Розрахунок показників ефективності функціонування транспортних процесів і систем

                                      ,                                            (1.3)

Другий етап КМА – утворення єдиної транспортно-технологічної лінії з впровадження агрегатного виду ремонту обладнання.

Третій етап КМА – це дотримання єдиної продуктивності, надійності і темпів розвитку роботи в транспортно-технологічних лініях і комплексах. Темп праці системи встановлюється відповідно до темпу основних агрегатів. Продуктивність ,надійність H і темпи праці системи можуть бути знайдені:

                                           ,                                             (1.4)

                                          ,                                                   (1.5)

                                                                                                         (1.6)

де  П – продуктивність агрегату, т/год;

     – продуктивність транспорту і допоміжних механізмів;

f – коефіцієнт надійності;

     – надійність системи;

     – надійність елемента системи;

     – час роботи системи і елемента відповідно;

Коефіцієнт розвитку ( не менше ніж 1,5) передбачається планом розвитку виробництва транспорту чи додаткових приладів.

В транспортно-технологічних  лініях чи комплексах час роботи агрегату повинно дорівнювати часу роботи системи.

Надійність агрегатів  особливо важлива для забезпечення безперебійної роботи системи. Надійність роботи системи залежить: від конструктивних рішень, від поточності ліній, від  безвідказності приладів, від вдосконалення  розробок, від матеріалів та апаратури, від виконання терміну роботи, від чітких умов експлуатації, від  режиму робот приладу.

Четвертий етап КМА – транспортно-технологічні лінії дають можливість підвищити продуктивність агрегатів і покращити умови праці.

                                      , т/год                                               (1.7)

де 3600 – перевізний коефіцієнт;

     – вантажопідйомність машини;

     - час циклу.

При розгляді четвертого етапу  при підвищеному виробництві  та покращенні умов транспортного обслуговування, персонал стикається з негативними  факторами: запиленість, загазованість, висока температура, шум, безпечність, незручність праці.

П’ятий етап КМА – ефективність розвитку системи залежить від розвитку кожної ланки транспортно-технологічної лінії чи комплексу. Механізація однієї операції, одного процесу дає обмежену ефективність. Найбільший ефект від механізації отримується при комплексному розвитку нової техніки всіх ланок підприємства. При порівнянні варіантів, експлуатаційні і капітальні витрати повинні бути мінімальними:

                                      ,                                            (1.8)

де  – поточні витрати на обслуговування машин і обладнання;

                             ,                           (1.9)

де  - відповідно поточні витрати безпосередньо на транспорт, будівельні споруд, механізми, склади і цехи;

                           ,                          (1.10)

де - , - відповідні витрати на транспортні споруди, механізми навантаження-розвантаження, будівельні споруди, склади і цехи;

 – нормативний  коефіцієнт ефективності капітальних  вкладень        (),

                                               ,                                                    (1.11)

де  - термін окупності, років.

Тоді формула (1.9) матиме такий  вигляд:

      ,             (1.12)

де  – відповідно, експлуатаційні витрати на технологію, транспорт, ремонт і допоміжні операції;

- капітальні  витрати безпосередньо на нову  технологію, транспорт, ремонт і  допоміжні операції.

Шостий етап КМА – тільки комплексна механізація забезпечує створення комплексної автоматизації. Математично можна записати таким чином:

                                    ,                     (1.13)

де  – рівень комплексної механізації;

     – рівень комплексної автоматизації;

    µ – коефіцієнт, враховуючи впровадження обладнання автоматизації, в тому числі ЕОМ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОБУДОВА, ПРИНЦИП ДІЇ І РОЗРАХУНОК  ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ КОМПЛЕКСУ

2.1. Вимоги до технічного оснащення складів

Склади на транспорті, промисловості, будівництві, сільському господарстві країни служать для створення  запасів готової продукції, згладжування різниці між циклами видобутку, виробництва, переміщення і споживання продуктів промислового виробництва  та сільського господарства. На склади приймають напівфабрикати, комплектуючі вироби, запасні частини та готову продукцію. Комплексну механізацію та автоматизацію всіх процесів і особливо вантажно-розвантажувальних робіт і складських операцій забезпечують високоефективні системи машин, устаткування, приладів та технологічні процеси. Склади забезпечують ритмічну роботу підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва та транспорту.

Близько 80% продукції виробничо-технічного призначення безпосередньо доставляють  на склади промислових підприємств, сільського господарства та будівництв. Проте спеціалізація і кооперація в промисловості і будівництві, збільшення номенклатури матеріалів, виробів та обладнання, зростання вантажопідйомності рухомого складу створюють об'єктивну необхідність постачання споживачів в економічно виправданих розмірах через базисні склади.

Пристрій складів і  організація їх роботи повинні відповідати  вимогам зберігання вантажів, санітарії  та гігієни праці, техніки пожежної безпеки. Склад  являє собою комплекс виробничих будівель, інженерних споруд, підйомно-транспортних машин і устаткування, засобів обчислювальної техніки  і автоматики управління, регулювання  та контролю за його роботою. Він може обслуговувати один з підрозділів  підприємств або організацій  і бути їх складовою частиною, але  може бути і самостійною одиницею, якщо він обслуговує ряд підприємств.

Для вантажних залізничних  станцій розроблені і проектуються типові складські будівлі і споруди, оснащені сучасними машинами та обладнанням. Якщо типовий проект не відповідає місцевим умовам і економічно недоцільний, тоді приступають до індивідуального проектування складів.

Вибір типу складів, засобів  навантаження і розвантаження вантажів залежить від розміру і характеру  вантажопотоку, дальності і термінів доставки, виду рухомого складу, капіталовкладень, експлуатаційних витрат, наявності  шляхів сполучення, а також технологічних особливостей виробництва. Тому при створенні складів необхідний глибокий аналіз структурної схеми вантажопотоків, їх інтенсивності, способів переміщення, умов зберігання. Основні складські операції повинні бути комплексно механізовані, а при значній вантажопереробці і автоматизовані. Місце розташування складу вибирають з умов транспортних зв'язків з виробничими цехами підприємства або споживачів, зручності виконання вантажних операцій, а також з урахуванням можливості розширення складу на перспективу.

На основі аналізу вантажопотоків та операцій формують основні експлуатаційні вимоги до технічних засобів, а також  будують структурну схему технології вантажно-розвантажувальних і складських робіт. У структурній схемі відображається кількість, послідовність і зміст  тих операцій, які повинні виконуватися машинами, тим самим визначаються їх типи, характеристики, технологія роботи та способи управління.

Вибір схем комплексної механізації  та автоматизації слід вести з  урахуванням використання уніфікованого  обладнання та типових рішень. Аналізуючи ці рішення, відшукують технічно доцільну й економічно ефективну схему  або приступають до розробки нової. Кожному типу машин, обладнання та їх комплексів відповідає певне будівельне рішення складських будівель та інженерних споруд.

Комплекс машин і пристроїв, що беруть участь у вантажно-розвантажувальних  і складських роботах, являє собою  поточно-транспортну систему, яка може переміщати вантажі безперервним потоком або окремими порціями через певні інтервали.

Якість вантажно-розвантажувальних  машин і пристроїв визначається сукупністю їх властивостей, що відповідають певним вимогам відповідно до призначення  цієї техніки. Про якість машин судять за наступними експлуатаційно-технічних  параметрів, що характеризує ефект  від використання машини за призначенням: рівнем надійності, що визначає властивості  безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збереження; ступеня технологічності, що показує ефективність конструктивно-технологічних рішень з точки зору забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні, обслуговуванні та ремонті машини; рівню стандартизації та уніфікації як самої машини в цілому, так і її окремих вузлів, агрегатів, деталей.

Обґрунтований вибір типу складу, машин, пристроїв, обладнання та приладів автоматизації управління ними, аналіз їх якісних показників, економічні розрахунки дають можливість знайти найбільш ефективні варіанти комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних і складських робіт.

Управління складським господарством  повинно бути засновано на використанні сучасних засобів електронної та обчислювальної техніки та впровадження автоматизованих систем управління.

