 120 графи 4 ф.№1+рядок 130 графи 4 ф.№1+рядок 140 графи 4 ф.№1+рядок 150 графи 4 ф.№1+рядок 160 графи 4 ф.№1 +рядок 170 графи 4 ф.№1+рядок 180 графи 4 ф.№1+рядок 190 графи 4 ф.№1+рядок 200 графи 4 ф.№1+рядок 210 графи 4 ф.№1+рядок 220 графи 4 ф.№1+рядок 230 графи 4 ф.№1+рядок 240 графи 4 ф.№1+рядок 250 графи 4 ф.№1		3687,0	534,0+1574,0++70,0+117,0+ +464,0+9,09+ +642,0+15,0+ +172,0
Рядок 280 графи 3 ф.№1	=		Рядок 080 графи 3 ф.№1+рядок 260 графи 3 ф.№1+рядок 270 графи 3 ф.№1		5118,0	1498,0+3620,0
Рядок 280 графи 4 ф.№1	=		Рядок 080 графи 4 ф.№1+рядок 260 графи 4 ф.№1+рядок 270 графи 4 ф.№1		5204,0	1509,0+ 3687,0+8.0
Рядок 380 графи 3 ф.№1	=		Рядок 300 графи 3 ф.№1+рядок 310 графи 3 ф.№1+рядок 320 графи 3 ф.№1+рядок 330 графи 3 ф.№1+рядок 340 графи 3 ф.№1+рядок 350 графи 3 ф.№1-рядок 360 графи 3 ф.№1-рядок 370 графи 3 ф.№1		3155,0	667,0+62,0+ +1547,0
Рядок 380 графи 4 ф.№1	=		Рядок 300 графи 4 ф.№1+рядок 310 графи 4 ф.№1+рядок 320 графи 4 ф.№1+рядок 330 графи 4 ф.№1+рядок 340 графи 4 ф.№1+рядок 350 графи 4 ф.№1-рядок 360 графи 4 ф.№1-рядок 370 графи 4 ф.№1		3865,0	879,0+667,0+ +159,0+2178,0
Рядок 430 графи 3 ф.№1	=		Рядок 400 графи 3 ф.№1+рядок 410 графи 3 ф.№1+рядок 420 графи 3 ф.№1		-	-
Рядок 430 графи 4 ф.№1	=		рядок 400 графи 4 ф.№1+рядок 410 графи 4 ф.№1+рядок  420 графи 4 ф.№1		-	-
Рядок 480 графи 3 ф.№1	=		Рядок 440 графи 3 ф.№1+рядок 450 графи 3 ф.№1+рядок 460 графи 3 ф.№1+рядок 460 графи 3 ф.№1+рядок 470 графи 3 ф.№1		-	-
Рядок 480 графи 4 ф.№1	=		Рядок 440 графи 4 ф.№1+рядок 450 графи 4 ф.№1+рядок 460 графи 4 ф.№1+рядок 470 графи 4 ф.№1		-	-
Рядок 620 графи 3 ф.№1		=		Рядок 500 графи 3 ф.№1+рядок 510 графи 3 ф.№1+рядок 520 графи 3 ф.№1+рядок 530 графи 3 ф.№1+рядок 540 графи 3 ф.№1+рядок 550 графи 3 ф.№1+рядок 560 графи 3 ф.№1+рядок 570 графи 3 ф.№1+рядок 580 графи 3 ф.№1+рядок 590 графи 3 ф.№1+рядок 600 графи 3 ф.№1	1963,0	798,0+604,0+ +310,0+38,0+ +61,0+146,0++6,0
Рядок 620 графи 4 ф.№1		=		Рядок 500 графи 4 ф.№1+рядок 510 графи 4 ф.№1+рядок 520 графи 4 ф.№1+рядок 530 графи 4 ф.№1+рядок 540 графи 4 ф.№1+рядок 550 графи 4 ф.№1+рядок 560 графи 4 ф.№1+рядок 570 графи 4 ф.№1+рядок 580 графи 4 ф.№1+рядок 590 графи 4 ф.№1+рядок 600 графи 4 ф.№1	1339,0	840,0+3,0+ +117,0+86,0+ +196,0+97,0
Рядок 640 графи 3 ф.№1		=		Рядок 380 графи 3 ф.№1+рядок 430 графи 3 ф.№1+рядок 480 графи 3 ф.№1+рядок 630 графи 3 ф.№1+рядок 620 графи 3 ф.№1	5118,0	3155,0+1963,0
Рядок 640 графи 4 ф.№1		=		Рядок 380 графи 4 ф.№1+рядок 430 графи 4 ф.№1+рядок 480 графи 4 ф.№1+рядок 620 графи 4 ф.№1+рядок 630 графи 4 ф.№1	5204,0	3865,0+1339,0

 

Після того як аудитор перевірив взаємну  погодженість показників фінансової звітності  підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він  разом з головним бухгалтером  підприємства встановлює їх причини. У  разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні  корективи. Переконавшись у достовірності  фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією  про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити  правильність її складання.

У відповідності  до таблиці внутрішньоформових ув'язок ф. №1 (табл. 3.2) та методичних рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства (додаток З) була проведена перевірка річного балансу ВАТ «Львівагромашпроект».

Перевірка виявила, що бухгалтерський баланс ВАТ  «Львівагромашпроект» за формою і змістом відповідає даним бухгалтерського обліку, господарська діяльність відображена правильно згідно із законодавством України і чинними нормативними актами про бухгалтерський облік і звітність.

При проведенні аудиторської перевірки для зручності  складають робочий документ –  програму, в якій вказують мету аудиту, аудиторські процедури, документи, які при цьому використовуються, робляться примітки (додаток К).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Методика проведення аудиту балансу  за Міжнародними стандартами  аудиту

 

Починаючи роботу над темою, необхідно ознайомитись з відповідними матеріалами Міжнародних  стандартів. Так, згідно із МСА 200 метою  аудиту фінансової звітності є надання  аудитору можливості висловити думку  про те, чи підготовлено фінансову  звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до встановлених стандартів її складання [23. с. 153].

Як відомо, основними нормативно-інструктивними документами, які регулюють підготовку фінансової звітності, є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів України.

Аудитори  виконують важливу для суспільства  функцію, тому їх поведінка повинна  відповідати загальноприйнятим  етичним принципам, які називають  загальними принципами аудиту, а саме:

• незалежність;
• чесність;
• об’єктивність;
• професійна компетентність і належна старанність;
• конфіденційність;
• професіональна поведінка (професіоналізм);
• дотримання технічних стандартів (у т.ч. законодавчих та нормативних вимог).