Податок на додану вартість

Відповідно  до міжнародних норм справляння податку на додану вартість та необхідності створення єдиної бази даних про платників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість [1].

Індивідуальний  податковий номер платника податку  на додану вартість має 12-значний код. Оригінал свідоцтва видається у  єдиному примірнику і зберігається на підприємстві як документ суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількість копій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайна ксерокопія, але обов'язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідною умовою реєстрації в якості платника податку на додану вартість є також наявність у бухгалтера і директора особового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.

Після проходження  вищезгаданої процедури реєстрації платники отримують право на нарахування  податку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцеві  за умови їхньої реєстрації як платників податку на додану вартість та є документом, який дає право продавцю на визначення податкових зобов'язань (ПЗ) та покупцю на зменшення податкових зобов'язань протягом звітного періоду на суму податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит – ПК).

 

 

Рис. 1.3. Об’єкти оподаткування податку на додану вартість

 

До операцій, що не є об'єктом  оподаткування податку на додану вартість, належать зокрема операції із:

1. випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;
2. передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);
3. надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
4. обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);
5. надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
6. оплати вартості державних платних послуг, обов'язковість отримання яких обумовлена законодавством;
7. виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів;
8. передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
9. оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюється за рахунок державного бюджету України.

Важливою складовою  для обчислення податку на додану вартість є база оподаткування. Вона визначається з урахуванням певних умов здійснення операцій. Зокрема:

1. при продажу товарів (робіт, послуг) – з огляду на їхню договірну (контрактну) вартість, визначену за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов'язкових платежів без ПДВ;
2. при продажу товарів (робіт, послуг) без оплати (із частковою оплатою), здійсненні натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання (витрати, які не відносяться до валових і не підлягають амортизації) чи суб'єкта підприємницької діяльності (не платнику податку на додану вартість) база оподаткування дорівнює фактичній ціні операції, але не менша за звичайну;
3. при ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, яка зазначена у ввізній митній декларації. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Договірна (контрактна) вартість складається з митної вартості та обов'язкових платежів. До складу митної вартості належать: ціна товару, витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплата брокерських, комісійних, агентських та інших винагород, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності. До обов'язкових платежів належать: ввізне мито, акцизний збір, інші податки та збори (за винятком податку на додану вартість);
4. при виготовленні готової продукції в Україні з давальницької сировини нерезидента та у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, яка визначається аналогічно операціям з продажу товарів. При цьому ПДВ до бюджету сплачує покупець, а відповідальність за сплату цього податку несе вітчизняний переробник продукції.

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій.

 

Рис. 1.4. Групи операцій, що звільняються від оподаткування

До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків. Другої – послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України). Третьої – послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України – згідно з законодавством). Четвертої – продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до 1 січня 2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги. П'ятої – передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції.

Ще однією складовою податку на додану вартість є його ставка. Для обчислення цього податку законом передбачено дві ставки – нульова та 20%. При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва (обігу), імпортних та експортних операцій [1].

Важливим елементом  у механізмі сплати податку на додану вартість є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) – є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше. А при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій або дата відвантаження платником податку товару, або дата оприбуткування товару платником податку.

При здійсненні цих операцій з нерезидентами – дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.

При здійсненні бартерних операцій на території  України податок справляється за повною ставкою.

За нульовою ставкою податок обчислюється у  разі продажу товарів, що були експортовані платником податку за межі митної території України; робіт (послуг), які призначені для використання та споживання за межами митної території України; товарів у зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України тощо.

Нульова ставка податку на додану вартість застосовується при ввезенні вітчизняних товарів до магазинів безмитної торгівлі. Такі товари прирівнюються до експорту. Право використовувати таку ставку надано експортерам-резидентам на підставі оформленої вивізної вантажно-митної декларації.

Водночас, не дозволяється застосовувати нульову ставку податку  щодо операцій із продажу товарів  вітчизняними товаровиробниками за допомогою безмитних магазинів, якщо такі операції звільнені від  оподаткування на митній території  України.

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший від суми, що дорівнює 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць або квартал (за вибором платника).

Суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету, використовуються насамперед для бюджетного відшкодування податку та формування бюджетних сум, які спрямовуються як субвенції до місцевих бюджетів.

 

1.3 База оподаткування податку на додану вартість

 

З податком на додану вартість зв'язано кілька теоретичних  проблем, що відносяться головним чином до того, на якому ступені споживання домашні господарства повинні обкладатися податком, а також до економічного ефекту стягнення податку. Крім того, становить інтерес розгляд співвідношення податку на додану вартість із іншими податками - з податком на доходи й податком із продажів, що стягувався як податок на споживання до впровадження податку на додану вартість.

З економічної  точки зору для задоволення критеріям  рівності й нейтральності ідеальний податок на додану вартість, як податок на споживання, повинен стягуватися із усього споживання домашніх господарств, включаючи товари й послуги, зроблені самостійно. Найбільш послідовні прихильники цієї теорії наполягають на включенні в оподатковуєму вартість також і споживання вільного часу. У той же час усіма визнається, що практичне втілення подібних поглядів неможливо навіть відносно самостійно зроблених товарів, не говорячи вже про вільний час [1].

База    оподаткування    операцій     з     постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,  але не нижче звичайних цін,  з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт  етиловий,  що  використовується  виробниками  -  суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів,  у  тому  числі компонентів  крові і вироблених з них препаратів,  крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Розподіл бази оподаткування

 

 До складу  договірної  (контрактної)  вартості   включаються будь-які суми  коштів,  вартість  матеріальних  і нематеріальних активів,  що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну  територію  України,  визначається  виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,  але не нижче митної вартості  товарів,  з якої  були  визначені податки і збори,  що справляються під час їх митного оформлення,  з урахуванням акцизного податку  та  ввізного мита,  за  винятком  податку на додану вартість,  що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі  якщо  постачання   товарів/послуг   здійснюється   за регульованими  цінами (тарифами),  база оподаткування визначається виходячи з їх договірної  (контрактної)  вартості,  визначеної  за такими цінами (тарифами).

У разі постачання необоротних активів, у тому числі  в разі їх самостійної ліквідації,  переведення з виробничих  у  невиробничі, переведення   з   використання  в  оподатковуваних  операціях  для використання в неоподатковуваних,  база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

До бази  оподаткування  враховується вартість товарів/послуг, які  постачаються  за  будь-які   кошти   (за   виключенням   суми компенсації  на  покриття  різниці  між  фактичними  витратами  та регульованими цінами (тарифами) у  вигляді  виробничої  дотації  з бюджету),  та  вартість матеріальних і нематеріальних активів,  що передаються   платникові   податку    безпосередньо    отримувачем товарів/послуг   або   будь-якою  третьою  особою  як  компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами  фінансового  лізингу базою  оподаткування  є  договірна  (контрактна) вартість,  але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках.

У   разі   постачання  товарів/послуг  без  оплати,  з частковою оплатою їх вартості коштами, у межах бартерних операцій, натуральних  виплат  у  рахунок  оплати праці фізичним особам,  що перебувають у трудових відносинах із платником податку, постачання товарів/послуг  у межах балансу платника податку для невиробничого використання,  а також у разі постачання товарів/послуг пов'язаній з   постачальником   особі,   суб'єкту   господарювання,  який  не зареєстрований  як  платник  податку,  чи  фізичній   особі   база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін.

Вартість   тари,   що   згідно   з   умовами  договору (контракту)   визначена   як   зворотна   (заставна),   до    бази оподаткування  не  включається.  У  разі  якщо  у  строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної  тари  вона не  повертається  відправнику,  вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

У разі якщо платник  податку  провадить  підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю),  що придбані в осіб,  не зареєстрованих  як  платники  податку,  базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках,   коли  платник  податку  здійснює  діяльність  з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не  зареєстрованих  як  платники  податку,  у межах договорів,  що передбачають передання  права  власності  на  такі  товари,  базою оподаткування  є  позитивна  різниця  між  ціною  продажу та ціною придбання таких товарів,  визначена у порядку,  встановленому  цим розділом.