Лекции по «Оподаткування підприємств»

Прийняття податкової декларації є  обов’язком контролюючого органу. Податково декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова (службової) посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа  контролюючого органу порушує норми  абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої доручається заява на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі , із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити  дії службової (посадової) особи  контролюючого органу з відмови  у прийнятті податкової декларації в судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови  в прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації , протягом установленого терміну.

Податкова звітність отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав не прийняття попередньої), то такий платник податків має право:

• надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
• оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Якщо останній день строку подання  податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

2.2.10 Порядок сплати ПДВ до бюджету

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

1. платники податку;
2. митний орган при справлянні податку з осіб, що імпортують товари;
3. при наданні послуг не резидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за граничним терміном подання податкової декларації.

Якщо значення від’ємне, то така сума зараховується до зменшення суми податкового боргу з ПДВ, який виник у попередніх звітних періодах, а при відсутності боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо і в наступному податковому періоді сума матиме від’ємне значення, то:

• бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);
• залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування  у зменшення податкових зобов’язань  з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації,яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий  орган зобов’язаний у п’ятиденний  термін після закінченні перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На  підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку  зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5 операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Не  мають права отримання бюджетного відшкодування:

1. особа, яка:

• була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподаткування операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
• не проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців;

2. особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

 

3 Пряме оподаткування  доходів і майна

3.1 Податок на прибуток підприємств

3.1.1 Нормативна база. Платники податку

Основним нормативним документом, що регулює порядок сплати податку  на прибуток є Закон України  «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.

Платниками податку на прибуток згідно зі ст. 2 Закону є:

1. з числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Назвемо їх основними платниками;
2. з числа нерезидентів – фізичні чи юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;
3. філії, відділення та інші відокремлені підрозділи основних платників податку (далі – філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами Закону і зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума  податку на прибуток філій за відповідний  звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної  суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.

Відповідальність  за своєчасне й повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, в складі якого знаходиться така філія;

4. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

3.1.2 Об’єкт оподаткування

Згідно зі ст. 3 Закону об’єктом оподаткування  є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, на:

• суму валових витрат платника податку;
• суму амортизаційних відрахувань.

Сума скоригованого валового доходу – це сума валового доходу без урахування доходів, перелік яких наведено в ст. 4.2 Закону.

Наприклад, не включаються до складу валового доходу:

1. суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість;
2. суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат;
3. сума коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій;

4. дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані в порядку, встановленому пунктами 7.7 і 7.8 Закону, інші доходи, перелічені у ст. 4.2 Закону.

3.1.3 Порядок визначення суми валових доходів

Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

На  підприємствах більшу частину валового доходу становлять доходи від продажу  продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Сума  валового доходу звітного періоду визначається за «правилом першої події»:

• або за датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – датою оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – датою інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
• або за датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – датою фактичного надання результатів робіт ( послуг) платником податку.

У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі, коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою виникнення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі, коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою виникнення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Датою виникнення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.