Лекции по «Оподаткування підприємств»

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до валових витрат відносяться  не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв’язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду та приїзду.

До  валових витрат відносяться витрати  платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку  на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, що підлягають амортизації):

• дитячих ясел або садків;
• закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;
• дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі, якщо вони не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю;
• закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;
• спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників клубів і будинків культури в разі, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);
• приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;
• багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад;
• дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання послуг або іншої комерційної діяльності.

До валових витрат платника податку  відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації):

• пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом;
• приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом;
• легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових  витрат витрати платнику податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у пункті 9) побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, витрати, пов’язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов’язків доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Ці обмеження не стосуються платників  податку, основною діяльністю яких є  надання послуг з утримання та експлуатації приміщень житлового  фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовленням та рахунок таких інших осіб.

Не включаються до складу валових  витрат витрати на:

1. Потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме:
• організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благонадійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 Закону. Обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
• придбання лотерей, участь в азартних іграх;
• фінансування особистих потреб фізичних осіб;
• податок на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, що не зареєстровані як платник податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість і звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

2. Сплата вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов’язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 Закону.
3. Сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішення сторін договору або за рішенням відповідних державних органів суду.
4. Утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами.

Під терміном «холдингові компанії» слід розуміти юридичних осіб, які є власником інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи, відповідно до пункту 1.26 Закону.

5. Виплата дивідендів.
6. Виплата винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесено до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більше ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв’язку  з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов’язаним з таким платником податку особам.

У разі, коли сума виплат (заохочень) або її частина пов’язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу й здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до /або разом з поданням розрахунку податкових зобов’язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву і не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних  періодах, підтверджені витрати (з урахуванням  сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

3.2 Податок з доходів фізичних осіб

3.2.1 Нормативна база

Податок з доходів фізичних осіб регулюють наступні нормативні акти:

1. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889/IV зі змінами;
2. Порядок надання документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 26.12.2003р. № 2035;
3. Порядок складання звіту про використання коштів, виданих на командировку або під звіт, затв. наказом ДПАУ від 19.09.2003р. № 440;
4. Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення сум загального річного оподатковуваного доходу, затв. наказом ДПАУ від 16.10.2003р. № 490;
5. Порядок заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, затв. наказом ДПАУ від 29.09.2003р. №451;
6. Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, затв. наказом ДПІ України від 21.04.1993р. № 12, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ДПАУ від 16.07.2003р. № 352;
7. Інструкція про порядок нарахування платником податку податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб, затв. наказом ДПАУ від 22.09.2003р. № 442.

3.2.2 Платники податку і податкові агенти

Згідно зі ст. 2 Закону платником  податку є:

• резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
• нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Законом встановлено ознаки статусу резидентності фізичної особи у  
ст. 1. Резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також  громадянство іншої країни, то з  метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачених цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються  ст. 2 Закону, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

1. процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;
2. . дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;
3. доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
4. доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;
5. доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, і належить резиденту на правах власності або перебуває в його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
6. доходів від надання в оренду (лізинг) майна: