Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України

      З прийняттям та запровадженням в дію статті 148-2 Кримінального кодексу України встановлювалась кримінальна відповідальність платників податків за ухилення від оподаткування їх доходів і прибутків.

      Законами  України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII "Про державну службу" та від 5 жовтня 1995 року № 356/95 "Про боротьбу з корупцією " запроваджувалась система заходів, направлених на підвищення виконавчої та службової дисципліни серед службових і посадових осіб органів державної податкової служби та інших державних установ, що мали відношення до галузі оподаткування. Ці заходи посилювались з прийняттям Закону від 2 жовтня 1996 року № 393/96 "Про звернення громадян ", коли кожен здобув право на оскарження дій або бездіяльності органів місцевої влади та державного управління, до яких відноситься державна податкова служба України.

      Наступний етап розвитку податкової системи держави  характеризується рядом заходів  з виправлення попередніх помилок, допущених в сфері економіки, удосконаленню податкового законодавства, модернізації системи органів державної податкової служби та реформування податкової політики.

      Постановою  Верховної Ради України від 15 грудня 1995 року були схвалені основні положення  податкової політики та податкової реформи  в Україні.

      До  середини 1996 року Урядом був підготовлений пакет законопроектів з питань реформування податкової системи України, який мав наміри провести намічені заходи та ряд інших питань соціально-економічного розвитку держави. Але, запропоновані Урядом законопроекти Верховною Радою України не були розглянуті. Тому в такій ситуації, Урядом вживались радикальні заходи з поліпшення становища в сфері економіки та інших напрямах державного будівництва.

      31 липня 1996 року Президентом України  видано Указ № 621/96 "Про заходи  щодо реформування податкової політики" з метою коригування податкової політики відповідно до основних напрямів економічних реформ в Україні, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника, посилення податкової та платіжної дисципліни, забезпечення своєчасних надходжень до бюджету.

      Зазначеним  Указом вимагалось під час підготовки законопроектів з питань реформування податкової політики виходити з необхідності створення в Україні: стабільної податкової системи, зменшення рівня розміру податкових вилучень до 45 відсотків обсягів валового внутрішнього продукту, упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та несвоєчасну їх сплату, скасування авансової сплати податків та інше.

      22 серпня 1996 року Указом Президента  України № 760/965 " Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій " з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, подальшого зміцнення виконавчої дисципліни працівників податкових органів на базі Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах, що ліквідувались, було утворено Державну податкову адміністрацію України та відповідні державні податкові адміністрації, які стали їх правонаступниками.

      Одним із фактів, що вказував про наміри реформування податкової системи на той час, був процес прийняття, і особливо, запровадження в дію Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97 " Про внесення змін і доповнень до Закону України " Про податок на додану вартість ". Нова редакція цього закону стосувалась кожного суб'єкта підприємницької діяльності і стала предметом дискусій та принципових підходів щодо введення його в дію. Майже до жовтня 1997 року не вдавалося прийняти його кінцеву редакцію. До першого варіанту законопроекту було внесено близько ста змін та доповнень. Це тому, що процедура запровадження нової редакції закону про податок на додану вартість носила характер маломасштабної податкової реформи.

        Була проведена перереєстрація  всіх юридичних осіб-платників  податків та зупинена діяльність  певної кількості сумнівних, а  то й нелегальних підприємницьких структур, які змушені були тимчасово припинити свою діяльність і знятися з відповідного обліку. Таким чином, була проведена перереєстрація всіх юридичних осіб – платників податків (ПДВ).

      Одночасно фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності та всі інші громадяни зобов'язувались зареєструватися у територіальних органах державної податкової служби і отримати особистий ідентифікаційний номер (код),який у подальшому став обов'язковим для пред'явлення при оформленні на роботу та поданні звітності (декларації) про сукупний оподатковуваний доход за підсумками звітного року.

      Такі  заходи правового регулювання були суттєвими і відчутними. Внаслідок їх запровадження були створені можливості для найбільш об'єктивного обліку платників податків за їх видом діяльності, за галузями, за формами власності і організації підприємництва, за видами податкових платежів, за строками звітності та інше. Це дало змогу для формування єдиного банку даних на платників податків – юридичних осіб та запровадження державного реєстру платників податків – фізичних осіб.

      На  той час радикальні зміни відбулися  в інфраструктурі взаємовідносин щодо економічної основи організації і формування структури суб'єктів підприємницької діяльності. На побічний план відійшла кооперативна основа організації підприємництва.

      Нові  види підприємницької діяльності запроваджувались на ринковій основі господарювання незалежно від форм власності та галузевої належності.

      У цей час помітно зростав інтерес  іноземного капіталу до можливостей  співпраці на митній території нашої  держави. Головним досягненням було те, що в економіці держави були зупинені руйнівні процеси занепаду вітчизняного товарного виробництва. Набрали контрольованого стану процеси роздержавлення та приватизації з їх спотвореними методами проведення та іншими недоліками. Зупинено інфляційні процеси і стабілізувалась національна валюта, яка отримала визнання і зайняла відповідну нішу на валютному ринку. В цей період, крім внутрішніх умов, набували значення зовнішні фактори у зв'язку із спрямуванням України до інтеграції у міжнародні сфери співпраці.

