Лекции по «Оподаткування підприємств»

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок  з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов’язані сплатити податок  не більше як за три попередні роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більше як за три попередні роки.

Органи, які здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

 

3.4 Плата за землю

3.4.1  Нормативна база, платники  податку, об’єкти оподаткування

Порядок нарахування і сплати податку (плати) за землю регулюють наступні нормативні акти:

• Земельний Кодекс Україні від 25.10.01р. № 2768 – III;
• Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92р. № 2535 – XII зі змінами;
• Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98р. № 161 –  XVI зі змінами;
• Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.03р. № 1378 – XIV зі змінами;
• Порядок надання податкового розрахунку земельного податку, затверджений наказом ДПАУ від 26.10.01р № 434;
• Порядок проведення індексації грошової оцінки земель, затверджений постановою КМУ від 12.05.2000р. № 783.

Використання землі в Україні  є платним. Об’єктом плати є ділянка  землі.

Плата за землю включає земельний податок і орендну плату (ст. 2 Закону про плату за землю). Платниками земельного податку виступають власники земельних ділянок, земельних паїв і землекористувачі. Орендну плату вносять орендарі землі, що перебуває в державній або комунальній власності.

За цільовим призначенням землі  України розподіляються на дев’ять категорій:

1. Землі сільськогосподарського призначення – ця земля надається для виробництва сільськогосподарської продукції, а також сільськогосподарських науково-дослідних робіт і навчальної діяльності з розміщенням відповідної виробничої інфраструктури.
2. Землі житлового й громадського будівництва – до них належать земельні ділянки в межах населених пунктів, використовувані для розміщення житлової забудови громадських будинків і споруд, інших об’єктів суспільного користування.
3. Землі природозаповідного й іншого природоохоронного  призначення – це ділянки суші й водного простору з природними комплексами й об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність.
4. Землі оздоровчого призначення – це землі що мають природні лікувальної властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;
5. Землі рекреаційного призначення – до них відносяться землі, що використовуються для організацій відпочинку населення, туризму й проведення спортивних заходів;
6. Землі історико-культурного призначення – це землі, на яких розташовані:
• історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки й цвинтарі, історичні садиби, пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями;
• городища, кургани, древні поховання, пам’ятники, скульптури, наскальні зображення, залишки фортець, древніх поселень і т. п.;
• архітектурні ансамблі й комплекси, історичні центри, квартали, садово-паркові комплекси.
7. Землі лісового фонду – землі, покриті лісовою рослинністю, а також не покриті лісовою рослинністю, які надають і використовують для потреб лісного господарства.

До них не відносяться землі, зайняті:

• зеленими насадженнями в межах населених пунктів, не віднесених до категорії лісів;
• лісозахисними лісосмугами відведення залізниць, захисними насадженнями на смугах відведення автомобільних доріг, гідротехнічних споруд і водних об’єктів.
8. Землі водного фонду. До них належать землі зайняті:
• морями, ріками, озерами, водоймищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами;
• прибережними захисними смугами уздовж морів, річок, навколо водойм;
• гідротехнічними й іншими господарськими спорудженнями, каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами гірських шляхів.
9. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони й іншого призначення – це землі, надані у встановленому порядку підприємствам, установам, організаціям для здійснення відповідної діяльності.

3.4.2  Диференціація ставок податку  залежно від призначення земель

Ставка податку на землю – це законодавчо встановлений річний розмір плати.

Ставки податку встановлюються:

1. в % до грошової оцінки одиниці площі землі (Га, м²);
2. у фіксованому розмірі (копійках, за одиницю площі землі).

Перший вид ставки застосовується у випадках, коли проведена грошова оцінка землі. Грошова оцінка землі, згідно із ЗУ «Про внесення змін у ЗУ «Про плату за землю» від 22.12.99 р. збільшується щорічно на коефіцієнт індексації.

Коефіцієнт індексації (К_і) розраховується за формулою

,

(3.7)

 

де І – середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводять індексацію.

Якщо К_і <1, то індексація грошової оцінки не здійснюється.

Приклад, Держкомзем України у своєму листі від 10.01.07 р. № 14-22-6/20 повідомив: середньорічний індекс інфляції за 2006 рік – 109,1% (не перевищує 1), тому грошову оцінку земель за станом на 01.01.07 р. не індексуються.

У цьому листі також повідомляється, що для стягнення плати за землю в 2007 році грошову оцінку земель населених пунктів, проведену станом на 01.04.96 р., і оцінку земель сільгоспугідь, проведену станом на 01.07.95 р., збільшують на коефіцієнт 2,551.

За інформацією про грошову  оцінку землі конкретного підприємства потрібно звернутися в місцеве відділення земельних ресурсів. Воно надасть довідку з уже уточненою оцінкою ділянки.

Розміри ставок залежать від декількох  факторів: категорії платників податків, місця розташування землі, а також  її призначення.

Для земель сільськогосподарського призначення, де б вони не знаходились, встановлені ставки податку у відсотках до грошової оцінки 1 га землі:

• для ріллі, сіножаті і пасовищ – 0,1%;
• для багаторічних насаджень – 0,03%.

Для земель населених пунктів ставки встановлені залежно від того, проведена їх грошова оцінка, чи ні. Якщо грошова оцінка землі проведена, що застосовується ставка податку 1 % від грошової оцінки ділянки землі.

