Лекции по «Оподаткування підприємств»

1. інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;
2. вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета.

При визначенні загального фінансового  результату операцій з інвестиційними активами не враховується також інвестиційний  збиток, який виникає у таких випадках:

1. якщо платник податку продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році;
2. якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам;
3. якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину.

Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному податковому році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається  позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих  платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат  операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником самостійно, окремо від  інших доходів і витрат.

Не підлягає оподаткуванню і не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу:

1.  дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 (з округленням до найближчих 10 грн.);
2.  дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати.

 3.2.8  Порядок нарахування та сплати податку до бюджету

Перерахування сум податку до відповідного бюджету здійснює особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням  і місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Територіальні управління Державного казначейства України в установленому  Бюджетним кодексом України порядку  здійснюють розподіл зазначених коштів згідно з нормативами, встановленими ст. 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

• у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом – за місцем реєстрації у податкових органах;
• в інших випадках – за її податковою адресою.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

1. для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України – податковий агент;
2. для іноземних доходів і тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;
3. для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати  оподатковуваного доходу єдиним платіжним  документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, що не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, яка його нараховує, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, тобто протягом 30 календарних днів наступного за звітним місяця.

Якщо згідно з нормами Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід  виплачується в негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Згідно зі ст. 6.5.2 Закону працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

1.  за наслідками кожного звітного податкового року;
2. під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку;
3.  під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого  перерахунку виникає недоплата  цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-кого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного  розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини  з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 п. 6.5 Закону, та/або не утримує суму недоплати чи її частину у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

Якщо внаслідок здійсненого  перерахунку виникає переплата  цього податку, то на її суму зменшується  сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний  місяць, а при недостатності такої  суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Платник податку, який отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична  особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3.2.9 Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація)

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником  податку, який:

1. зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Закону;
2. має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від  дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку і отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону й є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:

1. незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:
• є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
• перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
• перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
• перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
2. в інших випадках, визначених Законом.

Декларація заповнюється платником  податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.

Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.

Згідно зі ст. 19 Закону платники податку  зобов'язані:

1. вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення 
   суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит;
2. отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;
3. подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами Закону таке подання є обов'язковим.

На вимогу податкового органу та в межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, й підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;

4. надавати особам, які згідно із Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) і сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
5. у порядку, визначеному Законом допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;
6. у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені Законом;
7. своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, і пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до Закону мають  статус податкових агентів, зобов'язані: