Розрахунок показників ефективності функціонування транспортних процесів і систем

 

ЗМІСТ

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТОРОВО АВТОНОМНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ІЗ СУЧАСНИХ КЛАСИЧНИХ СХЕМ ВАНТАЖОПОТОКІВ ВІД ПОСТАЧАЛЬНИКА ДО СПОЖИВАЧА 3

1.1. Схеми вантажопотоків від постачальника до споживача (принцип побудови та елементи експлуатації) 9

1.2. Закони (етапи, умови) комплексної механізації та автоматизації (КМА) навантажувально-розвантажувальних транспортно-складських робіт (НРТС-робіт) в ринкових умовах 14

1.2.1. Транспортно-технологічний процес 14

1.2.2. Механізація і автоматизація технологічних 17

процесів і обладнання 17

1.2.3. Основні задачі етапів розвитку механізації поточних ліній і комплексів 18

2. ПОБУДОВА, ПРИНЦИП ДІЇ І РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ КОМПЛЕКСУ 22

2.1. Вимоги до технічного оснащення складів 22

2.2. Основи проектування складів 26

2.3. Побудова відкритого складу, обладнаного двоконсольний краном для переробки тарно-штучних вантажів 28

2.4. Логістичний процес на складі 32

2.5. Склади тарно-штучних і штучних вантажів 39

2.6. Наукові основи КМА НРТС – робіт при взаємодії з рухомим складом (на залізничному та на автомобільному транспорті) 42

2.6.1. Наукові основи КМАНРР 42

2.6.2. Основні напрями вдосконалення засобів механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних і складських робіт 42

2.7. Принцип дії роботи складу по маршрутам: А-В; А-Д (з точки зору виконання послідовності операцій) 46

2.8. Основні параметри системи реалізації КМА НТРС – робіт 48

2.8.1. Підбір обладнання для даного об’єкта (вагони – марка, вантажопідйомність, габарити, кількість; крани – паспортні дані; авто – марка, габарити, вантажопідйомність; контейнери – марка, габарити, вантажопідйомність) 48

2.8.2. Обладнання двоконсольного крана (побудова, визначення основних параметрів переміщення і підйому) 51

2.8.3. Розрахунок основних параметрів обладнання комплексу по заданим маршрутам: розрахунок об’єму перевантаження тарно-штучних вантажів по прямому варіанту із залізничного транспорту на автомобільний (Згідно вихідних даних по варіантах наведених у завданні до виконання теоретичної частини курсової роботи) 56

3. СТУПЕНІ ТА РІВНІ КМА НРТС – РОБІТ ПРИ ВЗАЄМОДІЇ З РУХОМИМ СКЛАД (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ НА СУЧАСНОМУ РІВНІ) 62

Список використаної літератури: 66

ДОДАТКИ 68

 

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТОРОВО АВТОНОМНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ ІЗ СУЧАСНИХ КЛАСИЧНИХ СХЕМ ВАНТАЖОПОТОКІВ ВІД ПОСТАЧАЛЬНИКА ДО СПОЖИВАЧА

Транспорт — найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами.

Транспортна логістика – функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів.

Основними принципами, на яких базується логістика, є цілісність і модульність (складається із окремих елементів), системний аналіз і зворотні зв’язки (між обладнанням постачання і відправлення), організація (конкретним чином упорядкування транспортно-технологічних зв’язків).

Виробнича логістика розглядає  процеси, що відбуваються в сфері  матеріального виробництва.

Метою виробничої логістики  є оптимізація матеріальних потоків  усередині підприємств, що створюють  матеріальні блага або роблять  такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, укладання ін. Характерна риса об'єктів вивчення у виробничій логістиці — їхня територіальна  компактність.

Логістичні системи, що розглядаються  виробничою логістикою, звуться внутрівиробничими  логістичними системами. До них можна  віднести:

- промислове підприємство;

- оптове підприємство, що  має складські спорудження;

- вузлову вантажну станцію;

- вузловий морський порт.

Концепція Just-in-time ( JIT, точно в термін) визначається як сучасна концепція побудови логістичної системи у виробництві, постачанні і дистриб’юції, заснована на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів і готової продукції в необхідних кількостях на той час, коли ланки логістичної системи в них бідують, з метою мінімізації витрат, зв'язаних із створенням запасів.

