Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України

     Сьогодні  в Україні досить гостро стоїть питання податкового навантаження. Адже даний показник є основним критерієм ефективності системи оподаткування країни, який впливає на наповнення державних доходів, рівень податкових надходжень у структурі ВВП і відповідно частку ВВП на душу населення. Теоретичні основи сучасних наукових підходів до визначення та оцінки важкості податкового навантаження в Україні, причин та наслідків його нерівномірного розподілу між суб’єктами господарювання, тенденцій та шляхів зміни закладені в роботах вітчизняних економістів В. Андрущенка, В. Вишневського, І. Луніної, А. Соколовської, В. Федосова та ін. Проте спеціальних досліджень з питань податкового навантаження в Україні, незважаючи на дискусійний характер багатьох аспектів цієї проблеми, досі немає. Серед зарубіжних дослідників даного питання можна взяти до уваги праці таких вчених як А. Гарбергер, П. Самуельсон, Дж. Стігліц та інших.

     Поняття “податкове навантаження” можна  визначити як ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов’язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання [51].

     Визначення  та досягнення ефективного показника  податкового навантаження є необхідним для кожної країни, тому що завищене податкове навантаження може спричинити  пригнічення виробництва, його тінізацію, зменшення податкових надходжень до бюджету країни тощо. Тому податкове навантаження має бути оптимальним для вирішення комплексу завдань, пов’язаних із управлінням економікою, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

     Оптимальним можна вважати рівень податкового  навантаження, що передбачає вилучення  частини доходів економічних  суб’єктів, що не перешкоджає їхньому  ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому.

     Рівень  податкового навантаження в Україні  оцінюється по-різному. Майже всі  експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умов приховування своїх доходів від оподаткування. Більшість підприємців також вважають, що сучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, що важкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності, “тінізація” економіки, відтік національних капіталів за кордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

     У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економіку використовується податковий коефіцієнт (tax ratio), що розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов’язкові відрахування у соціальні фонди враховуються при розрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вони розглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески [20, с. 38].

     Для подальшого аналізу необхідно, по-перше, розрахувати податкове навантаження на економіку України (табл. 2.3). Всі дані будемо наводити за 2008 рік.

     Таблиця 2.3

Податкове навантаження на економіку України  у 2008 році*

* Складено за даними: Постанова Колегії Рахункової палати України №9-6 від 6 трав. 2008 р. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua  

     Із  табл. 2.3 видно, що у 2008 році рівень податкового  навантаження в Україні становив 35,88%.

     Тепер порівняємо цей показник з аналогічним  показником країн з розвинутою ринковою економікою (табл. 2.4).

     Таблиця 2.4

 Податкове навантаження у  країнах з розвинутою ринковою економікою

     Як  свідчать дані табл. 2.4, найвища питома вага податків у ВВП у скандинавських країнах, зокрема у Норвегії, Данії, Швеції. У них склалась достатньо  раціональна й ефективна система розподілу і використання зібраних коштів на соціальні цілі.

     Найменший рівень податкового навантаження характерний  для США. Тут це зумовлено використанням  податкової політики як засобу створення  сприятливих умов для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня оподаткування.

     Порівнюючи  показник податкового навантаження України з іншими країнами з розвинутою ринковою економікою, можемо побачити, що даний показник у нашій державі  є середнім. Проте тоді постає проблема нерівномірного перерозподілу податкових надходжень.

     Варто також зазначити про вплив  пільг на розподіл податкового навантаження в Україні. Для платників податків, які не мають пільг і виконують  свої платіжні зобов’язання, податковий тиск є удвічі більшим. Через це податкові зобов’язання нерівномірно розподіляються між галузями

     економіки і підприємствами. Тому, певною мірою, проблема нерівномірного розподілу  податкового навантаження в Україні  є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня. У країнах ЄС натомість поширені інші форми державної підтримки: звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та

     запровадження спрощеної системи бухгалтерського  обліку і звітності; використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованого податку). Наприклад, інвестиційний податковий кредит (застосовується у Бельгії, Великої Британії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших) являє собою відрахування із суми нарахованого податку частини (відсотка) або всієї суми інвестицій, здійснених у капіталомісткі сектори економіки або виробництво з низькою нормою прибутку. У Франції і ФРН, законодавство передбачає від 10 і більше видів податкових кредитів [33].

     Також для визначення податкового навантаження в країні необхідно звернути увагу  на ставки податків. Для порівняння виберемо три податки, які займають основну частину в податкових надходженнях до бюджету у більшості країн: податок на прибуток підприємств, податок на доходи

фізичних  осіб та податок на додану вартість (ПДВ) (табл. 2.5). 

     Таблиця 2.5

Ставки  податків у країнах світу на 15.02.2009 р.,%

     Як  бачимо з даних табл. 2.5, ставки податків у країнах з розвинутою ринковою економікою дуже різноманітні. Це залежить від специфіки та орієнтації податкової політики у цих країнах. Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутою ринковою економікою, де головна частина припадає на прямі податки.

