Шпаргалка по "Статистике"

Розмір поля залежить від призначення  графіка. В статистичних дослідженнях найчастіше застосовують графіки у  вигляді прямокутників з нерівними сторонами по вертикалі і горизонталі, а також і графіки у вигляді квадратів. Співвідношення нерівних сторін полів графіка звичайно беруть від 1 : 1,33 до 1 : 1,50, якщо вертикальну сторону прийняти за 1.

Просторові орієнтири задають  у вигляді прямокутної системи  координат, тобто координатної сітки. В картограмах засобами просторової орієнтації є географічні карти.

Графічний образ — це сукупність різноманітних геометричних та графічних знаків, за допомогою яких відображують статистичні величини. У статистичних графіках використовують такі геометричні знаки, як крапки, відрізки прямих ліній, квадрати, прямокутники, кола, півкола, сектори, а також негеометричні знаки-символи у вигляді силуетів або малюнків. Це і є основою графіка, його мовою.

Масштабні орієнтири статистичних графіків — це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки, які використовуються для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.

Масштаб — умовна міра переведення числового значення статистичного явища в графічне і навпаки. Тобто це довжина відрізка шкали, прийнята за числову одиницю. Наприклад, 1 см на графіку відповідає 1000 одиницям виробленої продукції, або 1 см² дорівнює 100 км² на досліджуваній території.

При побудові графіка масштаб має  бути таким, аби ясно і чітко проявлялися  відмінності зображення статистичних величин і можна було їх легко  порівнювати між собою. Найпоширенішою для статистичних графіків є система  прямокутних координат. Найкраще співвідношення масштабу по осі абсцис і ординат  становить 1,41 : 1, відоме під назвою «золотого  перетину». На осі ординат графіка  має бути нульова точка. У випадках, коли мінімальне значення ознаки набагато вище нуля, доцільно робити розрив вертикальної шкали.

Масштабна шкала — це лінія, поділена на відрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали  звичайно є пряма або крива  лінії. Залежно від цього масштабні  шкали поділяють на прямолінійні і кругові.

Довжину відрізків між сусідніми  поділками шкали називають графічним  інтервалом, а різницю між числовими  значеннями цих поділок — числовим інтервалом. Обидва інтервали можуть бути рівними і нерівними.

Шкалу, в якій рівним графічним  інтервалам відповідають рівні числові  інтервали, називають рівномірною, або арифметичною.

Якщо рівним графічним інтервалам відповідають нерівні числові інтервали, шкалу називають нерівномірною, або функціональною. Для побудови статистичних графіків з функціональною шкалою найчастіше застосовують логарифмічну функцію у=\%х.

Масштабні знаки — це еталони, які зображають на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, кругів, силуетів тощо. Ними користуються для визначення розмірів і співвідношень статистичних величин, зображених на графіку, тобто для порівняння графічних знаків зі знаком-еталоном.

Експлікація графіка — це пояснення, що розкривають його зміст і основні елементи: заголовок (назва) графіка, одиниці виміру, умовні позначення.

Назва графіка має зрозуміло, чітко  і стисло розкривати основний його зміст і відповідати на три  запитання — «що?», «коли?», «де?».

На кожній масштабній шкалі графіка  вказують відповідні статистичні величини та одиниці їх вимірювання.

Пояснювальні написи до окремих  елементів графічного образу можуть лежати в полі графіка або виноситись як умовні позначення за його межі.

13. Суть, значення та види  статистичних показників. Абсолютні  статистичні величини, одиниці їх  вимірювання, особливості використання.

Статистичний показник - це узагальнююча характеристика явища або процесу, яка характеризує всю сукупність одиниць обстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому. За допомогою статистичних показників вирішується одна з головних задач статистики: визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною. Кількісний бік показника представляється числом з відповідною одиницею виміру для характеристики: розміру явищ (кількості робітників, обсягу товарооборота, капіталу фірми тощо); їх рівнів (наприклад, рівня продуктивності праці робітників); співвідношень (наприклад, між продавцями та іншими категоріями працівників магазину). Якісний зміст показника залежить від суті досліджуваного явища (процесу) і відображається у назві показника (прибутковість, народжуваність тощо).

Показники поділяються на види в залежності від способу їх обчислення, ознак часу, виконання своїх функції.

За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин (наприклад, кількість та сума вкладів громадян у банку). Похідні показники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх або відносних величин (наприклад, середня заробітна плата, індекс цін).

Серед статистичних показників окрему групу становлять взаємообернені показники - пара характеристик, які існують паралельно і відповідають одному і тому ж явищу (процесу). Це прямий показник х, який змінюється у напрямі зміни явища (наприклад, продуктивність праці за одну одиницю часу), та обер нений 1/х у протилежному напрямі (наприклад, трудрудоміс-

кість одиниці продукції).

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують явище за певний період часу (місяць, квартал, рік): наприклад, середньомісячні сукупні витрати на душу населення. Моментні показники характеризують явище за станом на певний момент часу (дату): наприклад, залишок обігових коштів на початок місяця.

За способом виконання  своїх функцій розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівнянні у просторі.

В статистиці використовують декілька різновидів статистичних показників:

•    абсолютні та відносні величини;

•    середні величини;

•     показники варіації.