Склади за ступенем автоматизації можна розділити  на наступні групи:

- з частковою автоматизацією  процесів і автоматичною обробкою  інформації;

- з комплексною автоматизацією  технологічних та інформаційних  процесів;

-  зі складною автоматизованою  системою управління.

Застосування засобів  автоматики на складах дозволяє скоротити  потребу в трудових ресурсах, підвищити  продуктивність обладнання, надійність його роботи і скоротити експлуатаційні витрати, зменшити терміни обробки замовлень, краще використовувати місткість складського приміщення і рухомого складу.

Розміщення складів, як правило, має передбачатися в схемі  генерального плану залізничних  станції, баз постачання з загальними об'єктами допоміжних виробництв і  господарств, інженерними спорудами  і комунікаціями відповідно до інструкції з розробки генеральних планів груп підприємств із загальними об'єктами, а також інструкціями з проектування залізничних станцій і портів.

В складах повинні бути приміщення для охорони, контрольно-пропускний пункт із площадкою для огляду автомобілів, а при необхідності габаритні ворота і контрольні ваги для вагонів і автомобілів. В  знову проектованих складах під'їзди до них не повинні перетинатися транзитними  залізничними шляхами. При виникненні необхідності перетину транспортних шляхів при реконструкції, розширенні діючих складів переїзд повинен бути забезпечений сигнально-блокувальними  пристроями, що гарантують безпеку  руху транспортних засобів і людей  в смузі транзитного залізничного руху.

До складам по всій їх довжині повинен бути забезпечений під'їзд пожежних машин (під'їзд з  одного боку - при ширині будівлі, споруди  та зони зберігання відкритих складів  до 18 м і з двох сторін - при  ширині більше 18 м).

Найменша відстань проїзду  для відкритих складів, включаючи  контейнерні майданчики, і напівзакритих  складів загального призначення  слід приймати відповідно до «Проектування  генеральних планів промислових  підприємств для закритих складів».

Площа забудови відкритого і напівзакритого складів визначається габаритами зони обслуговування козлового  крана мостового типу, включаючи  приймально відправні і вантажно-розвантажувальні фронти.

 

2.2. Основи проектування складів

Тип складу залежить від  призначення та місця розташування, роду вантажу, добового вантажопотоку  і режиму роботи. Залежно від призначення  та місця розташування розрізняють  склади: заготівельні (в пунктах  видобутку, заготівлі або виробництва), що служать для передачі вантажу  на транспорт; перевалочні (у місцях перевалки вантажу з одного виду транспорту на інший); державних запасів  або поточного постачання; розташовані  в пунктах споживання вантажу, в  яких зберігаються вантажі, необхідні  для виробничої діяльності цих підприємств, а також у портах і прикордонних пунктах, які забезпечують операції з експортними та імпортними вантажами.

Склади промислових підприємств  поділяються на загальнозаводські та цехові (основного технологічного і загального призначення). Залежно від термінів зберігання вантажів на складах останні поділяють на склади короткострокового і довгострокового зберігання, а в залежності від виконуваних функцій – на склади загального користування, призначені для прийому і видачі вантажів всіх відправників і одержувачів, і склади не загального користування, що обслуговують певних відправників та одержувачів.

За родом вантажу, що підлягає зберіганню, склади можуть бути спеціалізованими або універсальними. У спеціалізованих складах зберігають вантажі тільки одного певного найменування, а в універсальних – вантажі різних найменувань.

Залежно від роду вантажу  проектують склади для тарно-штучних  вантажів, контейнерів, великовагових  вантажів, металу та металевих виробів, машин і обладнання, будівельних  матеріалів, вугілля, руди, хімічних вантажів та мінеральних добрив, зернових та інших сільськогосподарських продуктів, лісових і наливних вантажів.

Вихідними даними для визначення основних параметрів складів (місткості, довжини, ширини, висоти, розмірів приймально-відправних майданчиків та навантажувально-розвантажувальних фронтів) є вантажопотоки і режим роботи складів.