У випадках, коли не проведена грошова  оцінка землі, застосовуються ставки земельного податку за ст. 7 Закону про плату за землю, що встановлені в копійках на м² площі в залежності від чисельності населення (див. табл. 3.1). Ці ставки індексують при прийнятті закону України про державний бюджет на черговий рік. Наприклад, у 2007 р. ставки збільшуються в 3,1 разів.

Таблиця 3.1 – Ставки земельного податку в населених пунктах, де не проведена грошова оцінка землі

Групи населених пунктів із чисельністю  населення, тис. чол.	Середня ставка податку (коп. за 1 м2)		Коефіцієнт, застосовуваний у Києві, Сімферополі, Севастополі й містах обласного підпорядкування
	За ст. 7 Закону про плату за землю	Збільшена на коефіцієнт 3,1
до 0,2	1,5	4,65	-
від 0,2 до 1	2,1	6,51	-
від 1 до 3	2,7	8,37	-
від 3 до 10	3,0	9,3	-
від 10 до 20	4,8	14,88	-
від 20 до 50	7,5	23,25	1,2
від 50 до 100	9,0	27,9	1,4
від 100 до 250	10,5	32,55	1,6
від 250 до 500	12,0	37,2	2,0
від 500 до 1000	15,0	46,5	2,5
від 1000 і більше	21,0	65,1	3,0

 

У населених пунктах, які постановою КМУ від 15.12.97 р. № 1391 віднесені до курортних, до перерахованих ставок застосовують підвищувальні коефіцієнти (див. табл. 3.2).

 

Таблиця 3.2 – Коефіцієнти до ставок земельного податку в курортних населених пунктах

№ п/п	Населені пункти	Коефіцієнти
1	На Південному узбережжі  АРК	3,0
2	На Південно-східному узбережжі  АРК	2,5
3	На Західному узбережжі АРК	2,2
4	На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської і Херсонської областей	2,0
5	У гірських і передгірних районах  Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей (крім населених пунктів, які за Законом України «Про статус гірських населених пунктів» від 15.02.95 р. №56/95-ВР віднесені до категорії гірських)	2,3
6	На узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях	1,5

 

Ставки земельного податку в  населених пунктах, де не проведена  грошова оцінка землі, місцеві ради можуть збільшувати, але не більш ніж в 2 рази від середніх ставок (ч. 4 ст. 7 Закону про плату за землю).

У деяких випадках розмір земельного податку уточнюють залежно від  виду й призначення земельної  ділянки. Причому неважливо, проведена  грошова оцінка землі або ні (див. табл. 3.3).

 

Таблиця 3.3 – Коефіцієнти до суми земельного податку залежно від виду й призначення земельної ділянки

№ п/п	Види земельних ділянок	Коефіцієнти
1	Ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для  зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами й дачами громадян, ділянки, надані для потреб сільгоспвиробництва, водного й лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими й господарськими будинками й спорудами	0,03
2	Ділянки на територіях і об’єктах природоохоронного, оздоровчого й  рекреаційного призначення, зайняті  виробничими, культурно-побутовими, господарськими будинками й спорудами, які не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів	5,0
3	Ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будинками й спорудами, розташованими на територіях і об’єктах історико-культурного призначення, не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів:
	- міжнародного значення;	7,5
	- місцевого значення;	3,75
	- загальнодержавного значення	1,5
4	Частина площ земельних ділянок, наданих  підприємствам, установам і організаціям (крім сільгоспугідь), що перевищують норми відведення	5,0
5	Ділянки, надані для військових формувань, створених відповідно до законів  України, крім Збройних Сил України  й Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних  підприємств, а також за водойми, надання для виробництва рибної продукції	0,25

 

За земельні ділянки за межами населених пунктів податок сплачують виходячи із середньої грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (табл. 3.4).

 

Таблиця 3.4 – Ставки земельного податку за межами населених пунктів

Земельні ділянки, надані:	Ставка, %	Статті Закону «Про плату за землю»
для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення	5,0	8
для залізничного транспорту, військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України й Держпогранслужби	0,02*	8
у тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреативного й історико-культурного значення	50	9
на землях лісового фонду й зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими  будинками	0,3	10
на  землях водного фонду	0,3	11

^*Якщо землю використовують не за призначенням – 5%.

 

Земельний податок за ділянки, надані на територіях лісового фонду, сплачують  у складі плати за використання лісових  ресурсів (ст. 10 Закону «Про плату за землю»). Але якщо такі землі виділені під сільгоспугіддя, то за них платять у загальному порядку за ставками для земель сільськогосподарського призначення.

Сума земельного податку (плати  за землю) розраховуються залежно від  виду ставок:

а) якщо застосовується ставка у відсотках до грошової оцінки землі:

,

(3.8)

 

де  П_З – сума земельного податку;

      Д_З – площа земельної ділянки;

      Ц – грошова оцінка одиниці площі ділянки з урахуванням індексації;

      С_П – ставка земельного податку, % до грошової оцінки землі;

б) якщо відсутня грошова оцінка і застосовується ставка у фіксованому розмірі:

,

(3.9)

 

де С_П – ставка податку у фіксованому розмірі на одиницю площі ділянки землі.

3.4.3  Пільги по земельному податку

Пільги установлені в ст. 12 Закону про плату за землю. Деякі пільги повністю звільняють від сплати податку, інші – лише частково. Більш докладно вони наведені у табл. 3.5 і 3.6.