В результаті групування і зведення матеріалів статистичного спостереження одержуємо абсолютні дані, що виражають в узагальненому вигляді розміри, об'єми, рівні суспільних явищ. Вони характеризують досліджувану сукупність в цілому, а також окремі її частини, групи.

Наприклад, в результаті групування і зведення матеріалів про кількість випущених спеціалістів з вищих навчальних закладів встановлено, що за рік їхнє загальне число становило 775 тис. чол., в тому числі з вузів промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку - 303 тис, сільського господарства - 77,4 тис, економіки і права - 69,6 тис, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту - 63,2 тис, освіти - 253 тис, мистецтва і кінематографії - 8,8 тис. осіб.

Схожі узагальнюючі дані, що виражають  чисельність сукупності або розміри, об'єми ознак сукупностей, називаються  абсолютними величинами або показниками.

Абсолютні величини мають велике практичне  і пізнавальне значення. Вони використовуються в управлінні народним господарством, оцінці діяльності господарських органів  і необхідні для економіко-статистичного  аналізу та господарських розрахунків.

Розрізняють два види абсолютних величин: індивідуальні і сумарні.

Індивідуальні виражають розміри  кількісних ознак окремих одиниць  сукупності, а сумарні характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих  її груп, і отримуються в результаті підсумовування індивідуальних значень.

Абсолютні величини можуть бути виражені у виглядах натуральному (тонни, кілометри, кілограми), умовно-натуральному (в перерахунку на якусь умовну одиницю: 1 арк.-відб. ф. 60x90, 1 авт. арк. тощо), трудовому (людино-години, людино-дні), комплексному (тонно-кілометри) і вартісному (в грошових одиницях).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14. Відносні величини, їх  види за аналітичною функцією, економічний зміст, способи обчислення  та одиниці вимірювання.

Відносними статистичними  величинами називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних величин  слід мати на увазі, що чисельник —  це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною. База порівняння править за своєрідний вимірювач. Зіставляючи звітну величину з базисною, визначають, у скільки разів порівнювана величина є більшою чи меншою від базисної.

Відносні величини мають велике значення під час аналізу соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають змогу правильно оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність поширення тощо. Лише в зіставленні з іншою величиною дана абсолютна величина проявляє свою істинну сушість. Якщо, наприклад, відомо, що в певній державі за рік померло три Мільйони чоловік, то це ще не дає підстав для висновку про рівень смертності населення в цій державі. Лише зіставивши це значення з Середньорічною чисельністю населення держави, можна дійти Правильних висновків щодо рівня смертності в даній державі.

Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порівняння, частку від ділення можна виразити або у вигляді коефіцієнта чи відсотка, або як проміле чи продециміле. Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини.

Наприклад, показник фондовіддачі в  промисловості визначають діленням обсягу випущеної продукції на середньорічну  вартість основних виробничих фондів. Цей коефіцієнт указує на те, скільки  продукції знімають з кожної гривні основних фондів.

У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, в скільки разів досліджуване значення більше (менше) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють.

Якщо значення бази (основи) порівняння приймаються за 100 %, то результат  порівняння (відносну величину) виражають  у відсотках. Відсоткове вираження  відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи.

Коли базу порівняння приймають  за 1000 (наприклад, при обчисленні показників природного руху населення), результат порівняння виражають у проміле (%о).

У деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10 000 одиниць (продециміле, %оо), за 100 000 (про-сантиміле, %ооо).

Форма вираження відносних величин  залежить від кількісного співвідношення порівнюваних величин, а також від  суті отриманого результату порівняння.

В тому разі, коли порівнювана величина є більшою від бази порівняння, відносну величину можна виразити або в коефіцієнтній, або у відсотковій формі. Якщо порівнювана величина є меншою від бази порівняння, відносну величину доцільніше виражати у відсотках. Якщо ж числові значення порівнюваної величини відносно малі, то відносні величини виражають у проміле. Так, у проміле обчислюють показники природного руху населення: народжуваності, смертності, приросту, одруження, розлучення тощо.

За пізнавальним значенням відносні величини поділяються на такі: виконання  договірних зобов'язань, динаміки, структури, координації, порівняння в просторі, інтенсивності.

Відносну величину виконання плану  в зв'язку з переходом економіки України на ринкові умови розраховувати не будемо. Замість неї введемо відносну величину виконання договірних зобов'язань— показник, що визначають діленням обсягу виконаних зобов'язань (наприклад, обсяг поставленої продукції) на обсяг зобов'язань, передбачених договором (обсяг постачання продукції згідно з договором). Обчислений в такий спосіб показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни явищ у часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку.

Відносні величини динаміки дуже важливі, їх широко застосовують у статистиці та соціально-економічних дослідженнях, оскільки вивчення розвитку явищ у часі, зокрема, розвитку народного господарства держави, — важливе теоретичне і практичне завдання.

Відносну величину динаміки визначають відношенням показників за звітний період (рік, квартал, місяць тощо) та за минулий період.

Залежно від характеру бази порівняння розрізняють два види відносних  величин динаміки: зі змінною базою  порівняння (ланцюгові); зі сталою базою  порівняння (базисні).

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваної сукупності. їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елемента до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як відношення частини до цілого. Переважно відносні величини структури виражають у відсотках (базу порівняння приймають за 100). Показники структури можна виражати в коефіцієнтній формі (базу порівняння приймають за одиницю).