Лекции по «Оподаткування підприємств»

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її поставки на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається у ціну такої готової продукції згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальний за сплату податку покупцем такої продукції несе вітчизняний її переробник.

Якщо  після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсацій  їх вартості, включаючи наступний  за поставкою перегляд цін, перерахунок  у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зменшення суми податкових зобов’язань платника податку – постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:

1. при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
2. при перегляді цін, пов’язаних з гарантійними замінами товарів.

Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається. У  разі коли протягом строків, установлених КМУ, але в строки не більше 12 календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які  є об’єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі  простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі – вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайних цін без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно із Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу і не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

Згідно зі ст. 4.9 Закону ряд операцій з основними фондами розглядаються  для цілей оподаткування як поставка за звичайними цінами, що діють на момент цієї поставки, а для першої групи – за звичайними цінами, але не меншими балансової вартості:

• ліквідація за самостійним рішенням платника податку основних виробничих або невиробничих фондів;
• безоплатна передача основних виробничих або невиробничих фондів в особі, не зареєстрованій платником ПДВ;
• переведення основних виробничих фондів до складу невиробничих.

Проте це правило не поширюється на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі, коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база оподаткування розраховується, виходячи з вартості послуг із такого транзитного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України).

2.2.5 Пільги з податку на додану вартість

Законом України «Про податок на додану вартість» пільги встановлені у ст.. 5, де наведено перелік операцій, які звільнені від оподаткування.

Прикладами таких операцій є  операції з:

• поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації і книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, поставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України;
• поставки (в тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів і виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається КМУ до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року;
• поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;
• надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Це звільнення не поширюється на операції:

• з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат);
• поставки житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Під першою поставкою житла (об’єкта житлового фонду) розуміється:

1. перше передання готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавців матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
2. перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Це правило поширюється також  на:

• першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об’єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках;
• операції з поставки послуг з перевезення пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України;
• інші операції (ст. 5 Закону).

2.2.6 Ставки податку

В Україні діють дві ставки ПДВ (ст. 6 Закону):

• основна – 20 відсотків бази оподаткування;
• нульова – 0 відсотків бази оподаткування.

Операції з поставки товарів, робіт, послуг на митній території України  оподатковуються за ставкою 20% (за винятком операцій, перелік яких наведено у ст.ст. 3.2.1.-3.2.14, а також у ст. 5 Закону).

Ставка 0 відсотків до бази оподаткування  застосовується при експорті товарів  та супутніх такому експорту послуг.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно  оформленою митною вантажною декларацією.

За нульовою ставкою оподатковуються  операції з:

• поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом з перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка митних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними  квитками, проїзними документами, укладання  договорів або рахунків на транспортування  пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою 20%;

• інші операції (ст. 6 Закону).

2.2.7 Порядок визначення податкових зобов’язань

Згідно зі ст. 1 Закону податкове зобов’язання – загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до ст.7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з  додатковим нарахуванням ПДВ, тобто 

,

(2.8)

де – ціна поставки;

 – договірна ціна;

 – база оподаткування, величина якої залежить від наступних умов:

а) , якщо ;

б) , якщо .

Із формули (2.8):

,

(2.9)

де  – податок на додану вартість (ПДВ) у складі ціни поставки, тобто податкове зобов’язання з ПДВ.

Для визначення суми податкового  зобов’язання законом установлено два методи:

1. правило першої події;
2. касовий метод.

Для більшості операцій діє  «правило першої події», за яким датою виникнення податкового зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань  орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об’єкта фінансової оренди (лізингу) в користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов’язань  при імпорті є дата подання  митної декларації із зазначенням у  ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань  при імпортуванні робіт (послуг) є  дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку – відповідно такого експортера або імпортера.

У разі бартерних операцій податкове зобов’язання виникає:

• або за датою відвантаження товарів платником ПДВ, а при виконанні робіт, послуг – за датою оформлення документа, що засвідчує факт їх виконання платником;
• або за датою оприбуткування товарів платником ПДВ, а при виконанні робіт, послуг за датою оформлення документа, що засвідчує факт їх отримання платником.

Порядок визначення податкових зобов’язань за касовим методом визначений законом у ст. 7 і 11.

Касовий метод –  метод податкового обліку за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Особа, яка протягом останніх 12 календарних місяців мала оподатковані поставки, вартість яких не перевищує 300 000 грн. може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи  як платника цього податку, касовий  метод починає застосовуватися  з моменту такої реєстрації і  не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних 12 місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкове реєстрування або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.