Податок на додану вартість

 Розрахунок  ПДВ здійснюється самими підприємствами, а у разі спрощеного обліку  — податковою службою. Малі  підприємства можуть заповнювати  декларацію протягом року розрахунково [7, c.143-145].

Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

Таблиця 3.1

Таблиці податкових ставок податку ПДВ в країнах світу

Країна	Ставка
	Стандартна	Знижена
Австралія	10%	0%
Аргентина	21%	10.5% або 0%
Боснія і  Герцеговина	17%
Венесуела	11%	8%
В'єтнам	10%	5% або 0%
Ісландія	24.5%	14%3
Індія	12.5%	4%, 1%, або 0%
Ізраїль	15.5%5
Казахстан	13%
Канада	6% або 14%1	4.5%
КНР2	17%	6% або 3%
Республіка  Македонія	18%	5%
Мексика	15%	0%
Молдова	20%	5%
Нова Зеландія	12.5%
Норвегія	25%	14% або 8%
Парагвай	10%	5%
Перу	19%
Росія	18%	10% або 0%
Сальвадор	13%
Сербія	18%	8% або 0%
Сингапур	5% 8
Таїланд	7%
Тринідад і  Тобаго	15%
Туреччина	18%	8% або 1%
Україна	20%	0%
Уругвай	23%	14%
Хорватія	22%	0%
Швейцарія	7.6%	3.6% або 2.4%
Південна Корея	10%
Японія	5%

 Велика Британія. У світовій практиці справляння  податків Великобританія займає  чільне місце – саме там  вперше виникла наукова теорія  оподаткування. Це ж підтверджує  її нинішню значимість у світовому промисловому розвитку.

Головне місце  у розряді непрямих податків Великобританії займає податок на додану вартість. З точки зору доходів до державного бюджету він знаходиться на другому  місці після прибуткового податку  і формує приблизно 17% бюджету країни.

Базою оподаткування  податком на додану вартість виступає вартість, додана на кожній стадії виробництва  та реалізації товарів а послуг (тобто  різниця між виручкою та вартістю закупок у постачальників).

Податок на додану вартість (value-added tax, VAT) був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров’я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (трейд-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. Різниця між звільненням від ПДВ і оподаткуванням за нульовою ставкою, зазвичай, полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на попередніх стадіях, а нульова ставка дає таке право.

Перевірки платників  ПДВ здійснюються з інтервалом 1 – 9 років, великих підприємств – щомісяця. Порушення в залежності від обставин караються 30-ти процентним або трикратним штрафним відшкодуванням податку, за карний злочин передбачено ув’язнення на строк від шести місяців до семи років.

Федеративна Республіка Германія. Основними видами податків у Германії, як і в більшості країн Євросоюзу, є такі: податок на прибуток (фізичних осіб), податок на корпорації та податок на додану вартість.

 Серед податків  на юридичних осіб найбільш  високі доходи державі приносить  саме податок на додану вартість. Його вагомий вклад в доходи бюджету складає приблизно 28% - друге місце після податку на прибуток. Загальна ставка цього податку на даний час складає 15%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальна продукція оподатковуються за зниженою ставкою – 7%. Ця ставка не поширюється на обороти кав’ярень та ресторанів.

 ПДВ в  Германії має деякі особливості.  Так, підприємці, обороти яких  за попередній календарний рік  не перевищили 20 тис. марок, а  в поточному році – не перевищує  100 тис. марок, звільняються від  його сплати. При цьому вони  втрачають право відшкодування  сум податку по пред’явлених на нього рахунках. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Він має право відмовитися від наданого йому звільнення від сплати ПДВ та вести податкові розрахунки на загальних засадах.

 Якщо підприємець  отримує в календарному році дохід не вище 60 тис. марок, то він має право на регресивне оподаткування і вносити до бюджету лише 80% від розрахункової суми ПДВ.

 Підприємства  сільського та лісового господарства  звільнені від сплати податку  на додану вартість. Звільненими є також товари, що ідуть на експорт.

 Податок  остаточно визначають на базі  угод за календарний рік. Однак  платник зобов’язаний не пізніше  10 числа місяця, що слідує за  місяцем, у якому минає встановлений  для нього термін звітності,  подати у фінансове відомство податкову декларацію. Як правило, цей термін складає календарний місяць. Якщо ж у минулому році сплачений податок не перевищив суму в 6000 марок, то платник подає податкову декларацію щоквартально, при сумі податку не більше 600 марок звільняється від подачі декларації.

 Після закінчення  календарного року, але не пізніше  31 травня наступного року, платник  надає податкову декларацію за  рік. Якщо виявляється різниця  між фактично виплаченими і  підлягаючими сплаті сумами, то  вона відповідно або вноситься в бюджет, або повертається платнику протягом місяця.

 Своєрідним  супутником податку на додану  вартість є податок з обороту  імпорту, збір якого здійснюють  митні органи за ставками ПДВ: 15 і 7%. Крім фіскальної функції  (близько 5% загальної суми податкових надходжень), мета даного податку – поставити в однакові конкурентні умови товари, завезені з третіх країн (не членів Європейського Союзу) і звільнені від ПДВ у країнах-експортерах, і аналогічні товари німецького виробництва. База обкладання даним податком – митна вартість імпортованого товару [7, c.193-202].

 

Таблиця 3.2.

Рівень оподаткування  податками на корпоративний прибуток, ПДВ та  акцизів в Україні  та у країнах – членах ЄС у 2010 р.

Країни	Податок на прибуток корпорації	ПДВ	% до ВВП
			податок з прибутку	ПДВ	акцизи
Україна	25	17	4,7	4,9	2
В середньому по ЄС –25	27,40	19,4	3,1	7,7	3,1
В середньому по ЄС–15 (старі члени)	31,4	19,7	3,4	7,5	3
В середньому по ЄС– 10 (нові члени)	21,5	19	2,6	7,8	3,3

 

 

3.3. Проблеми та перспективи функціонування податку на додану вартість в Україні

 

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування  обороту або універсальними акцизами [14, c.56].

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Податок на додану вартість має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, податок на додану вартість нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2. Можливості які надає податок на додану вартість

 

Застосування  ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний  важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

Податок на додану вартість через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки податок на додану вартість дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку  на додану вартість належить його здатність  не спотворювати поведінку платників  як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом податку на додану вартість.

Проте, необхідно  також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Будучи, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, податок на додану вартість при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть знецінені інфляцією.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, податок на додану вартість зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі адміністрування податок на додану вартість виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою  адміністрування ПДВ є підготовка громадської думки.

Податок на додану вартість є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, податок на додану вартість можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, оскільки саме вони являються чистими споживачами, але й робить податок на додану вартість, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в похилому віці.

Отже, як видно, в податку на додану вартість співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, податок на додану вартість, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно зростання податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня кредитного відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Економічні  якості податку на додану вартість були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій податку на додану вартість має фіскальні й етичні переваги, які роблять невигідними окремі внутрішньо-фірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення витрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Завоювавши  симпатії ділових кіл, податок на додану вартість був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери податку на додану вартість найбільш соціально значимі цінності.