     Співвідношення  прямих і непрямих податків залежить від життєвого рівня переважної частини населення, досконалості механізму  стягнення податків, рівня податкової культури, загальної спрямованості  суспільства на вирішення соціальних проблем тощо.

     Зміна співвідношення між прямими і  непрямими податками на користь  перших є наслідком зростання  орієнтованості західних держав на соціальні  інтереси, що зумовило підпорядкування  податкових систем принципу соціальної справедливості.

     У сучасних умовах розвитку України, які характеризуються низьким рівнем доходів підприємств і населення, зростанням кількості збиткових підприємств, низькою податковою культурою неможливо забезпечити переважання прямих податків.

     В Україні головними прямими податками  є податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Питома вага другого податку набагато нижча, ніж першого, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою навпаки, частка прибуткового податку з громадян є значно вищою [43].

     Отже, у нашій державі основна частка податкового навантаження лягає на підприємства.

     Порівняно низька частка прибуткового податку  з громадян у дохідній частині  бюджету України зумовлена низьким  рівнем заробітної плати і, відповідно, рівнем життя більшості населення. Серед непрямих податків в Україні найважливішим є ПДВ. Його частка у доходах бюджету значно вища, ніж у розвинутих країн. Висока питома вага ПДВ обґрунтована тим, що в умовах економічної кризи, інфляції, зниження рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки цей показник найліпше виконує фіскальну функцію. Отже, податкове навантаження на споживання в нашій країні є значним.

     Ще  однією проблемою є те, що українці намагаються всілякими законними  і незаконними шляхами уникнути сплати податків. На відміну від нашої країни, у багатьох зарубіжних країнах (наприклад країнах Європейського союзу, США) сплата податків є престижною справою. Саме тому нам необхідно знизити податковий тягар, для того, щоб економічні суб’єкти могли віддавати до бюджету доцільну частину своїх доходів, та поряд з тим створити такі умови, щоб сплата податків була неминуча та загальнообов’язкова.

     Сьогодні  коли економіка більшості країн  потерпає від світової кризи, уряди  різних держав намагаються зменшити рівень податкового навантаження. Так на початку 2009 року було зменшено податок на прибуток у Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії [57].

     Зменшення ставок, а то й мораторій на сплату податків – спроба врятувати економіку, яка серйозно постраждала у світовій кризі.

     Нажаль, Україна не слідує світовому досвіду та самостійно намагається вирішити проблеми оподаткування в часи кризи. Замість того, щоб шукати можливості послабити податкове навантаження, уряд шукає нові способи наповнити бюджет. Наприкінці 2008 – на початку 2009 року були підвищені деякі акцизи та ставки податків. Таким чином уряд України не лише не збільшить надходження у державний бюджет, але й ускладнить і без того нелегке становище підприємств і населення. Збільшиться тінізація економіки, рівень безробіття та “зарплата в конвертах”, що в результаті зменшить податкові надходження. Отже, оптимальний рівень податкового навантаження є важливим чинником для забезпечення ділової активності, розвитку виробництва та економіки в цілому, а також соціально-політичної

стабільності  крани. Для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове  навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на світовому просторі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ  

     3.1 Необхідність та шляхи реформування  податкового законодавства України 

     Починаючи з 1995 року питання реформування податкової системи України перебувають  у центрі уваги науковців, органів  державної влади, громадськості. Цим проблемам присвячені численні публікації українських вчених В. Вишневського, Т. Єфименко, С. Льовочкіна, І. Луніної, П. Мельника, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Федосова, Л. Шаблистої. [16].

     На  сьогоднішній день найбільш актуальним питанням є затвердження Податкового  Кодексу України.

     Віце-прем’єр-міністр  України Тігіпко С.Л. ще до отримання  своєї посади розробив концепцію проекту  Податкового Кодексу. Для ознайомлення, розгляду, доповнення, внесення змін до цього проекту було створено ряд робочих груп у ВРУ. В найближчі часи буде представлений спеціалістам при владі та підприємцям, що матимуть можливість висловити свої думки, зауваження, побажання.

     Реформування  податкової системи України як європейської країни має відбуватися з урахуванням  тенденцій розвитку оподаткування  у країнах-членах ЄС та у країнах, що наближені до нас територіально. Міжнародна конкуренція за мобільні фактори виробництва – працю й капітал – зумовила розвиток податкових систем багатьох країн у напрямку перенесення податкового навантаження із зазначених факторів виробництва на споживання і природні ресурси, внаслідок чого склалися такі тенденції у реформуванні податкових систем:

               - до зниження ставки податку  на прибуток корпорацій (підприємств), яке протягом 2000-2009 рр. відбулося  в 90% країн ОЕСР, в розвинутих  країнах-членах ЄС протягом вказаного  періоду ставка цього податку знизилася  в середньому з 35,3 до 27,2 відсотків;