Непряме оподаткування згідно нового Податкового кодексу

Непрямі податки, так  як і прямі податки, мають свої переваги і недоліки. Відзначимо деякі з них. Серед переваг непрямих податків можна виділити наступні: (1) Організаційні  − для непрямих податків характерна простота сплати й регулярність надходження в бюджет. (2) Бюджетні − оскільки непрямі податки збільшують доходи держави за рахунок росту населення або його добробуту, то вони більш вигідні для країн, що прогресують в економічних відносинах. (3) Поліцейські − податки впливають на сукупне споживання шляхом подорожання того або іншого продукту. (4) Політичні − прямі податки, з позиції споживача, сплачуються державі даром, непрямий же податок завуальований у ціні товару і якщо платник і усвідомлює, що ціна збільшена податком, проте однаково він одержує замість необхідний продукт. (5) Економічні − для кінцевого споживача непрямі податки зручні тим, що  визначаються розміром споживання, зручністю сплати в часі, близькістю до місця внесення, відсутністю примусового характеру, відсутністю втрати часу для внеску, не вимагають нагромадження певних сум.  До недоліків непрямих податків можна віднести наступні: (1) Обтяження для багатосімейних − фактично оплата податку здійснюється главою родини, а формується всіма членами родини. Прямі податки обкладають середню податкоспроможність, непрямі ж здійснюють принцип самооподаткування, оскільки за допомогою непрямих податків платник сам регулює індивідуальну податкоспроможність. (2) Політичні − оскільки право стягнення непрямих податків майже ніколи не обговорюється. (3) Соціально-економічні − непрямі податки падають на окремі особи непропорційно їхнього капіталу або доходу, надмірно обтяжуючи низькооплачувані версти населення. (4) Підприємницькі − непрямі податки в умовах розвинених ринкових відносин обмежують розмір прибутку підприємництва, тому що в умовах конкуренції не завжди можливе підвищення ціни на величину непрямих податків, особливо у випадках підвищення ставок цих податків [56, с. 132].

Слід зазначити, що непряме  оподаткування суттєво впливає  на рівень цін. Відомо, що непрямі податки  включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і ПДВ. Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції. ПДВ, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну. Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги не обкладаються акцизним збором. Є особливості визначення суми непрямих податків, що включаються в ціну реалізації товару споживачу (роздрібну ціну), за реалізації підприємствами товарів, придбаних усередині країни та імпортованих. Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємства торгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки.

Відомо, що підприємства є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.

При цьому вплив непрямих податків на економіку залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах. По-перше, він пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності. По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Отож, непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет. Джерелом відшкодування непрямих податків є: собівартість реалізованих  товарів (робіт, послуг); кошти державного бюджету.

Але можливий значний  розрив між моментом виникнення податкових зобов’язань і моментом надходження коштів на рахунок продавця за реалізовані товари (роботи, послуги) призводить до істотного відволікання оборотних коштів підприємств, що може спричинити банкротство частини з них. Найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час "розмитнення" товару, а за алкогольні та тютюнові вироби − під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати ПДВ.

 

Опрацювавши матеріали  розділу, можна зробити наступні висновки:

 

1. Непрямі податки – податки, що обчислюються на основі цін або фізичних характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не залежить від доходів платника, а визначається за вартісними або кількісними характеристиками здійснюваних ним оподатковуваних операцій.

При непрямому оподаткуванні  формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем цього товару, тоді як останній виступає реальним платником податку.

2. Акцизи – це непрямі податки на операції з реалізації товарів і послуг, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни їх реалізації. У податковій системі України застосовується два види акцизів – податок на додану вартість і акцизний збір.

Мита – це непрямі  податки на операції з переміщення  товарів через митний кордон держави  і встановлюються у вигляді надбавки на митну вартість цих товарів. В податковій системі України розрізняють вивізне і ввізне мита.

Податок на додану вартість є непрямим податком, що включається з ціну товару та представляє собою частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування – від виробництва до продажу або перепродажу.

3. Недоліком непрямих податків є те, що вони розглядаються платником податків як соціально несправедливі. Так як вони сплачуються тільки у тих випадках, коли платник ще не одержав дохід, а податок вже потрібно платити. Таким чином, платник податків усвідомлює їх як авансові платежі. Переваги полягають у тому, що їх відносно складніше фальсифікувати.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ СПРАВЛЯННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

 

 

2.1 Динаміка та структура справляння непрямих податків в Україні

 

 

Згідно ситуації, що склалася на сьогодні у вітчизняній практиці справляння непрямих податків, бачимо, що цей процес має певні недоліки, аналіз яких мовжливий в процесі характеристики динаміки та структури справляння непрямих податків в Україні.

Надходження податку на додану вартість є найбільш домінуючими серед надходжень непрямих податків за 2009-2011 роки, частка яких була на рівні 74% у структурі надходжень непрямих податків, за винятком 2010 року, коли вона склала майже 79 %, тобто підвищившись на 5 %, в той час, коли частки акцизного податку та мита знизились на 2 %, склавши 11 і 10 % відповідно. У 2011 році структура надходжень непрямих податків суттєво змінюється, адже, окрім того, що частка надходжень податку на додану вартість знизилась до рівня 2009 року, склавши 74 %, разом з тим, стрімко зростає питома вага надходжень акцизного податку до 20 % та суттєво зменшується частка митних надходжень до 6 % у структурі надходжень непрямих податків [61].