Логістична концепція JIT характеризується наступними основними  рисами:

- мінімальними (нульовими)  запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової  продукції;

- короткими виробничими  і логістичними циклами;

- невеликими обсягами  виробництва готової продукції  й поповнення запасів (постачань);

- взаєминами по закупівлях  матеріальних ресурсів із невеликим  числом надійних постачальників  і перевізників;

- ефективною інформаційною  підтримкою;

- високою якістю готової  продукції і логістичного сервісу.

Основними задачами промислових транспортних систем є:

а)  взаємодія пунктів  відправлення з пунктами призначення в просторі –  це транспортування вантажів, зведення декількох вантажопотоків в один,  розподілення вантажів із одного вантажопотоку на декілька; 

б) комплектування заказів,  створення комбінаційних груп вантажів по заданій програмі.

Транспортна система – транспортна інфраструктура, транспортні підприємства, транспортні засоби та управління у сукупності. Єдина транспортна система забезпечує узгоджений розвиток і функціонування всіх видів транспорту з метою максимального задоволення транспортних потреб при мінімальних витратах.

Продуктивність та ефективність транспортної системи залежить від ступеню використання зв’язаних з нею підсистем, а також можливість комплексної механізації та автоматизації навантажувально-розвантажувальних, транспортних та складських робіт.

Промислові транспорті системи  поділяють на такі види: вантажозбираючі; вантажорозподільчі; частково комбіновані й повністю комбіновані.

Вантажорозподільчі  системи (рис. 1.1) – це постачання вантажів до декілька паралельним пунктам (станціям) обслуговування. Наприклад – це декілька паралельних станцій комплектування або упакування вантажів. Таким чином, вантажорозподільна система розподіляє загальний вантажопотік на n – число окремих вантажопотоків по числу пунктів призначення або вхідних пунктів .

Рис. 1.1 Вантажопотік у вантажорозподільних системах (просторова автономна система)

I – пункт постачання  вантажів; – кінцеві пункти транспортування (пункти призначення або вхідні пункти); λ – вантажопотік; 1 – транспортна ланка до станції обслуговування; 2,3,4,5 – з’єднувальні елементи; 6 – магістральна транспортна ланка; 7 – розгалужувач; 8 – можливе місцеположення накопичувачів.

 

Вантажорозподільча  система складається з :

1) падаючої транспортної ланки;

2)  магістральної транспортної ланки, забезпеченої розгалуженнями за числом з’єднувальних елементів;

3) з’єднувальних елементів, орієнтованих за напрямком перпендикулярно до магістральної ланки, що розташовані між останніми вхідними пунктами тобто кінцевими пунктами транспортування вантажів у межах даної системи.

Вантажопотік — це кількість вантажів, що переміщуються у визначеному напряму між пунктами навантаження і вивантаження. Вантажопотік характеризується видом матеріалу, напрямком, інтенсивністю, нерівномірністю і довжиною транспортування.

Вантажозбираючі системи (рис. 1.2) – це переміщення (пересування) вантажів від декількох паралельних станцій обслуговування, зон складу або комплектування. Таким чином, ці системи окремі вантажопотоки від  N – числа початкових пунктів зводять в загальний вантажопотік .

Рис. 1.2 Вантажопотік у вантажозбираючих системах (просторова автономна система)

К – кінцевий пункт транспортування; – початкові пункти транспортування; λ – вантажопотік; 1 – транспортна ланка від станції обслуговування; 2,3,4,5 – з’єднувальні елементи; 6 – магістральна транспортна ланка; 7 – вузол зведення;         8 – можливе місце положення накопичувачів.

 

Вантажозбираюча система складається з :

1) падаючої транспортної ланки;

2) магістральної транспортної ланки, забезпеченої розгалуженнями за числом з’єднувальних елементів;

3) з’єднувальних елементів, орієнтованих за напрямком перпендикулярно до магістральної ланки, що розташовані між останніми вхідними пунктами тобто кінцевими пунктами транспортування вантажів у межах даної системи.

Системи,  транспортуючі  вантажі до даної станції (або станціям), можливо в тій чи іншій ступені комбінувати з тими, котрі транспортують вантажі від цієї станції (станцій). 

