Организация перевозок зерна навалом

     Так як бл. 97% тер. Єгипту - пустеля, то придатними для землеробства є тільки декілька оазисів і вузька смуга землі  вздовж середземноморського узбережжя - всього 2,5 млн га, 97% з яких зосереджені в долині і дельті Нілу. В дельті Нілу вирощують рис, бавовну, пшеницю, фрукти і овочі, в     Середньому Єгипті і Фаюмській оазі - бавовну, кукурудзу, сорго, цукрову тростину, фрукти і овочі, у Верхньому Єгипті - цукрову тростину, пшеницю, конюшину і бавовну. Переважна частина промислових підприємств зосереджена навколо Каїра і великих міст в дельті Нілу. У промисловій зоні Каїру, де проживає майже 25% всього населення країни, розташований металургійний комбінат, текстильні підприємства - в дельті Нілу - в Ель-Махалла-ель-Кубрі і інш., у Александрії - нафтопереробні заводи і підприємства харчової промисловості.

     Алжир – аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших  країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Осн. тр-т – залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Гол. морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. В країні діє 66 летовищ.

     ВВП – $ 45,5 млрд Темп зростання ВВП – 5,1 %. ВВП на душу населення – $1521. Прямі закордонні інвестиції – $ 262,9 млн Імпорт – $ 12,5 млрд (головним чином Франція – 32,5%; Італія – 10,8%; США – 8,0%; Іспанія – 7,6%; Німеччина – 6,9%;Туреччина – 5,9%;). Експорт (нафта, зріджений газ, нафтопродукти, вино, фрукти і овочі, залізняк, тютюн) – $ 12,6 млрд (головним чином Італія – 22,9%; США – 16,1%; Франція – 13,9%; Іспанія – 12,6%; Нідерланди – 6,5%; Бразилія – 6,4%).

     У 1996 у сільському господарстві було зайнято бл. 1/5 працездатного населення  країни. Сільськогосподарське виробництво  зосереджене головним чином у  північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощують цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб. Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес, просо, жито і рис. Найважливіша технічна культура - тютюн. Найбільш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. У 1991 в Алжирі було перероблено понад 300 тис. куб. м деревини і пробки. З виробництва пробки країна займає 3-є місце у світі після Іспанії і Португалії.

     Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

     Основні галузі промисловості Лівії: аграрна, нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової пром. продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна пром-сть. Транспорт – автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Тріполі і Бенгазі з країнами Європи і США.

     ВВП – $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП  – (-2%, 2001). ВВП на душу населення – $ 6510 (1994). Імпорт – продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г.ч. Італія – 22,3%; Німеччина – 12,0%; Великобританія – 8,9%; Франція – 6,8%; Туніс – 5%). Експорт – нафта та нафтопродукти (г.ч. Італія – 41,3%; Німеччина – 16,6%; Іспанія – 10%; Туреччина – 6%; Франція – 3,6%). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95% всієї суми експортних надходжень.

     До  початку розробки родовищ нафти  Лівія була однією з найбідніших  країн Африки і не мала особливих  перспектив економічного розвитку. Більша частина лівійців була зайнята в сільському господарстві, малопродуктивному через дефіцит атмосферних осадів і нестачі придатних для обробки земель. З виявленням запасів нафти в кінці 1950-х років Лівія вступила на шлях економічного процвітання Вже до середини 1960-х років завдяки розробці родовищ нафти Лівія стала в один ряд з такими країнами, як Венесуела, Кувейт і Саудівська Аравія. У 1983 прибуток на душу населення зріс до 8480 дол. Бурхливий розвиток нафтодобувної промисловості залишив далеко позаду всі інші галузі господарства. Національна промисловість Лівії тільки починає формуватися.

     Крім  видобутку нафти, важливою складовою  економіки є сільське господарство. Сільське населення обробляє землю  у вузькій прибережній смузі Тріполітанії, використовуючи зимою атмосферні осадки, а влітку - зрошування з колодязів. Навколо Тріполі, в районі поширення товарного садівництва, вирощують цитрусові, фініки, оливки і мигдаль. У південних оазисах для зрошування полів використовуються води підземних джерел. При наявності достатньої кількості осадків на периферії височин сіють ячмінь. Орні землі становлять лише 1% площі країни, і тільки 1% з них входить в зону штучного зрошування. З 1979 ведуться роботи по спорудженню «великої штучної ріки» - водоводу, розрахованого на перекидання вод 250 підземних свердловин з оазисів Тазербо і Сарір в пустелі Сахара до побережжя країни.

     До 1993 було прокладено 1800 км трубопроводів  і каналів, побудовані дороги і водосховища. У Кіренаїці на плато Барк-ель-Байда обробляють зернові культури, маслини і плодові дерева. У районі плато Ахдар в Кіренаїці живуть кочовики-скотарі. 

     1.3 Вантажепотоки на заданому напрямку

     Аналізуючи  вантажепотік між Україною та Египтом, Лівією, Алжиром можна зробити  висновок, що для цих країн тогргівельно-економічні відносини з Україною мають велике та стратегічне значення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2 АНАЛІЗ ЗОВНІШНІХ УМОВ РОБОТИ 
 

     2.1 Аналіз траси та характеристики портів заходу

     Чорне море - море між Європою та Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень).Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

     Мармурове море -  це внутрішнє море, що сполучає Чорне море з Егейським, відділяючи таким чином азійську частину Туреччини від європейської. Протока Босфор сполучає його з Чорним морем, а протока Дарданелли з Егейським. Босфор також поділяє Стамбул на його азійську та європейську сторони. Море має площу 11.350 км2 і глибину до 1355 м.

