Лекции по «Оподаткування підприємств»

До  суми валових доходів також включаються:

• доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);
• доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;
• доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
• доходи від операцій особливого типу, регламентовані ст. 7 Закону. До них, зокрема, відносяться:

1. доходи, отриманні (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку  у зв’язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, на дату отримання  доходу від продажу продукції;

2.  доходи від операцій з цінними паперами;
3.  доходи від продажу товарів, робіт, послуг;
4.  доходи від лізингових операцій;
5.  доходи від виконання довгострокових договорів.

До складу валових доходів відносяться також доходи з інших джерел у вигляді:

• сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям;
• сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно  зі ст. 5.9. Закону платник податку  веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві й залишках готової продукції, витрат на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість  запасів, оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку  – покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість  запасів, оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку – продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коло балансова вартість таких запасів  на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому звітному періоді.

3.1.4 Особливості визначення доходу від виконання довгострокових договорів

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). Рішення про вибір затверджується керівником підприємства в розпорядчому документі (наказі, розпорядженні).

Довгостроковий договір – це будь-який договір, на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Виконавець  самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового  договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту:

,

(3.1)

 

де  – фактичні витрати звітного періоду.

Витрати виконавця у звітному періоді  визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов’язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді;

  – сума планових витрат за довгостроковим контрактом.

Дохід виконавців у звітному періоді  визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту:

,

(3.2)

де – сума доходу за довгостроковим договором у звітному періоді;

 – початкова договірна ціна довгострокового контракту;

 – оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору.

Розрахунок суми доходу виконується  за установленою формою  
№ 2-ддз «Розрахунок суми доходу у зв’язку з виконанням довгострокових договорів».

На  підставі цього розрахунку складається  звіт за формою № 1-ддз «Звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів».

На  підставі оціночного коефіцієнта можуть визначатися також доходи відповідних звітних періодів від операцій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період.

Для цілей оподаткування суми авансів  або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених за формулою (3.2).

Після завершення довгострокового  договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду  протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту), тобто

,

(3.3)

де – фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору;

 – уточнені витрати відповідних попередніх звітних періодів по завершеному довгостроковому договору;

 – загальна сума фактичних витрат по завершеному довгостроковому договору.

,

(3.4)

де  – перерахована (кінцева) сума доходу по завершеному довгостроковому договору;

 – кінцева договірна ціна завершеного довгострокового договору.

Перерахунок суми податкових зобов’язань здійснюється за установленою формою № 3-ддз «Перерахунок податкових зобов’язань по завершеному довгостроковому договору».

У разі, коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

При цьому відлік строку позовної давності починається з податкового  періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

3.1.5 Порядок визначення суми валових витрат

Валові витрати виробництва  й обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

• суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 Закону. Це витрати на придбання матеріальних ресурсів з деякими обмеженнями установленими ст. 5.4 Закону, наприклад, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів легкового автотранспорту відносяться до складу валових у розмірі 50% від їх загальної суми. Це обмеження не відноситься до підприємств, для яких легковий автотранспорт є виробничими основними засобами;
• сума убутку запасів, тобто якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає  рішення про уцінку (дооцінку) запасів  згідно з правилами бухгалтерського  обліку, то така уцінка (дооцінка) з  метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів  і валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов’язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник  податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів одним  з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

• ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої вартості однорідних запасів;
• вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення  та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

У разі обрання платником податку  методу оцінки вартості вибуття запасів  зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

До складу валових витрат включаються  також:

• суми витрат на придбання робіт і послуг для використання їх у господарській діяльності;
• витрати на оплату праці та нарахування на оплату праці;
• витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, винагород, відшкодування вартості товарів, робіт, послуг, витрати на виплату авторських винагород, виплати за виконану роботу згідно з договорами цивільно-правового характеру, інші виплати у грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, що звільняються від оподаткування податком з доходів фізичних осіб);
• суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання;
• суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.