Вантажорозподільна і  вантажозбираюча системи не мають загальних елементів, тобто повністю просторово автономні.

Переваги просторових  автономних систем – це можливість широкого розвитку двох систем;  малі вимоги до оснащення обладнанням оргтехніки; можливість відокремленого завантаження, розвантаження і одночасного їх впровадження; необхідність відокремлених входу і виходу; можливість розширення цих систем; простота їх організації.

Недоліки просторових  автономних систем – це відносно велика вартість будівництва та обладнання.

Частково комбіновані  системи (рис. 1.3) – це системи з загальним магістральним транспортним ланцюгом, який обслуговує як систему постачання вантажів до станцій обслуговування, так і систему, котра використовується для транспортування вантажів від вказаних пунктів.

Рис. 1.3 Частково комбіновані системи

I – пункт постачання  вантажів; К – кінцевий пункт  транспортування;                    1 – транспортуюча ланка від станції обслуговування; 2 – транспортуюча ланка від станції обслуговування; 3,4,5,6 - з’єднувальні ланки постачання (відокремлені); 7,8,9,10 - з’єднувальні ланки відправлення (відокремлені); 11 – загальна магістральна ланка;               12 – розгалужувач; 13 – вузол зведення; ; – відокремлені початкові і кінцеві пункти транспортування; 14 – можливе місцеположення накопичувачів.

 

Переваги частково комбінованих систем – це суміщення в просторі і в часі постачання і відправлення вантажів; відносно малі витрати на транспортну техніку.

Недоліки частково комбінованих систем – це недостатня можливість їх розвитку; високі вимоги до забезпечення обладнаннями оргтехнікою; залежність операцій постачання і впровадження вантажів.

Повністю комбіновані  системи (рис. 1.4) – це системи, в яких з’єднувальні елементи і самі початкові і кінцеві пункти транспортування забезпечують рух вантажів в обидва напрямки.

Рис. 1.4 Повністю комбінована система

I – пункт постачання  вантажів; К – кінцевий пункт  транспортування;                            1 – транспортуюча ланка до станції обслуговування; 2 – транспортна ланка від станцій обслуговування; 3,4,5,6,7 – з’єднувальні ланки постачання і відправлення (сумісні);             8 – загальна магістральна ланка; 9 – розгалужувач; 10 – вузол зведення; 11 – можливе місцеположення накопичувачів; – сумісні початкові і кінцеві пункти транспортування.

 

Переваги повністю комбінованих систем – це низькі витрати на транспортне обладнання.

Недоліки повністю комбінованих систем – це практично неможливо розвивати ці системи.

 

 

 

1.1. Схеми вантажопотоків від постачальника до споживача (принцип побудови та елементи експлуатації)

Доставка вантажів від виробника до споживача включає декілька етапів, а саме: накопичення необхідної кількості вантажів на складах виробництва, концентрацію їх на складах системи матеріально-технічного постачання та доставку до безпосереднього споживача.

Вантажі можуть бути перевезені від виробника до споживача з використанням різних варіантів транспортно-технологічних схем доставки, та за участю одного або декількох видів транспорту.

Доставка продукту до споживача – це діяльність фірми з реалізації можливостей зробити його більш доступним для покупця. Головним елементом при цьому є вибір оптимальних схем доставки.

Схема доставки продукту - це шлях, яким він рухається від виробника до споживача.

Спочатку розглянемо одну схему, коли фірм пропонують свій товар без використання посередницької мережі (схема 1.1.1). У цьому разі виробнику необхідно самостійно шукати споживачів, налагоджувати з кожним контакти, домовлятися про організацію постачання і вирішувати ще багато інших питань. Це потребує додаткових коштів, а головне — часу, який можна використати раціональніше.

 

Схема 1.1.1. Розподіл товарів без використання посередницької мережі

 

Якщо виробник скористається  послугами посередників, таких контактів  буде значно менше (схема 1.1.2). Виробнику достатньо налагодити один або кілька контактів з посередником, який надалі займатиметься розподілом товарів між споживачами. Завдяки цьому усуваються розриви в часі, місці, у праві власності, що відокремлюють товари й послуги від тих, хто хотів би ними скористатися, і очевидна значна економія коштів.