Наразі, варто дослідити динаміку надходжень непрямих податків в розрізі їх видів протягом 2009-2011 років, аби прослідкувати причини змін їх часток у структурі надходжень непрямих податків.

Отже, найбільшими надходженнями  серед непрямих податків є надходження  податку на додану вартість, що стрімко зросли у 2010 році порівняно з минулим роком більш, ніж на половину – на 32,7 млрд. грн. або 55,1 % та дещо знизились у 2011 році на 7,5 млрд. грн. або 8,1% [61].

 

 

 

 

 

 

                      2009                     2010                     2011

Рис. 2.1. Динаміка надходжень непрямих податків до Державного бюджету України за 2009-2011 роки

 

Суми надходжень акцизного  податку та мита є значно нижчими  надходжень від податку на додану вартість. У 2009-2010 роках надходження акцизного податку і мита були майже на одному рівні, з незначним переважанням надходжень від акцизного податку, причому, у 2010 році надходження акцизного податку та мита зросли майже на однакові величини - на 22,3 і 22,7 % або 2,4 і 2,2 млрд. грн. відповідно. Проте, у 2011 році відбулись вагомі протилежні зміни цих надходжень, адже стрімко зросли надходження акцизного податку на 72,9 % або 9,4 млрд. грн. та помітно знизились митні надходження на 40,7 % або 4,9 млрд. грн. [61].

Наразі варто детально дослідити причини змін динаміки та структури надходжень непрямих податків по кожному виду податку.

Насамперед, розглянемо склад і структуру найбільшого  за обсягами надходжень непрямого податку  – податку на додану вартість.

Передусім, звернімо увагу, що майже третина (30,2 %) зібраного податку на додану вартість у 2011 році була відшкодована платникам податку з Державного бюджету України на праві бюджетного відшкодування ПДВ при перевищенні податкового кредиту над податковими зобов’язаннями з ПДВ [61]. Така велика частка бюджетного відшкодування ПДВ з вироблених в Україні товарів, головним чином, свідчить про значний експорт цих товарів та послуг.

Рис. 2.2. Структура збору податку на додану вартість в Україні у 2011 році

Найбільше було зібрано  податку з імпортних товарів, частка якого склала майже половину у сукупному зібраному ПДВ – 49,9 % у 2011 році [62]. Незважаючи на те, що збори ПДВ з вироблених в Україні товарів сформували більше третини зборів сукупного ПДВ – 37,6 %, проте більша їх частина (30,2 %) була відшкодована з державного бюджету України у 2011 році, і в підсумку залишилось 7,4 % зібраного ПДВ з вироблених в Україні товарів. Досить значну частку в зборах від ПДВ склала податкова заборгованість з цього податку, була погашена комерційними банками за простроченими податковими векселями.

Оскільки, значна частина  ПДВ у 2011 році була відшкодована з  державного бюджету України, тому доцільно розглянути структуру реальних надходжень від податку на додану вартість, що формують доходи держави [61].

Таким чином, більша частина надходжень податку на додану вартість (71,4 %) у 2011 році була сформована саме податком на додану вартість з імпортного товару. Майже п’ята частина надходжень ПДВ (18 %) утворена завдяки погашенню податкової заборгованості з ПДВ і лише десята частина (10,6 %) – утворена з ПДВ з вироблених в Україні товарів. Така низька фіскальна віддача від внутрішнього ПДВ обумовлена високою експортною орієнтованістю вітчизняної економіки.

Рис. 2.3. Структура надходжень податку на додану вартість до Державного бюджету України у 2011 році

Звідси випливає висновок про значимість імпорту в поповненні казни держави через стягнення  ПДВ з імпортного товару, частка якого є найбільш вагомою у  структурі надходжень податку на додану вартість в України у 2011 році. Для того, аби проаналізувати тенденцію надходжень податку на додану вартість варто розглянути його динаміку за минулі роки в Україні (Додаток А) [61].

Аналізуючи обсяги податку  на додану вартість за 2009-2011 роки бачимо, що найбільшими надходженнями цього податку до казни держави забезпечував податок на додану вартість з імпортних товарів, надходження від якого у 2010 році стрімко зросли майже удвічі - на 90,5 % або 37,7 млрд. грн., що отримано завдяки значному зростанню імпортних цін, а також через заборону розрахунків із використанням податкових векселів та відновлення діяльності по боротьбі з контрабандою. Проте, у 2011 році ці надходження помітно знизились на 24 % або 19 млрд. грн.

Крім того, що надходження  від збору ПДВ з вироблених в Україні товарів за досліджувані роки були набагато нижчими від надходжень ПДВ з імпортних товарів, то через бюджетне відшкодування ПДВ з вироблених в Україні товарів у доходах держави зосереджується зовсім незначна частина доходів від ПДВ. У 2010 році ПДВ з вироблених в Україні товарів помітно зріс на 23,2 % або 8,5 млрд. грн. порівняно з минулим роком, а у 2011 році залишився майже на тому ж рівні незначно збільшившись на 1,1 % або на 500 млн. грн. Стрімке зростання бюджетного відшкодування з ПДВ у 2010 році на 82,4 % або на 18,9 млрд. грн. свідчить про розгортання експортних операцій в Україні, у 2011 стрімке зростання величини бюджетного відшкодування було призупинене про, що свідчить незначний приріст у розмірі 0,3 % або 110 млн. грн. Стрімке зростання податкової заборгованості з ПДВ у 2009-2011 роках має позитивну сторону в тому, що повертаються кошти заборговані державі до спеціального фонду державного бюджету України.