     Середземне  море - міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії, Тунісу, Алжиру, Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном. Площа — 2 505 тисяч км2, глибина — до 5 121 м (середня — 1 536 м).По Середземному морю проходять важливі морські шляхи, що зв'язують Європу з Африкою з країнами Південнюї і Східної Азії.

     Найбільші порти: Александрія (Єгипет), Алжир (Алжир), Тріполі (Лівія). 

       Босфор - протока між Європою та Малою Азією, що з'єднує Чорне море з Мармуровим, а в парі з Дарданеллами - зі Середземним. Босфор є частиною внутрішнєвразійського кордону. На обох сторонах протоки розташоване найбільше турецьке місто Стамбул.

     Довжина протоки близько 30 км, максимальна  ширина 3 700 м на півночі, мінімальна ширина протоки 700 метрів. Глибина фарватеру від 33 до 80 м.

     Босфор  є одним з найважливіших проток, тому що забезпечує доступ до Середземному моря й світовим океанам великої  частини Росії, України, Закавказзя й південно-східної Європи. Крім сільськогосподарських і промислових продуктів, більшу роль в експорті через Босфор відіграє нафта з Росії й Каспійського регіону.

     Берега  протоки з'єднують два мости: Босфорський  міст довжиною 1074 метрів (завершений в 1973) і Міст султана Мехмеда Фатиха довжиною 1090 метрів (побудований в 1988) в 5 км до півночі від першого мосту.

     Дарданелли -  протока між європейським півостровом Галлиполи (Туреччина) і північно-заходом Малої Азії. Координати Дарданеллів - 40°15' північної широти й 26°31' східної довготи.

     Протока з'єднує Егейське море з Мармуровим морем, а в парі з Босфором - із Чорним морем. У стародавності Дарданелли називалися Геллеспонт. Своя сучасна назва протока одержала по місту Дардания, що розташовувався на горі Ида. Довжина протоки становить 65 кілометрів, ширина - від 1,3 до 6 кілометрів. Середня глибина становить 50 метрів.

     Одеський  порт – одинзнайбільших портів Чорноморсько-азовського басейну, розташований на північно-західнім узбережжі Чорного моря в південнозахідній частині Одеської затоки на штучно утвореній території площею109,5 га.

     Потужності  Одеського порту дозволяють щорічно  переробити більш 14 млн тонн сухих  і 24 млн тонн наливних вантажів.

     У незамерзаючому універсальному порту  в семи гаванях на 38- і захищених  хвилеломами й молами причалах, обслуговуються судна довжиною до 270 м і осіданням до 13,0 м.

     Загальна  довжина причальної лінії - більш 8000 м.

     Порт  розташовує сучасними спеціалізованими комплексами для переробки сухих  вантажів, тропічних масел, пасажирським, нафто-газовим. контейнерний термінал, що найбільше динамічно розвивається, розрахований на перевантаження більш 150 000 контейнерів у рік (TEU). На території Карантинного молу діє Вільна (спеціальна) економічна зона "Порто-франко".

     Доставка  й вивіз вантажів здійснюється авто, залізничним або річковим транспортом.

     Крім  своєї основної діяльності (вантажно-розвантажувальні роботи й зберігання вантажів) Одеський порт здійснює цілий комплекс послуг, пов'язаних із забезпеченням високого рівня обслуговування клієнтів:

     - Експедирування.

     - Послуги митного брокера. 

     - Стафирование й расстафирование контейнерів.

     - Ремонт упакування вантажів.

     - Маркування вантажів.

     - Перевезення вантажів власним  автотранспортом міжнародного класу. 

     - Бункерування судів водою, паливом  і мастильними матеріалами в  причалів і     на рейді. 

     - Очищення судів від льяльных, баластових вод і сміття.

     - Ремонт судів на базі плавучої  майстерні. 

     - Послуги міжнародного телефонного,  факсимільного, комп'ютерного зв'язку.

     - Надання концертно-виставочного  залу (КВЗкВ,кв.,кВа,КВН,кВт,коз) пасажирського  комплексу для виставок, концертів і ін. заходів.

     - Послуги яхт-комплексу. 

     - Послуги інформаційно-обчислювального  центру й інші.

     Порт  ухвалює великі круїзні пасажирські  судна й розташовує найсучаснішим  в Україні морським вокзалом, навколо  якого розташовані головні визначний пам'ятки міста (Потемкинская сходи, Приморський бульвар і інші пам'ятники архітектури). Порт може прийняти до 4 мільйонів пасажирів у рік. Іноземні туристи прибулі в порт Одесу можуть одержати українську візу до 14 доби.

     На  території морського вокзалу перебувають яхтовий комплекс, "Морська галерея", 4-зірковий готельний комплекс "Одеса", церква св. Миколи, концертно-виставочний зал, офіси туристичних компаній.

     Порт  є членом престижних міжнародних  асоціацій, і визнаний базовим круїзним портом України. 

     Александрійський  порт має дві гавані: зовнішню (довжина 2200 м., ширина 220 м., глибина 14 м.) і внутрішню (1600 м., 100 м., 9 м.).

     Загальна  площа водної поверхні порту - 8,5 кв.км., сухопутною, - 1 кв.км. Довжина 86 причалів - 11 тыс.м. Є причали по обробці судів з генеральними вантажами, нафтовий і контейнерний термінали, цементні, вугільні, лісові, зернові, для вивантаження добрив, пасажирські причали. Кількість діючих вантажних причалів - 63, довжина - 8300 м., глибина - від 5,5 до 14 м. (всього в АРЕ - 137 причалів, довжина - 25 тыс.м.). У порту є відкриті площі для складування вантажів (більше 130 тыс.кв.м.) і закриті складські приміщення (170 тыс.кв.м.)а також контейнерний термінал на 6 тис. контейнерів.