      Ці  та ряд інших чинників дали змогу утримувати виробничу сферу та функціонування інших галузей і напрямів діяльності у контрольованому та регульованому режимі. У загальному вигляді складалося враження про те, що завдання щодо встановлення правового контролю та регулювання в певній мірі були виконані, але в нових умовах необхідно було знаходити рішення з удосконалення та підвищення ефективності всієї системи оподаткування, в тому числі її складової – державної податкової служби.

      Тому  до середини 1997 року вперше розглядався  проект Концепції модернізації податкової служби, стратегічні напрями якої полягали, перш за все, у здешевленні самої системи управління і контролю в галузі податкових відносин. Модернізація державної податкової служби проводилась на базі узагальненого практичного досвіду роботи усіх ланок податкової системи з урахуванням рекомендацій та зарубіжної практики функціонуючих податкових систем.

      Вперше  було звернуто значну увагу на визначення поняття модернізації державної  податкової служби України, наповнення її змістом, що відповідав би процесам державного будівництва в галузі оподаткування.

      Змістом модернізації Державної податкової служби України стало включення в її процес наступних основних завдань: перехід структури податкових органів на функціональну основу; введення нових податкових технологій і процедур; навчання податкових працівників і платників податків; підвищення рівня інформатизації податкової адміністрації.

      Метою модернізації податкової служби було: підвищення ефективності її роботи відповідно до діючого податкового законодавства; підвищення контролю за додержанням вимог податкового законодавства, виконавчої та платіжної дисципліни за рахунок проведення якісних змін у механізмі обчислення та сплати податків; концентрація сукупності ресурсів податкової служби по основних напрямах її функціонування; формування інформаційної бази та інше.

      Прийняття Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97 "Про систему оподаткування" було значним кроком щодо систематизації податкового законодавства. У правовому регулюванні діяльності системи органів державної податкової служби також відбувалися зміни, які виводили податкову службу на більш високий рівень організації її діяльності та функціонування з прийняттям Закону України від 5 лютого 1998 року № 83/98 "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

      Даним законом закріплювались правові  основи організації діяльності державної  податкової служби, визначена її структура  на всіх рівнях функціонування. Крім цього, встановлено правовий статус Державної податкової адміністрації України та підпорядкованої системи органів державної податкової служби як центрального органу виконавчої влади і юридичної особи.

      Наступний етап розвитку податкової системи України  характерний особливими умовами, в яких діяли органи державної податкової служби. У даний період на формування завдань перед податковими органами мали вплив тенденції проявів та зростання податкової заборгованості.

      У середині вересня 1999 року у складі державної  податкової служби і податкової міліції  були створені спеціальні підрозділи по примусовому стягненню податкової заборгованості. Головним завданням цих формувань було виявлення платників податків, які мали заборгованість по податкових платежах перед бюджетами та державними цільовими фондами, та скорочення податкової заборгованості із застосуванням методів її примусового стягнення (за рахунок надходжень коштів від реалізації майна платників-боржників, що перебувало у податковій заставі; за рахунок примусового стягнення грошових коштів з розрахункових, валютних та інших рахунків платників – боржників та їх дебіторів шляхом вилучення готівки та інше). Державою також вживались заходи щодо реструктуризації та списання податкової заборгованості, розстрочення такого боргу на умовах бюджетного (податкового) кредиту. Ці та інші заходи вимагали додаткових затрат та навантажень на співробітників структур державної податкової служби і податкової міліції, які безпосередньо виконували роботу, пов'язану із скороченням податкової заборгованості.

      Особливого  значення та ваги набули ці заходи з прийняттям та введенням в дію Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Цим законом було скасовано право органів державної податкової служби України на примусове стягнення податкової заборгованості, ліквідовано картотеку обліку податкової заборгованості, скасовано ряд законодавчих і нормативно-правових актів, що регулювали ці питання, внесено відповідні зміни щодо інших повноважень органів державної податкової служби стосовно порядку стягнення недоїмки по узгоджених податкових зобов'язаннях платників податків та інше.

      Державна  податкова служба в Україні є  одним з провідних органів  державної виконавчої влади, що представляє інтереси держави в правовідносинах між державою і платником з приводу сплати податків. Система органів державної податкової служби складається з трьох рівнів (рис. 1.2):

      Рис.1.2 Система податкових органів в  Україні

      Саме  для виконання зазначених завдань  на органи державної податкової служби покладено такі функції (рис. 1.3)

      Рис.1.3 Функції податкової служби

      Державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції забезпечують облік платників податку, інших платежів, а також реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів, ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах; проводять роботу, пов'язану з обліком безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна та інше.