Податок на додану вартість

ЗМІСТ

стор.

Вступ ………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Основні поняття та загальна характеристика податку на додану вартість…………………………………………...……5 

1.1. Характеристика податку на додану вартість …………………..……..….5

1.2. Принципи побудови і аналіз механізму справляння податку на додану вартість…………………………………………………………………….………...….9

1.3. База оподаткування податку на додану вартість………………………..16

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………………....21

РОЗДІЛ 2. Аналіз надходжень до Державного бюджету податку на додану вартість………………………………………………………..……23

2.1. Аналіз податку на додану вартість в Державному бюджеті України....23

2.2.  Аналіз сум відшкодувань податку на додану вартість ……….……..…31

2.3. Аналіз стягнення податку на додану вартість в Харківській          області ……………………………………………………………………………...….38

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………………43

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТЯГНЕННЯ

ПДВ В УКРАЇНІ…………………………………………..……………………….….45

3.1.  Шляхи реформування податку на додану вартість з огляду на передовий зарубіжний досвід……….………………..…………..………………….45

3.2. Податок на додану вартість в системах оподаткування європейських країн …………………………………………………………………………………...53

3.3. Проблеми та перспективи функціонування податку на додану вартість в Україні....….……………………………………………………………………….......58

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ…………………………………………………………..…63

Список  використаних джерел…………………………………….…….…65

 

 

 

вступ

 

Податок на додану вартість відноситься до податків на споживання оскільки ним підлягає оподаткуванню споживання товарів, робіт і послуг. Він є одним з найодіозніших податків в податковій системі України.

Проте, впровадження податку на додану вартість обумовлено цілим рядом його позитивних характеристик. Насамперед це можливість охопити більш широку базу оподаткування порівняно з нижчими формами універсальних акцизів. Також податок на додану вартість пристосований і до експортно-імпортних операцій. Не менш важливо й те, що податок на додану вартість практично не залишає шансів ухилитись від сплати.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що податок на додану вартість на сучасному етапі розвитку податкової системи нашої країни відіграє дуже велику роль, адже він є одним із головних джерел наповнення Держбюджету України. Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. І саме велику увагу треба приділити його впливу на економічну і соціальну сферу нашої держави.

Метою роботи є вивчення поняття про податок на додану вартість, його методологію нарахування, справляння, виплати тощо, а також розглянути його історичне становлення, розвиток, переваги і недоліки.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Розкрити  економічну сутність доданої вартості та податку на додану вартість як найбільш адекватної форми сучасного непрямого оподаткування.
2. Проаналізувати причини виникнення і динаміку розвитку, переваги і недоліки системи оподаткування доданої вартості; процес формування, сучасний стан і проблеми вітчизняного механізму податку на додану вартість, його вплив на діяльність суб’єктів господарювання та стан державних фінансів України.
3. Визначити основні напрями удосконалення вітчизняної системи оподаткування доданої вартості; обґрунтувати можливість і доцільність використання в Україні позитивного досвіду застосування В в розвинених країнах.

Об’єкт дослідження - механізм податку на додану вартість і його вплив на економічні процеси.

Предмет дослідження - економічні відносини, які виникають між державою, суб’єктами підприємницької діяльності і громадянами в процесі вилучення державою частини валового внутрішнього продукту у вигляді податку на додану вартість.

Методи дослідження - порівняльний, горизонтальний (часовий) та порівняльний аналіз.

Обґрунтовано  шляхи вдосконалення податку  на додану вартість, які, на мою думку, дали б можливість досягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.

Вивчено й узагальнено  чинне законодавство України  щодо оподаткування податком на додану вартість, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про систему оподаткування", Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" та ряд інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

 

1.1. Загальна характеристика податку на додану вартість, об’єкт оподаткування, призначення, переваги й недоліки податку на додану вартість

 

В багатовіковій  історії людства податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М.Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. податок на додану вартість було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії податок на додану вартість введено в 1992 році [7. 85].

 

Фермер

Мірошник

Пекар

Булочник

Покупець

пшениця 40 грн., крім того ПДВ – 8 грн.

борошно 60 грн., крім того ПДВ – 12 грн.

хліб 80 грн., крім того ПДВ – 16 грн.

обслуговування 100 грн., крім того ПДВ – 20 грн.

ДВ=72-12-40-8=12 грн.

ДВ=96-16-60-12=8 грн.

ДВ=120-20-80-16=4 грн.

 

Рис. 1.1. Створення доданої вартості як об'єкту оподаткування

 

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, податок на додану вартість - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

У статистичному  підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Наочніше створення  доданої вартості й нарахування податку на додану вартість показано на рис. 1.1 і в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Створення доданої  вартості як об'єкту оподаткування

Підприємство	Вар-тість товару (з  ПДВ)	В т.ч. відно-ситься на собі-вар-тісь	Дода-на вар-тість	Вар-тість реалі-зова-ної  про-дукції	ПДВ 20%	Раху-нок покуп-цю	Рані-ше спла-чений  по-даток	Спла-чуєть-ся в  бюд-жет (гр.6 -гр.8)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Фермер	-	-	40*	40	8	48	-	8
Мірошник	48	40	12	60	12	72	8	4
Пекар	72	60	8	80	16	96	12	4
Булочник	96	80	4	100	20	120	16	4
Покупець	120	-	-	-	-	-	-	20**

 

 

* Без врахування  затрат фермера.

** Сума податку  сплачується покупцем в ціні  товару.

Під час кожного  акта купівлі-продажу податок нараховується  за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину податку на додану вартість, сплачену на попередній стадії (ці величини вказані в табл. 1.1.1, в графі 8). Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів податку на додану вартість, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару [20].

Об'єкт оподаткування – додана вартість – створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу.

Роль податку на додану вартість в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування податку на додану вартість.

Дискусії  з приводу доцільності непрямого  оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX - XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, така форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.

На рис. 1.2. наведено перевагу податку на додану вартість.

 

виступає фактором, що регулює  розмір заробітної плати і ціни;

виступає фактором, що ліквідує лишні ланки господарського управління;

виступає фактором, що стримує  кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників;

володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування;

володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення  товарів і послуг, розміщення ресурсів;

володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань;

дає можливість отримувати кон'юнктурний прибуток, стримувати неоправданий ріст цін.

 

Рис. 1.2. Переваги податку на додану вартість

 

Проте необхідно також враховувати  те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.

Податок  на  додану   вартість  -   це,   по   суті,   податок   на  кінцеве 
споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При 
досить високій ставці і високих темпах інфляції податок на додану вартість перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва.

Застосування ставок податку на додану вартість на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва. Також важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Як  бачимо, податок на додану вартість, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Суспільне необхідні перерозподільні мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільне прийнятними. Ось чому податок на додану вартість привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Проте не завжди податок на додану вартість здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки.

 

1.2.  Принципи побудови і аналіз механізму справляння податку на додану вартість

 

Платниками податку на додану вартість є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачують податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи – на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.